to the homepage
    home


     Chernivtsi region Chernivtsi
Chernivtsi (skansen)
Chernivtsi (Dol. Sherivtsi)
Chernivtsi (Hariachyj Urban)
Chernivtsi (Kalychanka)

         Hertsa district

Bukivka
Krupianske
Lukovytsia
Petrashivka
Pidvalne

         Hlyboka district

Bila Krynytsia
Poliana
Turiatka
Verkhni Synivtsi

         Kelmentsi district

Komariv

         Kitsman district

Berehomet
Dubivtsi
Havrylivtsi
Ivankivtsi
Kyseliv
Mamajivtsi
Nyzhni Stanivtsi
Orshivtsi
Oshykhliby
Valiava
Zeleniv

         Putyla district

Dykhtynets
Koniatyn
Ploska
Putyla
Roztoky
Seliatyn
Shepit
Ust`-Putyla

         Sokyriany district

Bilousivka

         Storozhynets district

Budenets
Cheresh
Davydivka-1
Davydivka-2
Jaseny
Stara Zhadova

         Vyzhnytsia district

Chornohuzy
Lukivtsi-1
Lukivtsi-2
Myhove
Voloka
Vyzhenka-1
Vyzhenka-2
Vyzhnytsia (Rivnia)

         Zastavna district

Balamutivka
Kulivtsi
Samushyn
Verenchanka


Photo by Andrij Bondarenko,
серпень 2008 р.:

Photo by Andrij Bondarenko, august 2008.

Photo by Olena Krushynska ,
april 2008.:

Photo by Olena Krushynska, april 2008.

Брама, вигляд
з церковного подвір'я

Photo by Olena Krushynska, april 2008.

Кутові врубки

Photo by Olena Krushynska, april 2008.

Кронштейни

Photo by Olena Krushynska, april 2008.

Будинок плебанії


Chernivtsi


Chernivtsi, Chernivtsi region. Show on map

         St. Nicholas church, 1607

Стара листівка

Поштівка, видана 1899 року Л Кьоніґом у Чернівцях.
Мурована дзвіниця (1868 р.) нині вже не існує.

Photo by Olena Krushynska, april 2008.

Photo by Olena Krushynska, april 2008.


Один з найбільш ранніх дерев’яних храмів на території області, в ньому втілено найголовніші ознаки буковинської архітектурно-будівельної школи.
За переказами, як пише Г.Логвин, за часів турецького влодарювання церква була єпископською і знаходилася в центрі міста, а згодом була перенесена на теперішнє місце, де при її "збірці" була збільшена довжина бабинця. Щоб уявити її первісний вигляд, слід подумки вкоротити

Photo by Anastasija Udovichenko, april 2008.

Photo by Anastasija Udovichenko, april 2008.

бабинець на 2,5 м, тоді пропорції споруди зміняться, і вона не буде здаватися такою довгастою і приземкуватою. Архітектурні особливості церкви детально описані в численних літературних джерелах, деякі з них наведені нижче. Цікаво, що в кін. 1960-х, як пише П.Г.Юрченко (нижче наведено повний текст і порівняно фото), зруби церкви були побілені, і споруда на перший погляд справляла враження мурованої.
На жаль, ту церкву, яку ми бачимо сьогодні, не зовсім "та", яку бачимо на старих фото. 1992 року пожежа (кажуть, результат навмисного підпалу) на дві третини знищила її. 1996 року пам'ятку відновили. Нині - діючий храм УПЦ КП.


Photo by Olena Krushynska, april 2008.

Церковна брама, вигляд з вулиці Сагайдачного

Photo by Ihor Skal'skyj, noveber 2006.

Інтер'єр церкви


[ПГА, т.4, с.339-340]: Переделана в XVIII в. Реставрирована в 1954 г. Памятник является образцом характерного для Буковины архаичного «хатнего» типа.

Деревянный, трехсрубный с квадратным более широким центральным срубом и пятигранными апсидой и бабинцем. Накрыт высокой, крутой, гонтовой, скатной крышей, под которой скрыты низкие пирамидальные верхи срубов: западный - четырехгранный, восточный - восьмигранный и центральный - восьмигранный с заломом. Переход сруба в восьмерик перекрытия осуществляется при помощи плоских парусов. Высотно раскрытое внутреннее пространство объединяется фигурными арками-вырезами. Характерной особенностью подобных памятников является сильный вынос крыши и вход с южной стороны. На стене бабинца четко прослеживается стык старых бревен с позднейшей достройкой. Компактная композиция и нерасчлененность объемов придают сооружению монументальность при сравнительно небольших размерах.
Памятник - старейший из дошедших до нас, один из лучших образцов деревянной архитектуры Буковины.

Вигляд з південного заходу [ПГА, т. 4, с. 339]
План [ПГА, т. 4, с. 339]

[Логвин Г.Н. Украина и Молдавия. М.: Искусство, 1982]:

Загальний вигляд

Деревянная Николаевская церковь (1607) в плане трехчастная, с квадратными бабинцем (4,5 х 4,5 м), нефом (7 х 7 м) и граненым пятистенным алтарем (4 х 4,5 м). Бабинец перекрыт четырехгранным пирамидальным очень низким верхом, неф - восьмигранным верхом с одним заломом, алтарь - восьмигранным верхом, также очень низеньким, переход к которому в прямоугольной части алтаря осуществлен при помощи парусов. Все три верха покрыты одной высокой скатной крышей. Срубы алтаря и бабинца соединяются с нефом фигурными арками-вырезами. Высота среднего верха 6 м. В XIX в. бабинец был расширен. Внешний облик церкви производит монументальное впечатление неподвижностью нерасчлененного массива, но интерьер отличается гармонией и уютом. Церковь является древнейшим произведением буковинской школы деревянной архитектуры.


[Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. - К.: 1970 р., с. 81]:

Серед місцевих різновидів тризрубних церков XVII ст. особливо виділяються деякі дерев’яні храми Бойківщини і Буковини. Типовим зразком буковинської церкви можна вважати церкву Миколи у Чернівцях (1607 р.).

Вона складається з трьох великих зрубів (середній більший за інші), складених з дубових брусів. Кути рублені без залишку, високих кронштейнів теж немає, будинок зовні побілений, і складається враження, що це не дерев’яна, а кам’яна будівля. Особливо цікавим є те, що наметове восьмикутне перекриття над нефом не розвинуте вгору. Зовні його не видно, бо воно закрите високим дахом, який має великі виноси стріхи та закруглені кути. В цілому буковинські церкви зі своїми великими дахами й простими окресленнями стін нагадують відомі молдавські кам’яні храми XV-XVI ст. у Сучаві, Радавці. Історична доля Буковини довгий час була тісно пов’язана з життям Молдавії, що й зумовило виникнення тут подібних дерев’яних будов. Заборона в свій час турецькими загарбниками будувати високі храми призвела до того, що почали зменшувати висоту традиційного намету над нефом і ховати його під дахом.

Церква на фотографіях кін. 1960-х і 2008 р.

Фото Олени Крушинської, квітень 2008 р.

[Пам'ятки архітектури та містобудування України. - К.: Техніка, 2000 р., с. 281]:

Загальний вигляд

Згідно з літературними джерелам, церкву зведено в 1607 р. Вона є однією з найбільш ранніх пам’яток дерев’яної архітектури на території Буковини. Серед пізніших перебудов храму найзначнішим було розширення в XIX ст. первісного бабинця, внаслідок чого це приміщення набуло дещо нетрадиційної гранчастої, витягнутої в поздовжньому напрямку форми. Незважаючи на це, а також на втрату первісного рубленого перекриття над бабинцем, початкова об’ємно-просторова схема споруди та всі визначальні елементи її архітектурного вирішення залишилися незмінними.
Композиційну основу Миколаївської церкви становлять три послідовно розташовані по осі захід - схід зруби: гранчастого, витягнутого в поздовжньому напрямку бабинця з головним входом у південній стіні, трохи більшої за розмірами квадратної в плані нави та гранчастого вівтаря. Відповідно до традицій буковинської архітектурно-будівельної школи, ці зруби об’єднані високим ґонтовим дахом, виноси якого утримуються на тесаних фігурних кронштейнах і дорівнюють майже 1 м. Приміщення бабинця перекрите плоскою стелею на сволоках, нава - невеликим двозаломним, а вівтар - однозаломним восьмигранними верхами (аналогічна склепінчаста конструкція існувала первісне і над бабинцем). Особливий інтерес викликає перекриття нави, нижній ярус якого є чотиригранним, а верхній - восьмигранним, причому перехід між ними виконано за допомогою чотирьох плоских пандатив. Цей спосіб влаштування рубленого перекриття притаманний більшості дерев’яних храмів Буковини незалежно від їхнього об’ємно-просторового вирішення та часу зведення.
Отже, в архітектурі Миколаївської церкви чи не вперше втілилися найголовніші ознаки буковинської архітектурно-будівельної школи, в чому й полягає неповторна наукова та мистецька цінність пам’ятки.
В.Т.Завада


[Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. М.: Искусство, 1973. с. 172]:

Деревянные храмы Черновцов представляют собой типы буковинской школы деревянного народного украинского зодчества. Самым древним из них является церковь св. Николая, сооруженная в 1607 г. и расположенная на ныне Волгоградской улице. По преданию, во времена турецкого владычества она была епископской церковью и находилась в центре города, а затем была перенесена на нынешнее место, где при ее возведении по длине был увеличен бабинец. Чтобы восстановить ее первоначальный облик, необходимо мысленно укоротить бабинец на 2,5 м,Загальний вигляд и тогда пропорции храма станут иными, его объем не будет казаться таким приплюснутым и стелющимся по земле.
Некогда церковь св. Николая выглядела более гармоничной по массам и совершенной в художественном отношении. Невысокие стены ее срубов и очень большого выноса кровля не вызывали необходимости устройства опасанья для защиты от дождей нижних венцов; кроме того, опасанье при общем восприятии здания в целом дробило бы и без того его небольшие массы и ухудшало бы его архитектурно-художественный облик. В плане церковь св. Николая представляет собой классический образец украинского трехчастного храма с гранеными апсидой и бабинцем. Бабинец и апсида имеют плоские потолки, устроенные на невысоких срезанных пирамидальных сводах. Неф перекрыт верхом, покоящемся на восьмерике, переход к которому осуществлен при помощи парусов. Вертикальные размеры всех составных бани - парусов, восьмерика и шатрового восьмигранного свода до предела малы.


[1987 р.] Загальний вигляд з позиції А1

Фото з книжки [Народна архітектура українських Карпат. - К.: Наукова думка, 1987]





© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.





[an error occurred while processing this directive]