Церква Миколи стоїть на краю високого плато, що мисом вдається і крутими сходами спускається в придеснянську долину.
Майстер оцінив красу місцевості і збудував церкву, що органічно вписалася в неї.
Центральна дільниця має в інтер’єрі особливість, якої в інших пам’ятках нам спостерігати не доводилося: чотиригранний зруб стін дільниці переходить у шестигранник в західній частині на висоті, на якій завершуються зруби стін бабинця (на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану дільниці). В південно-західній і північно-західній гранях зрубу стін прорізано по одному вікну. В східній же частині чотиригранний зруб стін центра переходить у восьмигранник значно вище, трохи не на межі з заломом. Східні кути зрубу стін центра лише верхніми чотирма брусами переходять у восьмигранник. Цей перехід позначають два короткі різьблені ригелі: перший являє собою початок південно-східної (чи північно-східної) грані; другий ригель закладено перед цією короткою гранню на межі зрубу стін і першого залому.
Перший залом, на вигляд стрімкий, переводить об’єм зрубу стін центральної дільниці в інтер’єрі в розлогий, яскраво освітлений чотирма вікнами помірної висоти восьмерик. Внизу і вгорі восьмерика закладено по одному сволоку (нижній помережаний різьбленням) в напрямку схід-захід. Енергійно засклеплений другий восьмерик різко звужує об’єм верху і переходить в зовсім невеликий за об’ємом, високий (на вигляд), витягнутих пропорцій, стрункий і яскраво освітлений ліхтар, перекритий плоским плафоном.
Вікна в зрубах стін усіх дільниць закладено на висоті, що дорівнює 1/2 довжині плану бабинця; вікна в південно-західній та північно-західній гранях зрубу стін центральної дільниці - на висоті, що дорівнює довжині плану дільниці, вікна в восьмерику - над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює 1/2 довжини восьмерика, або 1/4 ширини плану дільниці. На такій же висоті над верхнім вінцем восьме[201]рика закладено вікна в ліхтарі. Четверики зрубів стін бабинця і вівтаря перекрито в інтер’єрі плоскою стелею, насланою по двох навхрест покладених, помережаних різьбленням сволоках. Четверики зрубів стін південного і північного рукавів завершуються стрімкими стіжкової форми восьмигранними заломами. Зверху заломи перекриває плоска стеля-плафон у вигляді витягнутого по лінії південь - північ восьмигранника.
Зовні бабинець, вівтар, південний і північний рукави перекриті двосхилими дахами з маленькими димничками на торцях. Над бабинцем дах дещо нижчий і менш крутий.
Об’єм зрубу стін центральної дільниці зовні хвилястим дахом першого залому переходить у восьмерик спокійних пропорцій (висота його помітно менша від довжини). Дах над другим заломом - також хвилястого контура - переходить в кубічний за пропорціями світловий ліхтар. Завершує дільницю грушоподібна з відливом глава, маленький глухий ліхтарик і кулька з хрестом.
Вихідний розмір для побудови плану-ширина центральної дільниці. Центральна дільниця - чотирикутник; довжина його - апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює повній ширині. Бабинець - квадрат, сторона його дорівнює ширині центра. Вівтар - чотиригранник; ширина його дорівнює ширині центра, а довжина - апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині центра. Південний і північний рукави - чотирикутники; їх довжина дорівнює довжині центра, а ширина - апофемі трикутника з стороною, що дорівнює довжині центра.
Зруби стін вівтаря, бабинця і південного та північного рукавів невисокі, їх висота менша за довжину плану і дорівнює половині діагоналі плану бабинця. Зруб стін центральної дільниці високий, стрункий; він вдвоє вищий за зруби стін вівтаря й бабинця. Висота зрубу стін центра дорівнює діагоналі плану дільниці. При складанні на землі східної [202]і західної граней залому використовувався шаблон, у якого основа - довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань дорівнює 1/2 ширини плану дільниці, а висота - 1/4 повної довжини плану дільниці; висота першого залому і зрубу стін разом дорівнюють діагоналі плану бабинця.
Довжина восьмерика дорівнює 1/2 ширини плану дільниці, а висота восьмерика і першого залому разом - 1/2 діагоналі плану центра. Висота центральної дільниці до початку другого залому дорівнює повній довжині плану центра і вівтаря, взятих разом.
Грані другого залому засклеплені під кутом в 65° (тобто для складання зрубу другого залому майстер використав як шаблон нижню частину трикутника, у якого висота дорівнює основі). Заготовляючи на землі зруб другого залому (східну і західну грані), майстер використав шаблон-трапецію, у якого основа - довжина восьмерика (вгорі), верхня грань становить 1/2 основи, висота - також 1/2 основи і дорівнює висоті першого залому. У ліхтаря довжина і висота дорівнюють 1/2 довжини восьмерика. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює сумі діагоналі і повної ширини плану дільниці.
За планом Покровська церква в Ромнах належала до хрещатих з не-виділеним центром церков, тобто складалася з двох пересічених під прямим кутом довгих чотирикутників зі зрізаними зовнішніми кутами. Ширина гранчастого хрещатого плану будівлі була дещо менша за його довжину.

[Логвин Г.Н. Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. М., "Искусство", 1965. С.152-156]:

Необходимо обогнуть выступ горы и спуститься на нижнюю террасу большого холма, чтобы увидеть выдающееся произведение украинского деревянного зодчества - церковь Николая, построенную в 1760 году на месте древней каменной церкви 1086 года (илл.65). Это место в документах всегда именуется заградьем или предгородьем. Как о том повествуют легенды, в древности на этом холме находился идол древнеславянского божества; после принятия христианства здесь был построен храм Николая, покровителя мореплавателей и торговцев.
Идя от Успенского собора к Николаевской церкви, прежде всего увидим "зачарованную" Десну, образующую в этом месте плавный поворот. У крутых обрывистых берегов изгибается сверкающая голубая лента реки, вдали четко вырисовывается многоярусный барочный верх Николаевского храма. Но постепенно дорога опускается к подножию холма, и храм совсем скрывают высокие деревья. С западной стороны церковь виднеется в сильном ракурсе. Ее широкие боковые помещения как бы "распластываются" по холму, чтобы затем в косых линиях кровель плавно подняться к центральному восьмигранному верху и динамично взлететь в причудливых линиях заломов.
Выше уже отмечалась характерная особенность украинских деревянных храмов - высотное раскрытие внутреннего пространства. В Николаевской церкви верх имеет два залома и завершен маковкой с фонариком. Обшивка сруба вертикальными досками усиливает иллюзию движения масс, придает храму легкость и изящество. Тонкая и разнообразная по мотивам резьба карнизов, фронтончиков и наличников окон выглядит ажурной, подобно затейливой мережке на украинских холщовых рубахах. Храм поражает безукоризненной композицией масс, каким-то особым органическим слиянием с окружающей средой. Он является частицей пейзажа, неотъемлемой частью холма, из которого будто вырастает. В нем как бы воплощена жизненная энергия и сила земли, которая поднимается, тянется ввысь, трепеща и колеблясь в мягких, таких живых и пластичных линиях заломов и венчания верха.
В Николаевскую церковь ведут три оригинальные двери со срезанными углами - образец, излюбленный на Украине. Подобные двери применяли всюду - и в храмах, и в хатах, и в коморах, и в мельницах, и в иконостасах. Боковые помещения церкви невысоки и очень масштабны по отношению к человеку. Их плоские потолки, подобно хатам, имеют "сволоки" - главные потолочные балки, покрытые затейливой резьбой (илл.66). Боковые срубы открываются в храм фигурными арками; в них мало света, все тонет в мягкой полумгле. Но зато в центральное помещение свет льется из многочисленных окон, расположенных во всех трех ярусах восьмерика. Ввиду такого светового контраста центральная "баня" кажется особенно ярко освещенной.
Главной частью интерьера является средний высокий, открытый до самого зенита "верх", к восточной стене которого приставлен иконостас. Эта стена значительно выше, чем противоположная ей западная, а восточные и западные паруса, образующие переход к восьмерику, находятся в разных уровнях. Поэтому "баня" имеет несимметричную форму. Иконостас как бы создает "тягу" и тем "деформирует" пространство. Любопытно, что фигурная арка, находящаяся прямо против иконостаса, обладает симметричным относительно центральной оси фигурным вырезом. В то же время вырезы боковых арок, ввиду их расположения под прямым углом к иконостасу и как бы смещения "притяжением" иконостаса, не симметричны. Их рисунок обусловлен положением парусов на неодинаковой высоте на северной и южной стенах центральной "бани". Начинаясь низко у западных парусов, вырезы затем поднимаются в направлении иконостаса, к высоко поднятым восточным парусам. Стремительный взлет граней центрального восьмерика, его изгибы в заломах усиливают энергию движения, как бы преодолевшего мертвую инертную материальную массу боковых помещений.

[Юрченко П.Г. Дерев'яна архітектура України. К., "Будівельник", 1970. С.124-126]:

На Чернігівщині переважали п'ятизрубні церкви з однією банею в центрі. Особливої уваги заслуговує церква Миколая в Новгород-Сіверському, збудована в 1720 р. Вона має п'ять зрубів і одну високу баню в центрі. Великий інтерес являє собою інтер'єр церкви. Південний та північний зруби завершені восьмикутними шатровими покриттями без восьмериків, а західний та східний мають звичайну стелю з дощок на сволоках, прикрашених оригінальним різьбленням, і по кутах різьблені скоби. Намети над південним та північним зрубами зовні закриті дахами і позначені невеличкими ліхтарями. Тип Миколаївської церкви в Новгород-Сіверському або церкви в Свіржі властивий Чернігівщині та деякою мірою північній Полтавщині. Будови цього типу становлять окрему групу й характеризуються дуже високою банею над середнім зрубом. У п'ятибанних же церквах бані над бічними зрубами були порівняно малі й являли собою маленькі ліхтарі (церкви в Коропі, Свіржі, Березні тощо).
Зруби мають різноманітні форми прямокутників, шести- і восьмикутників, але помітно різняться між собою пропорціями. Стіни зрубів по висоті дорівнюють половині загальної висоти церкви разом з банями, а в окремих випадках навіть перевищують половину і цим вони наближаються до кам'яних церков тих часів. Враження від високих стін порівняно з загальною висотою церкви посилювалося завдяки ракурсам. Площини стін мали відповідно трактовані архітектурні деталі. В контрасті з глухим полем стіни виразного вирішення набули шестикутні двері з багато різьбленими одвірками, вікна, що мали форму хреста з прямокутними або округленими раменами, круглі, розвинуті профільовані карнизи, оздоблені різьбою, тощо.

© 2007-2010, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.