Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Чернівецька область Чернівці
Чернівці (скансен)
Чернівці (Гарячий Урбан)
Чернівці (Долішні Шерівці)
Чернівці (Каличанка)

         Вижницький р-н

Виженка-1
Виженка-2
Вижниця (Рівня)
Волока
Луківці-1
Луківці-2
Мигове
Чорногузи

         Герцаївський р-н

Буківка
Круп'янське
Луковиця
Петрашівка
Підвальне

         Глибоцький р-н

Біла Криниця
Верхні Синівці
Поляна
Турятка

         Заставнівський р-н

Баламутівка
Веренчанка
Кулівці
Самушин

         Кельменецький р-н

Комарів

         Кіцманський р-н

Берегомет
Валява
Гаврилівці
Дубівці
Зеленів
Іванківці
Киселів
Мамаївці
Нижні Станівці
Оршівці
Ошихліби

         Путильський р-н

Дихтинець
Конятин
Плоска
Путила
Розтоки
Селятин
Усть-Путила
Шепіт

         Сокирянський р-н

Білоусівка

         Сторожинецький р-н

Буденець
Давидівка-1
Давидівка-2
Стара Жадова
Череш
Ясени

Дубівці


с. Дубівці, Кіцманський р-н Чернівецька область. Показати на мапі

         Церква Успіння Богородиці та дзвіниця, 1775

Фото Ігоря Скальського, листопад 2006 р.

Фото Ігоря Скальського, листопад 2006 р.

Фото Ігоря Скальського, листопад 2006 р. Фото Ігоря Скальського, листопад 2006 р.

Вигляд із заходу [ПГА, т. 4, с. 358]

[ПГА, т.4, с.358]: Перестроена в 1782 г. (надпись на наличнике двери в бабинце). По местным преданиям, она перенесена из с. Глиницы на правом берегу р.Прут. Подворье окружено крытой гонтом оградой с массивными воротами. Относится к группе, памятников гуцульской архитектурной школы.
Деревянная, трехсрубная, одноглавая. Срубы квадратные в плане, окружены спасанием, вход устроен с юга. Над нефом высится восьмигранный, шатровый с перехватом верх, завершенный декоративной главкой. Апсида и бабинец акцентированы маленькими декоративными главками над коньком крыши. Расположенный на равнинной местности памятник отличается приземистым, как бы распластанным силуэтом. Этому способствуют крупные бревна нижней части срубов, большой вынос опасания и поддерживающие его мощные ступенчатые кронштейны - выпуски венцов по всей высоте срубов. Впечатление усиливает раздробленное заломами завершение. Бабинец и апсида перекрыты плоскими потолками. В контрасте с ними сложная форма верха, перекрывающего неф. Невысокий срезанный пирамидальный четверик, заламываясь, переходит в восьмерик и завершается низким восьмигранным шатром с перехватом у основания. Перепады заломов подчеркивают динамику высотно раскрытого внутреннего пространства. Из бабинца в неф ведет фигурная арка-вырез. Колокольня построена отдельно от церкви с западной стороны. Она типична для украинской народной архитектуры. Деревянная, квадратная в плане, двухъярусная, четверик на четверике, нижний ярус - рубленый, верхний - открытый каркасный.
Памятник является произведением народных мастеров, в нем органически сочетаются архитектура, резьба и живопись.


[Пам'ятки архітектури та містобудування України. - К. : Техніка, 2000 р., с. 283 - 284]:

Комплекс дерев’яних споруд розташований на відкритому рівному місці в центрі села і є його домінантою. Складається з Успенської церкви, дзвіниці та огорожі з монументальною вхідною брамою під ґонтовим дахом.
Успенська церква - один з найбільш ранніх зразків буковинського варіанта тридільного одноверхого храму, будівництво якого частина авторів пов’язує навіть з XVII ст. Разом з тим, вивчення джерел дало змогу фахівцям інституту "Укрзахідпроектреставрація" датувати пам’ятку 1775 р. В архітектурі Успенської церкви чи не вперше у завершеній формі втілено ідею класичного буковинського тридільного храму з одним верхом, поява якого тут через особливі історичні умови "запізнилася" принаймні на кілька сторіч порівняно з іншими регіонами України.
Композиційну основу пам’ятки становлять три квадратні, послідовно розташовані по осі захід - схід зруби бабинця, нави та вівтаря, з яких

Загальний вигляд
План. Обміри В.Завади

центральний - більший і ширший за два інші. У нижній частині всі три зруби оперезані пластичним піддашшям на фігурних кронштейнах складної східчастої форми. Згідно з давньою буковинською традицією, вхід до храму влаштовано в південній стіні бабинця. Нава освітлена двома (з півдня та півночі) подвійними прямокутними вікнами. Традиційний характер має також перекриття центрального зрубу - двозаломний рублений верх комбінованої форми з чотиригранною основою та восьмигранним склепінчастим завершенням.
Єдина відмінність рубленого перекриття Успенської церкви від аналогічних конструкцій у буковинських храмах хатнього типу полягає в помітному збільшенні його висоти та посиленні вертикалізму пропорцій усіх без винятку елементів. Це уможливило влаштування у восьмерику 2-го ярусу двох додаткових віконних прорізів. Завдяки цим трансформаціям центральний верх пам’ятки стає справді головним і домінує в її об’ємно-просторовій композиції, що підкреслюється влаштуванням над зрубами бабинця та вівтаря простих двосхилих дахів з плоскою стелею в інтер’єрі.
Аналогічне співвідношення центрального і бічних приміщень Успенської церкви послідовно виявлене і в структурі її внутрішнього простору, чому сприяє як помірне (лише з південного боку) освітлення бабинця та вівтаря, так і розташування у високій, добре освітленій наві монументального іконостаса, фігурної арки-вирізу та інших пластичних акцентів.
Дзвіниця є головним композиційним акцентом ансамблю з боку центральної вулиці села. Точна дата її спорудження у джерелах не зазначена, проте аналіз архітектурно-художніх, пропорційних та конструктивних особливостей дає змогу стверджувати, що її зведено водночас із храмом. Будівля належить до традиційного в Україні типу двоярусної дерев’яної дзвіниці, 1 -й ярус якої становить квадратний у плані зруб, а 2-й - ажурна аркада-галерея з невисоким чотирисхилим наметом у завершенні.
В. Т. Завада



[Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. - М.: Искусство, 1973, с.167-169]:

В нескольких километрах от Берегомета находится село Дубовцы, где на погосте, похожем на небольшой зеленый луг, обсаженном деревьями, стоит Успенская церковь конца XVII в., перестроенная в 1782 г., о чем свидетельствует надпись, вырезанная на одвирке двери, ведущей в бабинец. Храм принадлежит гуцульской школе архитектуры. В плане он представляет собой состоящую из трех квадратных срубов композицию, повторяющую наиболее древний вариант; вход в бабинец здесь расположен не с запада, а с юга. Мощные, необшитые внизу стены Успенской церкви окружены широчайшим опасаньем, опирающимся на огромные фигурные консоли, которые образуют выпуски бревен сруба, сделанные с первого нижнего венца. Опасанье зрительно усиливает ощущение монолитности, силы и неподвижности. Над ним возвышается слабо дифференцированный массив трех срубов, накрытых двухскатной кровлей с фронтонами на западном и восточном фасадах, точь-в-точь как в гуцульских жилых домах. Над среднем нефом из скатной кровли поднимается низенький, но широкий «восьмерик на четверике», увенчанный монументальной баней барочной формы с энергичным перепоясаньем у основания и изящной маковкой в завершении. Церковь вся как бы вырезана уверенным резцом скульптора.
Асимметрично расположенное небольшое крылечко храма ведет в бабинец, перекрытый плоским потолком. Через арку-вырез простой формы виднеется торжественная композиция иконостаса. В центральном срубе интересно решено высотное раскрытие его пространства. Просторность главного помещения достигается мудрым и тактичным применением двух заломов. Один квадратный в плане, в виде невысокой срезанной пирамиды, другой - восьмигранный, барочной формы; первый при помощи парусов переходит во второй залом. Поэтому вертикальные грани стен сруба и восьмерика бани и наклонные пирамидального залома и парусов в своем движении образуют прихотливые изломы, а их плоскости, пересекающиеся под различными углами, не только создают светотеневую игру, но и усиливают иллюзию огромности пространства, его высоты.
Редко встречается такое дивное соответствие стиля резьбы иконостаса и его живописи с архитектурой храма, как в Успенской церкви в Дубовцах. Похоже на то, что и храм, и иконостас, и живопись были задуманы и исполнены в тесном содружестве исключительно талантливыми плотниками-зодчими, резчиком и живописцем. Судя по всему, они были воспитаны на традициях высокого искусства XVII-XVIII вв. Возможно, они представляли вместе с помощниками сработавшуюся артель, с одним творческим кредо.
Членение пятиярусного, небольшого по размерам иконостаса отличается особой крупностью. Величавому горизонтальному ритму его ярусов соответствует такой же неторопливый ритм вертикальных членений. Резьба иконостаса в полном смысле слова неповторима. Виноградные стебли очень слабого рельефа будто стелются по колонкам, образуя легкие змееобразные изгибы. Только по сторонам «Деисуса» они обвиты виноградной лозой высокого рельефа с крупными листьями и гроздьями. Резьба царских врат особенно монументальна. Стебли растительных орнаментов на каждой створке образуют здесь всего по два изгиба, в которые вкомпонованы по три сердцевидных медальона. В них, как обычно, написаны «Благовещение» и четыре евангелиста.
В живописи икон преобладают нежные теплые красные, зеленые, охристые и светло-голубые тона. Наместная икона «Христос» отмечена печатью своеобразия: выражение лица вседержителя с большими глазами и чуть приподнятыми бровями - доброе, мягкое, чуть удивленное. Привлекает внимание наместная икона «Богоматерь с младенцем». Тип лика у нее совершенно народный, как говорят, полнолицый: маленькие уста довольно пухлых губ, большие карие глаза и сильно изогнутые черные брови. Она с нежностью наклонила голову к Христу, который написан в необычной для него позе «оранта» с обеими молитвенно поднятыми руками.
Посеребренная резьба на синем фоне иконостаса вместе с живописью икон создает выразительный декоративный эффект.



© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.





[an error occurred while processing this directive]