Мирон Кизим, один з братів, які власними руками відремонтували орган у 1990-х роках, і пономар Степан Шутка біля входу до церкви

Коли у приєднаній до України частині Галичини розпочались релігійні притиски з боку радянської влади та знищення церков, мешканці села "від гріха подалі" розібрали орган на частини та заховали їх. Довгий час орган зберігався у хатах двох мешанців села. Лише в кінці 1980-років орган вирішили зібрати та відновити його звучання. Розбирання органа в свій час виконали грамотно і кваліфіковано: кожну трубу та кожну віндладу (повітряний канал) відмаркували, і за тими позначеннями у 1990 році брати Мирон та Іван Кизими зібрали орган. Щоб "оживити" його, за консультаціями звертались до львівського органіста і органного майстра Віталія Півнова, який мав великий досвід у справах відновлення органів. В.Півнов здійснив регулювання механіки та настроювання інструмента. Повітряну машину для подання повітря в орган зробили оригінально і мудро. Замість міхів, які потрібно було накачувати руками, протягнули повітряний канал, міхи виключили із системи подання повітря і зняли з органа, а компресор встановили в 15 метрах від церкви, в старій дзвінниці, щоб уникнути шуму від нього. Для передачі повітря проклали товстий повіряний канал, який вклали в траншею та закопали у землю, в вихід завели в церкву. Організували і дистанційне включення. Орган запрацював і на ньому можна було грати, але з часом він вийшов з ладу. Пізніше стару дзвіницю замінили новою, тоді ж зіпсований на той час компресор зняли, орган лишився свого "дихання". Про ремонт органа в 1990 році свідчить металева табличка з гравірованим написом: "Орган реставрований братами Мироном та Іваном Кизимами в честь 120-річчя Уведенської церкви в селі Нягрин. 1990 р."

Прикрість полягає у тому, що ні церковна громада, ні священник на потребують використання органа під час богослужіння, а орган періодично потребує кваліфікованого догляду, який організувати в далекому передгірському селі проблематично. Позитив є сільською та церковною реліквією, з якою пов'язана значна частина історії села та пам'яті його мешканців, разом з тим вона свідчить про найкращі людські їх якості.

Література:
1. Мирон Кордуба. Земля свідком минулого. Журнал "Історія української географії". Збірник конференції у Тернополі, 2007.
2. Jerzy Golos. The Polish Organ. Vol.1: The Instrument and its History. Sutkowski Edition, Warsaw, 2001, p 192.
3. Jergy Mizgalski. Organisci i organmistrze polscy in Prace Naukove Muzykologii UM - (Polish organists and organ-builders. Academic Works of the Institute of Musicology, University of Warsaw). Warsaw, 1961, p.99.

© 2011, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.