Фото Владислава Філя ("Мандрівка Україною"), травень 2008 р.

[Малаков Д.В. По історичних містах Київської Русі. К., Мистецтво, 1990, с.164-165] :

Праворуч майдану, тех за річечкою, виглядають три бані з дещо непропорційними великими главками. Це - Покровська церква (1775 р.), теж тридільний дерев'яний храм у стилі українського барокко. В його конструкції є риси, що, безумовно, були взяті за взірець від сусідньої городищенської Миколаївської церкви, дещо більшої, правда. Так само, як в Городищі, тут пізніше з'явилися прируби з трьох боків, проте невеличкі, і основний об'єм будівлі залишився чітко виявленим у просторі.
В інтер'єрі Покровської церкви, розкритому в усю висоту й щедро прикрашеному відповідним розписом, привертажє увагу розкішне бронзове панікадило - багатоярусна ажурна й урочиста церковна люстра.
Сусіднє подвір'я займає Синявська середня школа - акуратна й практична будівля з цегли, зведена, судячи з модерністського порталу, на початку 1900-х років. Теж ознака доби.

[В.Д.Віроцький, А.А.Карнабіда, В.Г.Киркевич. Монастирі та храми землі сіверської. К., Техніка, 1999 р. с. 218]: Синявка того ж району теж відома із XVII ст. За Деулінським перемиррям 1618 р. село віддане до Польщі, а з 1654 р. воно належало Лівобережній Україні. У кінці ХІХ ст. тут мешкало 2688 жителів, які відвідували три церкви - Троїцьку (1875 р.), Миколаївську (1748 р.) та Покровську (1775 р.) Перші два храми знищені в 1930-х рр. Покровська церква, що збереглась, як взірець народної архітектури описана в розділі "Храмове будівництво Сіверщини".

[В.Г.Киркевич. Церква Покрови Пресвятої Богородиці. К., Техніка, 1999 р. с. 30]: Особливість національної української архітектури - це створення величних, небачених розмірів, просторих храмів (як кам'яних, так і дерев'яних). До останніх належить й одна з найстаріших (1706 р.) Покровська церква в с. Синявка Менського району Чернігівської області. Вона побудована у формах, традиційних для народної архітектури Лівобережжя України XVII-XVIIІ ст. періоду бароко. Зрублена з соснових брусків, триверха, шальована. Бабинець у плані прямокутний; центральний восьмигранний зруб домінує в композиції, східний зруб - шестикутний. ПОздовжні осі їх у напрямку захід-схід не співпадають, що свідчить про різний час розбивки їхніх планів. Бабинець перекритий верхом із заломом, світловий ліхтар - плоским плафоном. Форми маківок - барокові. Значну роль у композиції відіграють віконні прорізи різноманітної форми.
Церква належить до рідкісних зразків дерев'яних будов початку XVIІI ст., що збереглися у первісному вигляді.

[ПГА, т.4, с.313]: В объемах сохранилась, в основном, в первоначальном виде (широкие прирубы с юга, севера и запада - позднего происхождения). В интерьере имеются некоторые перемены: зашит световой фонарь центрального сруба, в бабинце возведены хоры, зашита значительная часть проема между бабинцем и центральным срубом. Сооружение в формах, традиционных для народной деревянной архитектуры Левобережья Украины XVII-XVIII вв. периода барокко. Срублено из сосновых брусьев, трехверхое, ошалевано.
Бабинец в плане прямоугольный, центральный сруб восьмигранный, восточный - шестиугольный. Продольные оси срубов, идущие в направлении запад-восток, не совмещаются, что свидетельствует о разновременной разбивке их планов.
Доминирующее место в композиции сооружения занимает центральный сруб. Его восьмерик имеет своеобразные пропорции (поперечная ось относится к продольной как 3:2), перекрыт восьмигранным верхом с двумя заломами, верхний залом зашит плоским плафоном. Для придания жесткости конструкции применены ригели, украшенные резьбой, а также специальная конструкция: западная и восточная грань центрального объема в уровне верхних венцов соединяются параллельно расположенными двумя врубленными брусьями, которые, наращиваясь в высоту, врубываются в грани первого залома и образуют с юга и севера пазухи с трапециевидными проемами. Бабинец перекрыт верхом с одним заломом, световой фонарь - плоским плафоном, наверху сруба стен, по углам, заложено четыре резных ригеля. Сохранились западные двери с резными наличниками. Восточный сруб перекрыт верхом с одним заломом, завершается световым фонарем.
Формы главок - барочные. Значительную роль в композиции сооружения играют оконные проемы разнообразной формы. Памятник относится к редким примерам построек из дерева начала XVIII в., сохранившихся в первоначальном виде и имеющих отличительные конструктивные особенности.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. - К. : 1976 р., с. 180 - 185]:

Триверха церква Покрови за типом плану належить до групи поширених на Лівобережжі тризрубних пам’яток, що складаються з чотирикутного бабинця, восьмигранної центральної дільниці та шестигранного вівтаря. Первісний план пам’ятка зберегла без змін. Принципи композиції мас у зовнішньому вигляді пам’ятка зберегла добре. Зруби стін мають первісний вигляд. Можливо, що й оформлення верхів зовні в якійсь мірі зберегло первісні форми, хоч ремонти сильно огрубили їх. Пізніше добудовано південний і північний приділи та тамбур перед вхідними дверима бабинця. Цілком зберігся внутрішній вигляд пам’ятки.
Зовні форми зрубів стін підкреслено вагомі. Верх центральної дільниці починається високим і важким «підперезаним» дахом першого залому. Грані його переходять в низький і просторий світловий восьмерик. Його висота майже вдвічі менша за ширину (чи довжину). Круто заломлений дах другого залому переводить об’єм дільниці у світловий ліхтар спокійних пропорцій. Завершує дільницю важка за формою і розмірами глава. Верхи вівтаря і бабинця зовні на третину нижчі за центральний. Дахи їхніх заломів - масивні за формою - різко звужують об’єми дільниць і переводять їх в світлові ліхтарі; за розмірами вони близькі до ліхтаря центрального верху. В цілому форми верхів всіх дільниць також вагомі.
Архітектурні форми мають зовсім інший вигляд всередині будови. Зруби стін і верхів усіх трьох дільниць високі, стрункі, підкреслено виявляють устремління вверх. Восьмерик центральної дільниці зовні сприймається як низенький і більш ніж спокійних пропорцій, а в інтер’єрі він стрункий і загонисто злітає високо вгору. Стрімко зведені грані заломів кожної дільниці посилюють енергійне розгортання об’ємів вгору по вертикалі.
У церквах Покрови в Синявці і Миколи в Городищі один тип плану, обидві тризрубні, триверхі, у обох особлива конструкція першого залому та восьмерика центральної дільниці, широко застосовано різьблені трямки та ригелі і тільки за пропорційними системами вони мають відміни.
В бабинці всередині зберігся зруб стін, вхідні західні двері з різьбленим написом. На середині висоти зрубу було наслано хори (на кресленику не показані), а разом з тим зашито значну частину просвіту з бабинця до центральної дільниці. Низ бабинця став темним. Ці переробки знівечили інтер’єр бабинця. Вгорі зрубу стін по кутках закладено чотири різьблені ригелі. Енергійно заломлені грані залому переходять у стрункий, добре освітлений ліхтар, перекритий плоским плафоном.

Поздовжній розріз	Поперечний розріз

Центральна дільниця, зруб її стін, незважаючи на гранчастість плану, справляє всередині враження просторого, спокійних пропорцій залу, підкреслено витягнутого по осі південь-північ. Західна і східна грані зрубу стін стрімко (76 і 74°) і м’яко заокруглено переходять в грані першого залому. Південна і північна грані першого залому в нижній половині спочатку підносяться стрімко (під кутами 73 і 67°), а в верхній половині залому заламуються круто (під кутами 21 і 23°) і верхнім своїм краєм впираються в подовжені вниз потім південну й північну грані восьмерика. Вінці згаданих південної й північної граней восьмерика кінцями врубані в східну грань першого залому. Таким чином, вони виділяють з об’єму першого залому чотиригранник. В верхній половині кожного кута цього чотиригранника закладено один над одним по два пишно помережані ригелі, що переводять чотиригранник залому в восьмерик. Продовжені вниз південна і північна грані восьмерика утворюють по боках дві пазухи, освітлені вирізами в південній і північній гранях восьмерика. Знизу ребра цих граней закінчуються помережаними різьбленням трямками.
Просторий восьмерик виглядає помірної висоти, якщо не брати до уваги південної і північної граней. Він прорізаний чотирма великими хрещатої форми вікнами [вікна хрещатої форми зустрічаються в обміряних автором пам’ятках, починаючи з початку XVIII ст. (церква в Пакулі, Вознесенська в Березні, церква в Нових Млинах, в Сосниці-В’юнище), але не в восьмериках, а в корпусі зрубів стін]. Восьмерик переходить у енергійно заломлені грані другого залому. З них одні мають середину, вигнуту вверх, у сусідніх навпаки, середина прогинається донизу. Границя між гранями завдяки цьому не прямолінійна; боки одних трапецієподібних граней посередині випинаються, других, навпаки, западають, утворюючи світлотіньову гру. Над другим заломом підносився світловий ліхтар, який тепер всередині будови знизу зашитий.
При вузьких гранях зрубу стін центральної дільниці вгорі і навколо верху восьмерика закладено помережані різьбленням ригелі.
Всередині зруб стін вівтаря високий, стрункий, витягнутий вверх. Струнким виглядає і верх вівтаря. Стрімким заломом зруб стін переходить у високий, стрункий світловий ліхтар. У вівтарі немає жодного ригеля. Слід відзначити, що на границі переходу зрубу стін у зруб залому в західній грані вівтаря і східній грані бабинця закладено міцні, товстіші за звичайні вінці зрубу, бруси, що ребром виступають за площу зрубу стін.
Трикутні клини, які переводять чотиригранник першого залому центральної дільниці у восьмерик, чотиригранник зрубу бабинця та [183]шестигранний зруб вівтаря у заломи, не рублені, а дощаті. Вони закривають пазухи в кутах зрубів.
Пам’ятка дуже щедро освітлена. Віконні просвіти, їх форма відіграють помітну роль у композиції зовнішнього вигляду церкви. Зруб стін бабинця прорізають три одинарних вікна. Зруб стін центральної дільниці має по одному подвійному вікну в південній і північній гранях та по одному одинарному в кожній вузькій грані. У зрубі стін вівтаря три одинарних вікна. Восьмерик центральної дільниці прорізають чотири великих вікна хрещатої форми. Ліхтарі вівтаря і бабинця освітлюються високими вузькими вікнами, по чотири вікна в кожному. Крім хрещатих рівнораменних вікон, решта мають витягнуті вверх пропорції, підсилюючи цим стрункість граней.
Аналіз обмірних креслеників церкви показав, що вихідним розміром при побудові плану є довжина центральної дільниці.
План церкви складається з чотирикутного бабинця, чотирикутної з обрізаними кутами центральної дільниці та чотирикутного з обрізаними зовнішніми кутами вівтаря. Чотирикутник центральної дільниці побудовано за принципом: ширина відноситься до довжини як 3:2. Половина ширини плану центральної дільниці визначає довжину плану вівтаря; внутрішня ширина плану вівтаря перевершує його довжину на товщину двох брусів. Внутрішня ширина плану бабинця дорівнює [184]довжині плану вівтаря, а внутрішня довжина плану бабинця - ширині плану вівтаря.
При розбивці в натурі плану церкви восьмикутник центральної дільниці деформовано. Крім того, план центра відносно плану бабинця зсунуто на південь; план вівтаря також зсунуто на південь відносно центра і ще більше відносно бабинця. Отже, єдиної поздовжньої осі план будови не має. Це означає, що в натурі спочатку розбивався план однієї дільниці (центра), далі послідовно план другої і, нарешті, третьої.
Висота зрубів стін усіх дільниць однакова, вона дорівнює половині внутрішньої довжини плану цілої будови.
Верх центральної дільниці побудовано так: східну й західну грані першого залому зведено під кутами 74 і 76° з розрахунку, щоб довжина восьмерика в основі своїй дорівнювала повній довжині плану вівтаря. Південну й північну грані заломлено з такого розрахунку, щоб звести ширину зрубу першого залому до ширини основи восьмерика, тобто до довжини плану вівтаря. Східна и західна грані першого залому центрального верху складалися на землі за допомогою шаблона-трапеції, у якого основа - довжина зрубу стін дільниці вгорі, верхня грань дорівнює довжині плану вівтаря і висота - половині довжини плану бабинця. Складніше зводилися південна і північна грані залому. Ширину зрубу стін вгорі майстер поділив на 4 долі; на границі другої і третьої та третьої і четвертої доль в верхній вінець західної і східної граней зрубу стін він врубав перші бруси-трямки, що починали нижню чотиригранну частину зрубу восьмерика. Вище бруси чотиригранника нарощувались, і бруси врубувались уже в похилі східну і західну грані першого залому. Ширина четверика, таким чином, дорівнює половині ширини зрубу стін вгорі. Як уже згадувалось, південну і північну грані першого залому спочатку зводили під кутами 73 і 67°, поки зруб не досягнув висоти, що дорівнює повній ширині плану центра (ця частина залому складалася за допомогою трапеції, у якої основа - ширина зрубу стін дільниці вгорі, верхня грань дорівнює половині довжини будови на рівні верхніх вінців зрубів стін). Вище південна й північна грані, заломлені під кутами 21 і 23°, підносяться до висоти, яка дорівнює відстані між східним кінцем північної грані і західним кінцем південної грані плану центра, де перший залом і завершується.
Висота першого залому дорівнює половині довжини плану бабинця, а висота першого залому і зрубу стін разом - повній подвоєній довжині плану бабинця. Висота восьмерика разом з першим заломом (або висота південної й північної граней восьмерика) дорівнює довжині зрубу стін центральної дільниці вгорі (висота центрального восьмерика - апофема трикутника з стороною, що дорівнює ширині основи його). Висота другого залому визначається також і тим, що висота верху центральної дільниці без ліхтаря дорівнює половині внутрішньої висоти центральної дільниці, або половині довжини плану будови. Внутрішня висота центральної дільниці без ліхтаря дорівнює довжині плану будови. У ліхтаря довжина і ширина дорівнюють висоті другого залому. Виміряти його автор не зміг, бо він знизу зашитий. Якщо припустити, що ліхтар мав висоту таку саму, як і ліхтарі вівтаря та бабинця (довжина і ширина ліхтарів усіх трьох дільниць однакова), то внутрішня висота центральної дільниці дорівнює сумі довжини плану будови і половини довжини плану вівтаря. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює сумі довжини плану будови і половини довжини бабинця.
Висота залому вівтаря дорівнює висоті першого залому центральної дільниці, тобто половині довжини плану бабинця.
Висота верху вівтаря дорівнює довжині плану бабинця.
Висота залому бабинця на товщину вінця менша за висоту залому вівтаря. Ліхтарі бабинця і вівтаря однакові.
Вікна в зрубах стін закладено на висоті, що дорівнює довжині плану вівтаря, а верх їх - на висоті, що дорівнює довжині плану центральної [185]дільниці. Низ вікон восьмерика центральної дільниці закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює довжині південної грані плану центра, або на висоті, що дорівнює повній довжині плану бабинця і центра, разом взятих, а центр того самого вікна - на висоті, що дорівнює подвійній довжині плану центральної дільниці. Низ вікна ліхтаря бабинця лежить над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює половині довжини плану центра; низ вікна ліхтаря у вівтарі закладено на товщину бруса вище, ніж у бабинці, або на висоті, що дорівнює сумі повної довжини плану вівтаря і центра.

© 2007-2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.