Фото Олени Крушинської, жовтень 2012 р.

Церкву виявив під час своєї мандрівки у січні 2009 року Іван Білопольський і тоді надіслав для сайту свої спостереження і фото: "Церква стоїть у центрі села, біля будинку культури, сільради і пам'ятника невідомому солдату. Вона величава і велика, чимось дуже схожа на Хрестовоздвиженську церкву в селі Осітна, що за декілька кілометрів. Церква дуже своєрідна. Восьмерик має гарні гармонійні абриси, а вхідна частина церкви нібито приєднана до неї штучно - про це свідчить невеличкий перехід (галерея) та сліди зломів на деревині. Ґанку, як такого, не має, бо ні східців, ані покрівлі немає, є лише вхідні двері. Проте, якщо придивитися, можна побачити сліди навісу над ґанком, що залишилися на стіні церкви. На дверях - невеличка ікона св. Параскеви. Кожне віконечко церкви акуратно прикрито невеличким дашком. В різних місцях церкви (стіни, бані) наявні сліди недавнього втручання, зокрема, свіжа деревина, що іноді вставлена цілими блоками. Та й взагалі, "сліди життя" біля церкви є: труба виведена у вікно, частково замазаний цементом фундамент, свіжий метал покрівлі. Хоча при цьому видно неозброєним оком, що церква продовжує руйнуватися - тріщини, розколи, дірки, гниття наявні по всьому периметру. Церкву зачинено на замок, електричні дроти відсутні, лічильник поржавів, молнієзахист обірвано".

Фото Олени Крушинської, жовтень 2012 р.

Мені вдалося відвідати Максимівку через три з половиною роки після Івана Білопольського. Як видно на фотографіях, саме проводилися роботи з ремонту покрівлі. Розпитати про подальші плани щодо ремонту було нікого. Сподіваюся, своєрідну і мальовничу успоруду не перетворили на чергову "голубу" церкву із сяючим жовтою бляхою куполом.

© 2009-2014, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.