Інтер'єр церкви

Церква розташована на горбі, біля ставка. 8-купольна, вівтар орієнтований на схід, дзвіниця знаходиться в одному з верхів. Збереглися іконостас і настінні малювання. Огорожа навколо церкви і брама - металеві.
Церква унікальна тим, що служба в ній не припинялася з давніх часів. Зі слів старожилів, під час війни в ній зберігали зерно, щоб запобігти її знищенню. За радянських часів це була єдина постійно діюча церква в радіусі близько 50 км. Нині належить УПЦ МП.

Іконостас і розписи церкви добре збереглися

Наразі стан церкви далеко не найкращий. Серйозної реставрації там, мабуть, ніколи не проводилось. Весь ремонт зводився до фарбування даху і куполів. Останній раз це було влітку 2008 р. Парафіяни пишуть листи до різних інстанцій (рай- і облдержадміністрацію, різні фонди, комітети, народним депутатам і т.п.), але назбирати коштів на відновлення церкви поки що не вдається.
Настоятель церкви - протоієрей о. Феодосій (Юрцун Феодосій Миколайович), проводить службу тут вже близько 20 років. Дом. тел. +38(04634)24148."

[Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. За ред. А.В. Кудрицького - К., Українська Радянська Енциклопедія, 1990. - С. 824]:

Успенська церква в с. Сильченковому Талалаївського району зведена в кінці XIX - на початку XX ст. майстром Бузовським. Це дерев'яна, дев'ятидільна споруда з притвором із заходу і аркадою понад входом, до якого ведуть сходи. Обабіч - дві восьмигранні башти (у південній частині - дзвіниця і сходи, що ведуть на хори). Храм увінчаний п'ятьма наметовими верхами на восьмериках і трьома невеликими наметами над баштами й головним входом. В інтер'єрі хори у вигляді балкона на кованих кронштейнах розміщено вздовж західних, південних і північних стін майже впритул до лінії іконостаса, який встановлено в 1941-1943 рр. Збереглися ікони ХVШ-ХІХ ст., олійні розписи початку XX ст., дзвони, серед яких один зроблений на заводі братів Усачових на Валдаї. В оздобленні інтер'єру і фасадів використано художнє різьблення по дереву, металу. Успенська церква в с. Сильченковому - визначна пам'ятка дерев'яного культового будівництва кінця XIX - початку XX ст.

Цікаву інформацію надіслав Сергій Козлов, якого хрестили, як і його батьків та численних предків, в Успенській церкві. Діяльність його прапрадіда та прадіда була пов'язана з церквою, а село назване "Сильченкове" на честь його прапрадіда, про що можна прочитати нижче:
В "Атласе Речи Посполитой XVI-XVII веков на Земли Русские. Издан 1899-1904" у селі Талалаївка позначено церкву.
У 1771 році Андрій Мазаракі згадує про місце під нову церкву: "1771 года, февраля 14, родный племенник мой, Григорий Иванович Мазаракий, полковой прилуцкий асаул, волею Божею заболел в 1770 году, декабря последних числ, а умре вышеписанных года и числа в день понеделковый, которого тело погребено обычаем христианским, в дубовом склепу, при месту обранном на ново строящую церковь, в селе Талалаевке." А у 1783 році Андрій Мазаракі говорить про церкву, як про діючу: "Любезный внук мой, Степан Семенович Мазаракий, 1783 года, июля 27 дня, преставился, а Марфа Семеновна Мазаракиевна 1787 года, генваря 17 дня, преставилася, коих тела погребены в притворе церковном, с правом стороны, в склепах дубовых." Гробівець і надгробки Мазаракі й досі знаходяться біля церкви.
Наприкінці XIX ст. церкву перебудовував майстер Бузовський, у будівництві брав участь і прапрадід Сергія Козлова Сергій Рой. З відходів будівництва (дошок і брусів), які він отримав як оплату, він поставив собі дім. Прадід Сергія Козлова Дмитро Сергійович Рой під старість служив при церкві, і у спогадах малого Сергійка залишилося, як вони піднімалися на хори й на дзвіницю.
Станція Талалаївка заснована у 1870 як одна зі станцій новозбудованої залізниці, і названа на честь найближчого села. Районний центр з 1932 року. Село Талалаївка перейменовано на Сильченкове на честь Севаcтьяна Митрофановича Сильченка, прапрадіда Сергія Козлова.
"В апреле 1921 г. в село ворвалась банда Махно и убила председателя волостного ревкома С. М. Сильченко, милиционеров Хвилько, Зайцева, других активистов. Им в селе сооружен памятник."

У листопаді 2010 р. Сергій Козлов надіслав для нашого сайту більш детальнуу розвідку з історії села та церкви:

Історія села
Талалаївка - старовинне козацьке село, яке виникло на Вишневетчині (територія Речі Посполитої на Лівому березі Дніпра з особливим правовим, військовим та конфесійним режимом (центр - м. Лубни) на початку XVII ст. Люблінська унія 1569 розширила район переселення на Україну: крім переселень з півночі на південь з литовських областей іде тепер багато переселенців і з півн.-заходу, з польських областей, тим більше, що уряд практикувало в широких розмірах роздачу шляхті земель на Україну. Отримавши землі, шляхта намагалася колонізувати їх, викликаючи з різних місць колоністів і обіцяючи їм пільги. Спочатку заселялися спорожнілі внаслідок татарських набігів поселення; потім ґрунтувалися і нові поселення, причому колонізація посувалася поступово в степу з півночі на південь. Наприкінці XVI ст. і особливо в XVII ст. колонізація переходить з правого берега Дніпра на лівий. Князі Вишневецькі, які володіли більшою частиною нин. Полтавської області, починають заселяти Посулля. До середини XVII ст. як правобережна, так і лівобережна Україна вже достатньою мірою була заселена колоністами, головним чином, малоруського племені; між ними, втім, особливо на правому березі, зустрічалися також чимало поляків, волохів, вірмен і євреїв, на лівому березі - білорусів.
Відомий дослідник В.В. Кривошея також стверджує, що багато козаків прийшло з Білорусії. Саме серед білорусів поширені прізвища Дроз, Сильченко, Рой. В Могильові існував відомий рід Талалаїв.
Село Талалаївка згадується польським істориком О. Пшездецьким в описі володінь покатоличеного українського магната Яреми Вишневецького (1640-і роки) ("манускрипт кн. Михайла Сервація Вишневецького"). Згадку періоду Речі Посполитої наводить історик Михайло Грушевський у своїй фундаментальній праці "Історя України-Руси": "... Талалаївка 60 госп. ... ".
Село Талалаївка, це ранговий маєток на утримання полкових асаулів Прилуцького полку. В 1648 році село входить в Талалаївський курінь Красноколядинської сотні Прилуцького полку. А 1687 року село надано гетьманом Мазепою красноколядинскому сотнику Тимофію Андрієнко, після смерті якого селом володіли його сини.
Перша будівля церкви, 1711-1771 рр.
В 1711 універсалом гетьмана Скоропадського село Талалаївка передано полковому асаулу Прилуцького полку Михайлу Федоровичу Мовчану. Можливо саме за Михайла Федоровича і була побудована перша церква. Дата побудови - приблизно 1711 або раніше (2) та місце знаходження невідоме. В селі було дві церкви, друга була розібрана та продана в село Мольки (Мільки) (1677). (1) "Діяла дерев. Успенська ц-ва, збудована до 1725" (8) Також Михайло Федорович надав землю для протоієрея Андрій. Андрій Некислович був із польських шляхтичів. О. Андрій прийшов із Старого Острога після посилення уніатства. Помер о. Андрій не пізніше 1729, року але ще в продовж 100 років настоятелями храму були його сини та онуки. Спочатку Олександр (Андріїв син) потім Петро (Андріїв син).
Друга будівля, 1775-1890 рр.
Після смерті Михайла Федоровича Мовчана в 1742 село перейшло в спадок його онукам Андрію та Івану Мазаракі, тому що їх батьки Катерина Михайлівна Мовчан та Дем'ян Іванович Мазаракі померли в 1722(24) та 1734(36) роках. Дем'ян Іванович Мазаракі народився у Львові, а загинув 1722(24) на Північному Кавказі, був військовим товаришем Прилуцького полку. Його сини - Андрій Дем'янович Мазаракі (1717-після 1787) - військовий канцелярист Генеральної військової канцелярії, бунчуковий товариш Прилуцького полку, а Іван Дем'янович Мазаракі (1717 р.н.) - військовий товариш Прилуцького полку. Саме Андрія і Івана Мазаракі прийняли рішення про побудову нової церкви на новому місці в 1771 (2) і в 1775 році церква була побудована. Місце для будівницва церкви було виділене на Дем'янівці. (Дем'ян Іванович Мазаракі у 1717 був уже одружений на дочці Мовчана, Катерині Михайлівні. Того року він купив у одного з козаків Талалаївський "грунт, хату, з плацом, з городом, з гребелкою і гаєм за 200 золотих лічби литовське" і виклопотав у гетьмана Скоропадського затвердження цієї покупки універсалом від 21 січня 1719 року.) (2)
Церква з одним куполом, при церкві погост та дзвіниця в один ярус. На дзвіниці дзвони: 1 - 26 пудів и 10 фун., 2 - 6 пудів и 31 фун., 3 - 1 пуд и 23 фун., 4 - 1 пуд и 3 фун., 3 - 33 фун.(1).
З 1768 настоятелем храму був Василь, як він написав в розписці "Умершего иерея талалаевского Свято-Успенской церкви Петра Андреева сын, Василь Петров Андреевский". Саме в цей час з'явилися унікальні документи - розписки, які надавали священики власникам і парафіянам села Талалаївка, що містить зобов'язання отримувати винагороду за працю.
До 1827 року священиком церкві був Кирило, син Олександра Андрієва. В 1827 році за указом епископа Полтавського та Переяславського Григорія була проведена ревізія церкви та виданий документ, в якому і збереглася історія цієї церкви.
Третя будівля, з 1890 р. і донині
Простоявши більше 100 років, церква почала вітшати, і заможний селяни Василь Федорович Бузовський розпочав збір коштів на будівництво нової церкви. Церква була побудована на тому ж самому місці, що і попередня. Будівництво велося з 1890 по 1893. Василь Федорович Бузовський контролював будівництво, наглядаючи на ним у підзорну трубу. З робітниками розрахувалися лісом. Василь Слободян чомусь у своєму дослідженні вказує, що Бузовський був майстром (10). Одним із будівників церкви був Сергій Рой.
Це дерев'яна, дев'ятидільна споруда з притвором із заходу і аркадою понад входом, до якого ведуть сходи. Обабіч - дві восьмигранні башти (у південній частині - дзвіниця і сходи, що ведуть на хори). Храм увінчаний п'ятьма наметовими верхами на восьмериках і трьома невеликими наметами над баштами й головним входом. В інтер'єрі хори у вигляді балкона на кованих кронштейнах розміщено вздовж західних, південних і північних стін майже впритул до лінії іконостаса, який встановлено у 1941-1943 рр. Збереглися ікони ХVІІІ-ХІХ ст., олійні розписи початку XX ст., дзвони, серед яких один, зроблений на заводі братів Усачових на Валдаї. В оздобленні інтер'єру і фасадів використано художнє різьблення по дереву, металу. (14).
Церква мала 7 десятин церковної землі (під забудову і погост) та 12 десятин ружної землі ( ріллі для утримання церкви ).
1895 рік
Капітал приходу - 950 карбованців. Землі: церковної -7 десятин , 12 десятин руги. Платня 140,36 та 30 крб. та % з капіталу. Жителів 1727 - 1691, козаки та селяни, 3 хутори. Народилося 93-77, померло 82-69, вступило в брак 35. Священник Костянтин Георгієвич Трипольский, дьякон Козьма Григорович Зимбалевський, псаломщик Дмитро Білоус.
1902 рік
В приході земське народне училище, дві змішані школи грамоти, одна жіноча школа грамоти, цкрковно-приходське піклування. Землі церковної 6 дес. 1355 кв. саженів в.ч. під погостами теперішної та колишньої церков 1 дес. 1355 кв. саженів. Ружної землі 12 десятин 500 кв. Саженів. Платня в рік священнику - 140 крб. Псаломщикам 1-му - 36 крб. , другому 30 - крб. Прихожан 1891 д.ч.р. - 1901 д.ж.р. В приході хутори : Сенчаний. Ново-Петрівський, Олава, Королівщина. Священик Костянтин Георгієвич Трипольский в сані з 1888, скуфья 1896. Церковний староста Петро Куркович.
1910 рік
При церкві: бібліотека, жіноча однокласна школа, школа грамоти, квартира священика 4 кімнати та кімната псаломщика. В приході: дворян - 11 чол., міщан - 13 , козаків - 634, селян 2071. Диякон Козьма Григорович Зимбалевський, псаломщики Іван Васильович Мартиновський, Тимофій Якович Самойленко. Церковний староста Михайло Георгійович Дрозд.
Протоіреї:
1711-1729 - о. Андрій ( Андрій Некислович), із польських шляхтичів зі Старого Острога;
1729-... - о. Олександр, син Андрія;
...-1768 - о.Петро, син Андрія;
1768-1809 - о. Василь, син Петра (Василь Петров Андреевский);
1768-1827 - о. Кирилл - син Олександра;
...-1888 - о.Костянтин (Костянтин Георгієвич Трипольський);
1945-1959 - о. Григорій (Козаченко Григорій);
1959-1990 - о. Віктор, о. Василь, о. Іоан, о. Стефаній, о. Анатолій, о. Олексій, о. Трифон, о. Петро, о. Валентин, о. Іоан, о. Іоан, о. Іоан;
1990-донині - о. Феодосій (Юрцун Феодосій Миколайович).
Документи
1. Ревизия церквей и ..... 1827 года Декабря 1 дня.
2. Владимир Антонович "Прилуцкий полковой асаул Михайло Мовчан и его записная книга"
3. Павленко С. "Окружение гетмана Мазепы: соратники и приближенные"
4. Справочная клировая книга по Полтавской епархии на 1912 г. Полтава, 1912.
5. Сборник необходимых сведений о всех приходах Полтавской губернии *... 1895 г.
6. Клировая книжка Полтавской епархии на 1902 год.
7. Шкоропад Д.О., Савон O.A. Прилуччина : Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. - Ніжин: ТOB "Видавництво "Аспект-Поліграф" , 2007. - 560 с.
8. Охоронний документ.
9. ЦДІА України, ф. Київська духовна консисторія, No127, Оп. No 1013, спр. No 251
10. "Вісник Укрзахідпроектреставрація", 1996, число 4, С.74-159 Василь Слободян "Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель"
12. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. За ред. А.В. Кудрицького - К., Українська Радянська Енциклопедія, 1990. - С. 824

© 2009-2010, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.