Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Івано-Франківська область Івано-Франківськ

         Богородчанський р-н

Манява

         Галицький р-н

Блюдники
Височанка
Вікторів
Крилос (скансен)
Курипів
Сапогів

         Долинський р-н

Підліски

         Коломийський р-н

Коломия

         Надвірнянський р-н

Максимець

         Рогатинський р-н

Рогатин
Виспа
Загір'я
Кліщівна
Княгиничі
Любша
Помонята
Приозерне (Псари)
Руда
Черче-1
Черче-2

         Тисменицький р-н

Нова Липівка (Сітанерівка)

         Тлумацький р-н

Вікняни
Одаїв

         Яремчанська міськрада

Ворохта
Татарів
Яремча/Дора (монастир)
Яремча/Дора
Яремча/Ямна

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Одна з поодиноких церков, де попри атмосферні впливи вціліли рештки розписів на стінах ззовні
(фото вгорі і внизу). Це залишки композиції "Покрова Богоодиці" і орнаментів, створених народними майстрами у XVIII-XIX ст.

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Замок із ренесансними мотивами в орнаменті

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

В підлогу вмонтовано надмогильну плиту рогатинського міщанина Федора Гордогатки, похованого при церкві св. Духа у 1625 р.

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Через люк в підлозі можна спуститися в підземелля церкви (воно походить з XV ст.)

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Найбільша проблема впродовж багатьох років - затікання води у вівтарній частиня, що нищить і конструкції зрубу, і стінопис

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Стінопис вівтаря, 1890-ті рр.

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Первісно дзвіниця стояла окремо, але через підмивання берегу річки її довелося перенести і "прибудувати" до церкви

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Каркасні конструкції дзвіниці

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Інтер'єр другого ярусу дзвіниці

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

"Стик" західного зрубу церкви (тобто зрубної конструкції; на фото видно кутові врубки і кронштейни) і каркасної дзвіниці

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Кронштейни і віконце

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Ліхтарик


Рогатин


м. Рогатин, Рогатинський р-н, Івано-Франківська область. Показати на мапі

         Церква Святого Духа, 1598

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.


Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

"Церква Святого Духа" - філія Івано-Франківського обласного художнього музея


ЯК ПОТРАПИТИ:
м. Рогатин, вул. Роксолани, 10 (кількасот метрів вуличкою вглиб від церкви Різдва)
Працює 10-17, перерва 13-14, вихідний - ПН
Вхідні квитки: 10 грн (дорослі), 3 грн. (діти)
Екскурсії, з групи: 30 грн. (дорослі), 20 грн. (діти)

Екскурсії проводяться за попереднім замовленням:
тел. +380678581534, +380503730183
(завідувачка музею Петрів Тетяна Василівна)
mail: museum.rogatyn@gmail.com
сайт: http://museum-rogatyn.at.ua


Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р. Ця пам'ятка входить до числа українських дерев'яних храмів, що готуються до внесення у реєстр ЮНЕСКО.
Церква св. Духа - не лише одна з найдавніших, але й одна з найзагадковіших в Україні. Чого варті лише таємничі підземелля, з яких колись йшов підземний хід до оборонної церкви Різва, що за кількасот метрів. Хід завалений, але підземелля під церквою дійсно є - подивіться фото ліворуч.
Силует церкви завдяки суровій формі верху і перенесеній (~1675 р.) впритул до церкви дзвіниці теж не має аналогів. Всередині потужних, давніх стін сховано перлину українського мистецтва - іконостас середини XVII ст. Церкві та, насамперед, іконостасу було присвячено цілий альбом "Церква Святого Духа в Рогатині" (К., Мистецтво, 1991, 144 с.) - жодна інша дерев'яна церква такої почесті не удостоїлась, за виключенням храму, теж, до речі, в ім'я Святого Духа, в Потеличі (монографія Л. Міляєвої "Стінопис Потелича").
Церкву пощастило відвідвати двічі. Перший раз - у 2000 р. Тоді нас вразило спілкування з хранителем церкви (він помер пару років тому, на жаль), який розповів про кожний її куточок, про те, як ховали церковне начиння у буремні роки боротьби з релігією, про те, як він "пересидів" при храмі, коли він вже став музеєм, кількох директорів. Один з них був таким невігласом, що побачивши дерев'яну скульптуру Христа, що сидить ("Христос в Гефсиманському саду", зараз ця скульптура на реставрації) і терновий вінок, зроблений з дроту, у нього на голові, підійшов з пінцетом зі словами "Який ідіот йому шпильок в голову натикав, треба повитягати". Добре, той хранитель його переконав, що "так і було задумано".
Другий візит припав на чудовий вереснений день 2007 року. Цього разу ми познайомилися з дуже симпатичною і обізнаною директоркою Тетяною Василівною, яка провела для нас екскурсію і розповіла безліч цікавих речей з історії церкви, яких би вистачило на цілу статтю. Тому наша безсумнівна рекомендація - відвідайте церкву і прослухайте екскурсію, не пошкодуєте в жодному разі.
А автор цих слів, безумовно, намагатиметься побувати в церкві і втретє, і вчетверте - настільки ця пам'ятка багатогранна.

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Іконостас церкви св. Духа, створений у 1649-1650 рр. - визнаний шедевр українського мистецтва

Кілька слів про іконостас - цитуючи згаданий вище альбом:
"Без істотних змін зберігся він у первісному інтер'єрі, утворюючи з його архітектурою гармонійний ансамбль. У живописі та декоративній різьбі іконостаса втілено найвищі досягнення галицької школи монументально-декоративного мистецтва середини XVII ст. Поряд з відомими львівськими іконостасами - П'ятницької церкви (поч. XVII ст.) та Успенським (1638) - Святодухівський є яскравим свідченням поступального розвитку давнього українського мистецтва в річищі демократичних традицій."

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.
Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Бічні дияконські двері з іконами "Архангел Михаїл" та "Мельхіседек" у 1920-х роках експонувалися у Відні на міжнародній художній виставці


"Церква Св. Духа та її іконостас привернули увагу шанувальників і дослідників галицьких старожитностей наприкінці ХІХ ст. у зв'язку з проведенням реставраційних робіт. Живопис іконостаса реставрував львівський художник, випускник Віденської Академії мистецтв Юліан Макаревич (1854-1936). По закінченні реставраційних робіт 1885 року іконостас експонувався на археологічно-етнографічній виставці у Львові. Поява визначної пам'ятки галицького мистецтва на виставці викликала захоплені відгуки у тогочасних часописах."

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Намісний ярус

"У 1895 році реставраційно-ремонтні роботи були проведені у Святодухівській церкві.Дляцього Сейм виділив дві тисячі злотих. Наглядав за якістю робіт архітектор Михайло Ковальчук. Відтоді пам'ятка пережила ще декілька ремонтів і реставрацій, найгрунтовніша з-поміж яких проведена у 1980-1982 роках. Одночасно спецілістами Львівських реставраційних майстерень здійснено реставрацію іконостаса.У 1983 році в Святодухівській церкві відкрився відділ Івано-Франківського художнього музею."

Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

Апостольський ряд. Фрагмент (фото клікабельне)


Світлина з видання [Драган М. Українські деревляні церкви. - Льв.: 1937 р.,  т.2, с.73]

Світлина з видання [Драган М. Українські деревляні церкви. - Льв.: 1937 р., т.2, с.73]


Вигляд з півдня [ПГА, т. 2, с. 246] [ПГА, т.2, с.246]: 1598 г. Датируется по надписи в интерьере на северной стене центрального сруба. Некоторые исследователи датируют памятник 1562 и 1648 гг. В XVIII в. пристроена колокольня. В 1895 г. проведена реставрация памятника.
Деревянная, трехсрубная, с квадратным центральным срубом, граненым пятистенным восточным объемом и вытянутым граненым бабинцем, одноверхая. С запада к бабинцу План [ПГА, т. 2, с. 246]примыкает квадратная в плане трехъярусная, завершенная шатром колокольня каркасной конструкции. Центральный сруб значительно возвышается над боковыми, перекрыт квадратным в основании верхом с двумя заломами, завершенным аркадной сигнатурой на восьмерике, завершенной высоким шатром. Боковые срубы накрыты скатной кровлей, широкий свес которой - поддашие лежит на выпускных фигурных кронштейнах. Первоначально дубовые срубы сооружения снаружи были расписаны (сохранились фрагменты настенной живописи). В интерьере раскрыто высотное пространство верха.
Памятник относится к самым совершенным произведениям галицкой школы народной архитектуры.


[Пам'ятки архітектури та містобудування України. - К.: Техніка, 2000 р., с. 125]:

Церква стоїть на невеличкому підвищенні в західній частині містечка. Завдяки малоповерховому характеру навколишньої забудови вона відіграє роль архітектурної домінанти. Незважаючи на існування різних точок зору на дату зведення споруди (1598, 1644-1645, 1648 рр. тощо), її можна віднести до архаїчних пам’яток дерев’яної архітектури Галичини. Первісний вигляд храму дещо змінено в XIX ст. прибудовою дзвіниці, а також влаштуванням над центральним верхом додаткового восьмерика з аркадною сигнатуркою та струнким восьмигранним наметом у завершенні. Попри це, визначальні риси цього класичного зразка найдавніших українських дерев’яних храмів залишилися майже без змін.

Загальний вигляд Поздовжній переріз і план

Композиційну основу пам’ятки становлять монументальний четверик нави з шестигранними зрубами бабинця й вівтаря, а також приставлена до західної стіни бабинця каркасна дзвіниця квадратної в плані форми. Триярусна наметова дзвіниця й, особливо, центральний об’єм церкви з розвиненим двозаломним чотиригранним верхом помітно домінують у загальній композиції споруди, в той час як невисокі приміщення бабинця та вівтаря під дво- і п’ятисхилим дахом відіграють другорядну роль. Незважаючи на відмінність окремих частин пам’ятки за висотою, формою та розмірами в плані, всі вони сприймаються як єдине ціле. Цьому сприяють вдало знайдені співвідношення поміж ними та влаштування по периметру будівлі розлогого піддашшя на фігурних кронштейнах. Домінантна роль нави найпослідовніше виявлена в інтер’єрі. Цьому сприяє розташування тут усіх найголовніших декоративно-художніх акцентів, серед яких слід виділити насамперед монументальний п’ятиярусний іконостас 1648-1650 рр. Вишуканість і соковитість рельєфного різьблення, а також високі художні якості таких творів монументального живопису, як ікони архангела Михаїла та Богородиці, забезпечили рогатинському іконостасу заслужену славу та почесне місце серед шедеврів церковного мистецтва. Внутрішній декор пам’ятки, виразність її зовнішніх форм і силуету, а також містобудівне вирішення дають підстави віднести Святодухівську церкву до найвизначніших творів галицької архітектурно-будівельної школи доби Ренесансу.
В.Т.Завада


Фото Олени Крушинської, вересень 2010 р.

Малюнок Йозефа Ржержихи, 1931 р.


[Логвин Г.Н. Украина и Молдавия. - М.: Искусство, 1982]:

Деревянная церковь св. Духа (1648) трехсрубная, с граненым пятистенным алтарем (4,20 х 4,96 м), удлиненным бабинцем (6,24 х 5,51 м) и прямоугольным нефом (7 х 6,7м) с одним, квадратным в основании верхом с двумя заломами. Над алтарем и бабинцем сделана скатная кровля, которая имеет очень большой свес - опасанье, опирающееся на кронштейны с порезкой на концах их бревен. В XIX в. во время ремонта кровли на верхе нефа устроили маленький восьмерик, увенчанный колонным павильончиком и завершенный высокой шатровой кровелькой, а к бабинцу пристроили трехъярусную, квадратную в плане колокольню с высоким двухзаломным шатровым верхом. Первоначально снаружи дубовый сруб церкви был расписан. Прекрасно найденные соотношения всех срубов, опасанье на фигурных кронштейнах, кровли алтаря и бабинца с мощным верхом колокольни, а также исключительное мастерство плотничьей работы относят эту церковь к высшим достижениям галицкой школы деревянной архитектуры.

Загальний вигляд [Логвин Г.Н. Украина и Молдавия. - М.: Искусство, 1982] Іконостас [Логвин Г.Н. Украина и Молдавия. - М.: Искусство, 1982]

Интерьер ее несравненный по совершенству; в нем эффектно выделяется высотно раскрытое пространство верха (его высота до зенита 12,5 м), но подлинным шедевром здесь является пятиярусный иконостас (1648-1650). Великолепная реалистическая живопись и сочная, рельефная позолоченная резьба иконостаса составляют единое целое. В иконах нашли яркое воплощение эстетические нормы ренессансного реалистического искусства, гуманистическое восприятие действительности, любование предметным миром, телесной красотой человека.


Поздовжній переріз і план (реконструкція первісного вигляду)[Драган М. Українські деревляні церкви. - Льв. : 1937 р.,  т. 2, с. 73.]

Поздовжній переріз і план (реконструкція первісного вигляду)
[Драган М. Українські деревляні церкви. - Льв. : 1937 р., т. 2, с. 73.]


[Історія українського мистецтва. - К. : Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 296 - 298.]:

Іконостас
Однією з перлин українського монументально-декоративного мистецтва є іконостас дерев’яної церкви святого Духа у Рогатині, створений у 1649 - 1650 роках (ікона намісного ярусу «Старозавітна Трійця», як свідчить напис, виконана в 1650 р.). В ньому знаходять дальший розвиток тенденції, притаманні попереднім творам. Декоративному рішенню іконостаса, розчленованого глибокими нішами й виступаючими колонами, відповідає мажорний живопис ікон, побудований на різких кольорових сполученнях, а також світлотіньове пластичне рішення постатей.
В іконах Рогатинського іконостаса більшого значення надається розробці характерів та сюжетному взаємозв’язку постатей. В деісусному ярусі «заступництво» святих за грішне людство виявляється не безпосереднім зверненням до вседержителя, зображеного в центральній іконі, не лише позою чи жестом, а через розкриття їхнього внутрішнього духовного стану. Павла, наприклад, зображено заглибленим у читання священної книги, Лука замислено дивиться у далечінь, а Іаков підніс руку, ніби звертається до когось. Чудово вирішено постать Хоми. В стриманому жесті руки, притуленої до серця, та нахилі голови виявляються палкі почуття, що сповнюють його душу. Постаті, передані в різних поворотах, вирішено досить об’ємної по-різному і переконливо написано драпіровки з гарно проробленими складками.
Кольорова гама центральної ікони є значною мірою ключем до тональної розробки інших ікон цього ряду. Постать Христа побудовано на сполученні золотистого й звучно-червоного, богоматері - вишнево-червоного й темно-синього, Іоанна Предтечі - синього й золотисто-сірого кольорів.
Живопис ікон сусіднього празничного ярусу дуже пошкоджений в зв’язку з неодноразовими поновленнями, але про нього дають уявлення дві аналогічно вирішені ікони над дияконськими вратами - «Сон Іакова» та «Боротьба Іакова з ангелом». Ці невеличкі іконки вражають не лише досконалістю малюнка, але й прозорістю чистих, майже акварельних фарб з тонким звучанням ніжно-рожевих, лазурових, смарагдових тонів. В цих композиціях, як і в празничних, сюжетна дія відбувається серед майже реалістично трактованого пейзажу.
В композиції рогатинського іконостаса виділяються намісні ікони з зображенням Христа й богоматері. Вони позначені глибокою змістовністю та життєвістю образів, а також високою професійною майстерністю. Богоматір з немовлям - це зворушливий і чарівний образ молодої жінки. Сповнена ніжного материнського почуття, вона вся поринула у світ радісних внутрішніх переживань.
В іншому плані подано образ Христа. В його прямій, фронтально зображеній фігурі, видовженому строгому обличчі, в пильному ясному погляді, а також у жесті піднесеної руки розкривається вольовий характер проводиря, вчителя. Відмінність у трактуванні образів богоматері й Христа підсилюється й кольоровим рішенням. На богоматері - синій хітон, насичено-червоний мафорій. Провідним у живописній характеристиці постаті Христа є холодний синій колір гіматія, за яким частково виглядає червоний низ. Ікону богоматері доповнює зображений поруч у червоному плащі й сріблястому панцирі архангел Михаїл, постать якого сповнена динамічного руху. З іконою Христа прекрасно гармоніює майстерно написана велична постать Мельхіседека з вольовим обличчям, обрамленим пишною сивою бородою. В його руках - предмети причастя: хліб і вино. Біла чалма з короною, червоний плащ, закинутий за спину поверх світло-зеленого і коричневого одягу, прикрашеного великими стилізованими червоними і зеленими квітами, надає всій його по-східному барвистій постаті ошатного вигляду.
Багатство кольорових сполучень, позолоти й різьблення, гармонійне поєднання різної насиченості червоних, золотистих і синіх фарб надають рогатинському іконостасу радісного, святкового звучання. Саме в цьому виразно виявились впливи народних смаків і народної творчості.



© 2009-2010, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.





[an error occurred while processing this directive]