Церква Різдва Богородиці, 1870

Фото Олени Крушинської, 2001 р.

Наскільки привітно і весело виглядає сама церква, настільки ж підозрілим і агресивним виявився місцевий батюшка. Він щось майстрував у дворі, зі злістю поглядаючи на нас і щось собі бурчав під ніс щодо злодіїв (хоча сім'я із восьмимісячною дитинкою на додаток якось не справляла подібного враження в інших місцях). Коли ж ми все таки попросили пустити нас всередину, батюшка, не перестаючи лаятися безбожниками, примусив хреститися, вдягнути якусь брудну місцеву хустку (на фото справа), а потім ще й цілувати ікону (ага, якраз). Коротше, загребельський священик потрапив в десятку найвередливіших, що ми їх зустріли за роки мандрів.
Натомість церква нам дуже сподобалася. Цікаво було розглядати розписи, якими вона а вкрита не лише зсередини, але й ззовні. Церковця дуже доречно виглядає тут, серед просторих деснянських луків. У Довженка в "Зачарованій Десні" описано Загребелля під час весняної повені:

"Вода прибувала з дивовижною швидкістю. В один день затопило ліси, сінокоси, городи... А на ранок усі вулиці були під водою, а вона ще прибуває". Сашка з батьком відправили на човні рятувати людей і худобу. "...вдосвіта з великими труднощами стали підпливати човном до затопленого села Загребелля. Вся загребельська парафія сиділа на стріхах з несвяченими пасками... Вода прибувала з великою люттю. Не встигло село отямитися, як опинилося на острові, і острів став зникати під водою, потопати... Вода добралася до церкви, до самих царських врат. Затонуло все село..." Батюшка на човні їздив поміж хатами і святив паски. Батько Сашка усміхався: "Ну і парахвія! Щовесни отак мокне вже тисячу, може, літ, і чорт їх не витопить і не вижене звідси. Природа!"

[В.Д.Віроцький, А.А.Карнабіда, В.Г.Киркевич. Монастирі та храми землі сіверської. К., Техніка, 1999 р. с. 202]:
Майже поруч із Сосницею, на схід від неї, серед придеснянського ландшафту в селі Загребелля, що відоме з XVII ст., збереглась церква Різдва Богородиці, споруджена в 1870 р. Цей дерев'яний хрещатий у плані однобанний храм із гранчастою абсидою складає єдине архітектурне ціле із триярусною дзвіницею, увінчаною шатровим верхом. Внутрішній простір храму поєднується із цікавими олійними розписами початку ХХ ст.: "Пожертви невідомого", "Дмитро Ростовський", "Ісус Христос та грішниця" й іншими, виконаними бригадою художників: М.Гавриленком, Я.Тимошенком, М.Овдієнком, Е.Базилевичем, Г. і Е.Величковськими та іншими. У храмі зберігся п'ятиярусний різьблений іконостас ХІХ ст. барокового стилю.

© 2007, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)