|
Сакральна архітектура займає чільне місце у формуванні образу українських поселень.
В останні роки відбувається процес відродження культурних і духовних традицій етнічних
меншин в Україні. Зокрема, відроджується структура римо-католицької церкви та її храми,
які повертаються релігійним громадам. Позаяк більшість костелів в радянські часи
використовувалися не за призначенням (під склади, спортзали, клуби тощо), то до
нових власників вони потрапили в поруйнованому стані, з втратою стильових ознак.
Тому на сьогодні дерев'яні костели, яких на Україні залишилось обмаль, потребують
гідної реставрації. Досліджуючи дерев'яні храми латинського обряду Західної України,
у розвідці ми систематизували костели Львівської области, хронологічно обмежившись
першою половиною XX ст.
Результати аналізу історіографії стверджують, що у першій половині XX ст. відомості
про діяльність релігійних громад мали інформаційно-статистичний характер. Так, в
церковних довідниках та періодичних виданнях висвітлювались питання історії заснування
громад, національного стану і кількосте вірних, а також події, пов'язані з будівництвом
костелів. "Енциклопедія українознавства" про дерев'яні костели згадує лише одним
реченням: "Римсько-католицькі костели або повторювали форми українських церков
(Гринвальд, Яблонів), або наслідували муровані базиліки, переважно дводільні" 1.
Якщо аналізувати сучасні видання, то їх варто, насамперед, диференціювати на українські та
закордонні. В українських головна увага приділяється дерев'яним церквам і тому в них згадуються
лише окремі католицькі храми, - пристосовані під церкви. Із закордонних зустрічаємо польських
авторів, які лише принагідно звергаються до архітектури та стильових особливостей дерев'яних
костелів та каплиць першої половини XX ст. Львівської области.
Сучасний український дослідник - Василь Слободян в історико-архітектурних нарисах церков,
звертає увагу на римо-католицькі дерев'яні каплиці, пристосовані під церкви, зокрема, -
каплицю Св. апостолів Петра і Павла у Вовчому та каплицю в Купичволі.
Серед польських дослідників про дерев'яні костели пишуть: Рафал Квіріні-Поплавський
(громадська каплиця Св. апостолів Петра і Павла у Вовчому, філійний костел Св. Франциска
Борґяша у Розлучі та громадська каплиця Матері Божої в Ільнику, парафіяльний костел Народження
Найсвятішої Панни Марії у Ступниці Польській); Святослав Лєнартович (парафіяльний костел у
Липівці); Луциян Вулєцкий (костел Св. Франциска Асизького у Львові на вул. Замарстинівській);
Анджей Бетлєй (громадська каплиця Матері Божої Неустанної Помочі на Збоїщах у Львові); Ян
Островськпй (парафіяльний костел Св. Миколая в Лановичах); Ева Гернічек (філійний костел
Непорочного Зачаття Найсвятішої Панни Марії в Летні).
Рис.1.
Приклади безвежових дерев'яних римо-католицьких храмів: А - костелик
на Левандівці, 1921-1923 роки. ДАЛО, ф. 2, оп. 4, спр. 1224, 1228;
Б - костел в Рудно, 1935 рік. ДАЛО, ф. 1, oп. 29, спр. 1788.
Проте ці матеріяли не були систематизовані та не проведений архітектурний аналіз. Поза аналізом
залишились планувально-композиційна, конструктивна та об'ємно-просторова структури дерев'яних
костелів, а також оздоблення їхніх інтер'єрів. Деякі зруйновані та збережені костели і каплиці
в дослідженнях не згадуються зовсім (каплиці в Бовдурах та Нагірному, костел у Пикуловичах,
костелик у Львові на Левандівці, каплиця у Язлівчпку, костел в Рудно). Дуже коротка інформація
є про каплицю в Сянках та костел Св. Франциска Асизького на Замарстинівській у Львові.
На Львівщині нами виявлено 8 збережених та 9 незбережених дерев'яних римо-католнцьких костелів
та каплиць першої половини XX ст. До збережених храмів належать: каплиця Св. апостолів Петра і
Павла у Вовчому Турківського району (1900) - для польськомовних німців; костел Св.
Франциска Борґяша в Розлучі Турківського району (1901-1902) - для німців; каплиця
Зустрічі Найсвятішої Панни Марії в Нагірному (Анабергу) Сколівського району (1920)
- для німців;
костел в Пикуловичах Пустомитівського району (1921) - для поляків; каплиця в
Купичволі Жовківського району (1924) - для поляків; каплиця Матері Божої в Ільнику
Турківського району (1932-1933) - для поляків; каплиця в Язлівчику Бродівського району
(арх. Конрад Мужнньський, 1933)- - для поляків; костел в Рудно - для поляків (арх.
Людвік Вельтже, 1935). До незбережених споруд належать: костелик в Липівці Дрогобицького
району (1904); костел Св. Франциска Асизького оо. капуцинів у Львові на вул. Замарстинівській
(1904); каплиця в Сянках Турківського району (1907); каплиця в Бовдурах
Бродівського району (поч. XX ст.); костелик у Львові на вул. Сяйво - Левандівка
(арх. Заремба, 1921-1923); костел Св. Мнколая в Лановичах Самбірського району (арх. Е.
Червінський, 1927); каплиця Матері Божої Неустанної Помочі у Львові на Збоїщах -
вул. Гетьмана Мазепи, 46 (1932-1933); костел Непорочного Зачаття Найсвятішої Панни Марії в
Летні Дрогобицького району (1932-1934); костел Народження Найсвятішої Панни Марії в
Ступниці Польській Дрогобицького району (інж. Ян Домбровський; інж. Олександр
Кшивоблоцький, 1933-1934).
Рис.2.
Одновежовий дерев'яний костел в Ступниці Польській, 1934 рік. ДАЛО, ф. 1. оп. 29, спр. 1465.
Історіографічні матеріяли доповнюють архівні, зокрема, виявлено справи про дерев'яний костелик
на Левандівці у Львові, костели в Ільннку, Ступниці Польській та Рудно. Також нами проведено
фотофіксацію та обміри збережених будівель костелів та викреслено їх. Аналіз результатів,
проведених нами досліджень, дозволяє зробити висновки про місце розташування дерев'яних
костелів та каплиць у системі поселення, їх планувальну та об'ємно-просторову композиції,
конструктивне вирішення, оздоблення їхніх інтер'єрів тощо.
На планувальну та об'ємно-просторову композиції костелів та каплиць впливало, насамперед,
місце розташування у системі поселения. У першій половині XX ст. дерев'яні римо-католицькі
храми зводили, здебільшого, в центрі поселень (при дорозі, на пагорбі), не надаючи особливої
уваги їх орієнтації, що було обумовлене виключно політичними міркуваннями. Для утвердження
католицизму в сільських місцевостях домінуючу роль храму забезпечувала також його висота,
зокрема, стрімка вежа, що значно переважала висоту оточуючої забудови.
Для дерев'яних костелів першої половини XX ст. Львівської области характерні такі типи
планів: складний дводільний (каплиця у Купичволі), простий тридільний (каплиця у Вовчому),
складний тридільний (каплиця в Язлівчику), красніцького типу (костели в Розлучі і Рудно,
каплиця у Львові на Збоїщах) та у формі латинського хреста (каплиці в Нагірному та Ільнику,
костели в Пикуловичах та Ступниці Польській). Костелів чи каплиць, зведених у цей період, у
формі грецького хреста не виявлено.
Рис.3.
Костел Св. Франциска Боргяша в Розлучі, 1901-1902 pp. Фасади. План. Креслення автора. 2003 рік.
Згідно з типами планувально-композиційних схем дерев'яних костелів Львівщини першої половини
XX ст., об'єкти диференційовано за кількістю нав на: однонавові (каплиці у Вовчому, Ільнику,
Купичволі, на Збоїщах, костелик на Левандівці, костели в Розлучі та Рудно) та тринавові
(костели у Лановичах та Ступниці Польській, каплиця в Язлівчнку).
За геометричною композицією нави дерев'яні римо-католицькі храми окресленого періоду
поділяються на три типи: з квадратовою навою (каплиці в Нагірному, Купичволі, Ільнику,
Язлівчику, па Збоїщах, костелик на Левандівці, костел в Ступниці Польській), півтора квадрату
(каплиця у Вовчому та костели в Розлучі і Рудно) та два квадрати (каплиця в Пикуловичах).
А за геометрією вівтара дерев'яні костели Львівщини першої половини XX ст. диференційовано
на два типи: з прямокутним (каплиці в Нагірному, Язлівчику, костел в Лановичах) і гранчастим
(каплиці у Вовчому, Ільнику, Пикуловичах, Купичволі, на Збоїщах, костели в Розлучі, Ступниці
Польській та Рудно, костелик на Левандівці).
Наявні два типи конструктивного вирішення дерев'яних костелів та каплиць першої половини
XX ст. Львівської области - зрубний і фахверковий. У зрубній конструкції виявлено три типи
замків (наріжних з'єднань балок у вінці): з випустами, звичайний та зі змінним кутом.
Типу з потайним зубом, характерного для українського церковного будівництва, не виявлено.
Щодо конструктивного вирішення стель дерев'яних костелів, то для даного періоду характерні
два типи - склепінчаста і складна.
| Рис.4. Каплиця Св. апостолів Петра і Павла у Вовчому.
Фото автора, 2003 рік
|
| 
| Рис.5. Костел Св. Франциска Борґяша в Розлучі.
Фото автора. 2003 рік
|
За типами об'ємно-просторової композиції екстер'єрів дерев'яні костели Львівщини першої
половини XX ст. поділяються на: безвежові (рис. 1) та одновежові (рис. 2). Двовежових - не
виявлено. Усі виявлені об'єкти належать до безвежового типу, окрім каплиці у Вовчому та
костелу в Розлучі, а також костелу в Ступниці Польській, які є одновежовимп. Дані типи
виведено за силуетами храмів, головну роль в яких відіграє наявність або відсутність вежі.
Для безвежових костелів та каплиць характерна проста брила нави, для одновежових - вежа,
влаштована над крухтою, що виконувала роль дзвіниці. На відміну від першого - статичного типу,
другий тип об'ємно-просторової композиції набув виразної динамічності. Дах костелів
безвежових і одновежових над навою увінчувався сигнатуркою з хрестом. Типи об'ємно-просторової
композиції храмів впливали на вирішення сакрального комплексу. Зокрема, при зведенні
безвежового костелу чи каплиці, поряд будували дзвіницю, при зведенні одновежового -
влаштовували хрест чи скульптуру (або декілька), інколи на стовпі, зазвичай, Матері Божої
або святих.
Рис.6.
Каплиця в Купичволі, 1924 рік. Фасади. План. Креслення автора. 2003 рік.
Аналізуючи взаємозв'язок планувально-композиційної та об'ємно-просторової структур,
визначено стильові напрямки архітектурного вирішення дерев'яних костелів Львівщини першої
половини XX ст., - історизм (неоготика) та модерн. Проте, один із виявлених об'єктів -
костел Народження Найсвятішої Панни Марії в Ступниці Польській, який польський дослідник -
Рафал Квіріні-Поплавський охарактеризував, як
"... будівлю, що не носила стилістичної виразиости",3 насправді зведений у
стилі давнього костельного будівництва4 (аналоги датовані XIV-XVIICT.).5
Це була спроба відродження давнього стилю, що вирізнявся з-поміж тогочасних об'єктів,
насамперед, великомасштабністю, характерною для мурованого будівництва, а також -
змодернізованою брилою зі стосуванням гармонійних пропорцій та традицій народного будівництва.
Адже усі римо-католицькі дерев'яні храми, побудовані у першій половині XX ст., були настільки
компактними, що їхні назви набули пестливої форми: малий костелик, невелика капличка.
Неоґотичні дерев'яні римо-католицькі храми за планувальною структурою, переважно належать до
красніцького типу. В їх об'ємно-просторовій композиції інколи присутня стрімка вежа.
Декоративними елементами є вікна (прямокутні зі стрільчастим завершенням, круглі - з
псевдомасверковим декором у чотирипелюстковій формі (рис. З, 4). Костелам та каплицям у стилі
модерн притаманні наступні риси: складна форма плану (складний дводільний чи тридільний),
аркові вікна (повна піднята арка); елементи українського народного, закопанського та
швейцарського стилів (рис. 5, 6). У давньому костельному будівництві чітко передана
архітектурна ідея католицького храму, що зводився на плані латинського хреста: "ковчег",
як символ корабля, що везе вірних, у якому нава - "корабель", а вежі - "вітрила".
|
| 
|
| 
|
|
|
| Рис.7. Каплиця в Язлівчику, 1933 р.
Фото автора, 2004 рік.
| Рис.8. Каплиця Матері Божої в Iльнику.
Фото за: ДАЛО, ф. 1, oп. 29, спр. 2482.
| | |
Досліджено, що поліхромія інтер'єрів дерев'яних костелів та каплиць зумовлена народними
повір'ями. І найкраще це видно на стелі, що символізує небо:
"Небо створив Бог для мешкання свого разом з ангелами. Небо -синій дах в захмарному просторі...
Це, що ми бачимо над собою синє, то це ще не небо, а це оболоки... Синіх оболоків є аж сім,
а восьме вже й справді небо, де сидить Бог на золотому кріслі і янголи літають...
Зірки
- це ангели, що сидять на сходинках неба із запаленими свічками в руках. Зірки - це душі людей.
Зірки - то палаючі свічі".6
Так, у костелі в селі Розлуч стеля пофарбована у темно-синій колір із золотими зірками та
херувимами поміж хмарами. Одна частина склепіння почленована на вісім рядів - оболоків. Стеля
костелу багато декорована гостроколами червоного кольору, що, можливо, символізують блискавку:
"Блискавка, за народним повірям, показується людям самим Богом для того, щоб вони завжди
пам'ятали, іцо на небі є Бог. Блискавка - це справжнє небо, котре Бог показує в мить свого гніву.
Запевняють, що це небо відкриється перед страшним судом".7
Наву від вівтаря розмежовує тріумфальна арка, що символізує веселку: "Веселка - це шлях, по якому
ангели сходять з неба... Від сонячних променів веселки прояснюється небокрай, який досі був
затулений хмарами і нагонив смуток".8 Посередині над балкою обов'язково
влаштовували хрест, зазвичай, - розп'яття, по боках якого інколи влаштовували постаті Матері Божої
та Марії Маґдалини або святих. Обов'язковим елементом у вівтарній частині є "Всевидяче око",
обрамоване сонячними променями і завжди позолочене: "Сонце - то відблиск лиця Божого, через те
воно таке яскраве; таким чином пояснюють всевидющість Бога".9 Народні символи
простежуються і в різьблених елементах. Наприклад, хор та казальниця оздоблені елементами у формі
палаючої свічки, а "вогонь - це ангел".10
Дослідженнями встановлено, що головним поштовхом для дерев'яного будівництва у першій
половині XX ст. на теренах Львівщини, властиво, була мода. Саме тоді, одночасно з
посиленням українського національного руху, поміж українськими архітекторами поширилося
відродження українського стилю, подібно, як і в инших країнах. Зокрема, дерев'яна
архітектура Польщі, взорована на будівлі в Закопаному, отримала назву закопанського
стилю. А в Швейцарії, з її яскравими прикладами дерев'яного житла, витворився
швейцарський стиль. Другою вагомою причиною дерев'яного будівництва була місцева
традиція. В досліджуваних районах (окрім міста Львова, та його околиць) зустрічається саме
той спосіб, який здавна застосовували у житловому, громадському та сакральному будівництві.
Наприклад, в південних районах Львівської области - на Дрогобиччині, Самбірщині, Сколівщині
і Турківщині переважає зрубна конструкція, тоді, як в східних та північних районах - на
Бродівщнні чи Жовківщині стосувалися різні конструкції - зрубна, фахверкова та
каркасно-дильова. Ще однією причиною зведення дерев'яних будівель була необхідність
термінового будівництва. Так, в архівній "Справі про будівництво костелу на Левандівці"
відзначено: "9 червня 1921 року Рада міста Львова ухвалила рішення про виділення
безкоштовного ґрунту для зведення на Левандівці римо-католицького костелу з умовою,
що будівництво розпочнеться не пізніше одного року після отримання права власности".11
Матеріяли нашого дослідження можуть бути використаними для зведення втрачених та існуючих
пам'яток традиційної архітектурної спадщини, позаяк всі вони мають мистецьку вартість.
ПРИМІТКИ:
1. Січинський В. Архітектура дерев'яна. Енциклопедія українознавства. - Київ, 1995. - Т. 3. - С 818.
2. Конрад Мужиньський - ймовірний автор каплиці в Язлівчику (1933), позаяк він є архітектором дуже
подібної мурованої каплиці латинського обряду в Невдорфі (1936) Дрогобицького району.
3. Quirini-Poplawski R. Kosciol parafialny P. W. Narodzenia Najswietszej Panny Marii w Stupnicy
Polskiej // Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach Wschodnich dawnej Rzeczypospolitej.
Redakcja naukowa Jan Ostrowski. Czesc I. Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego
wojewodztwa Ruskiego. Tom 6. - Krakow, 1995. - S. 185-190.
4. ДАЛО, ф. 1, оп. 29, спр. 1465.
5. Brykowski R. Drewniana architektura koscielna w Malopolsce XV wieku. - Wroclaw, 1981.
Аналогами є костели: Св. Мартина (XVI-XVII) у Комборні, Св. Арх. Михаїла (XIV-XV) в Гачові,
Всіх Святих (перша пол. XVI) в Лазиськах.
6. Чубинський П. Ангели на сходах неба. Народні повір'я та забобони. - Київ, 1992. -
С.З, 6-7.
7. Там само. - С. 11-12.
8. Там само. - С. 12.
9. Там само. - С. 3.
10. Там само. - С. 10.
11. ДАЛО, ф. 2, оп. 4, спр. 1224, 1228.
© 2007-2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.
|
Костел у Розлучі
Каплиця в Язлівчику
Каплиця у Вовчому
Костел у Рудно
