|
|
Рогатин
м. Рогатин, Рогатинський р-н, Івано-Франківська область.
Показати на мапі
|
Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.
|
Іконостас церкви св. Духа, створений у 1649-1650 рр. - визнаний шедевр українського мистецтва
Бічні дияконські двері з іконами "Архангел Михаїл" та "Мельхіседек" у 1920-х
роках експонувалися у Відні на міжнародній художній виставці
Намісний ярус
Апостольський ряд. Фрагмент (фото клікабельне)
Світлина з видання [Драган М. Українські деревляні церкви. - Льв.: 1937 р., т.2, с.73]
[ПГА, т.2, с.246]:
1598 г. Датируется по надписи в интерьере на северной стене центрального сруба. Некоторые исследователи датируют
памятник 1562 и 1648 гг. В XVIII в. пристроена колокольня. В 1895 г. проведена реставрация памятника.
Деревянная, трехсрубная, с квадратным центральным срубом, граненым пятистенным
восточным объемом и вытянутым граненым бабинцем, одноверхая. С запада к бабинцу примыкает квадратная в плане трехъярусная, завершенная шатром колокольня каркасной конструкции. Центральный сруб значительно возвышается над боковыми, перекрыт квадратным в основании верхом с двумя заломами, завершенным аркадной сигнатурой на восьмерике, завершенной высоким шатром. Боковые срубы накрыты скатной кровлей, широкий свес которой - поддашие лежит на выпускных фигурных кронштейнах. Первоначально дубовые срубы сооружения снаружи были расписаны (сохранились фрагменты настенной живописи). В интерьере раскрыто высотное пространство верха.
Памятник относится к самым совершенным произведениям галицкой школы народной архитектуры.
[Пам'ятки архітектури та містобудування України. - К.: Техніка, 2000 р., с. 125]:
Церква стоїть на невеличкому підвищенні в західній частині містечка. Завдяки малоповерховому характеру
навколишньої забудови вона відіграє роль архітектурної домінанти. Незважаючи на існування різних точок зору на
дату зведення споруди (1598, 1644-1645, 1648 рр. тощо), її можна віднести до архаїчних пам’яток
дерев’яної архітектури Галичини. Первісний вигляд храму дещо змінено в XIX ст. прибудовою дзвіниці,
а також влаштуванням над центральним верхом додаткового восьмерика з аркадною сигнатуркою та струнким
восьмигранним наметом у завершенні. Попри це, визначальні риси цього
класичного зразка найдавніших українських дерев’яних храмів залишилися майже без змін.
Композиційну основу пам’ятки становлять монументальний четверик нави з шестигранними зрубами бабинця й вівтаря, а також приставлена до західної стіни бабинця каркасна дзвіниця квадратної в плані форми. Триярусна наметова дзвіниця й, особливо, центральний об’єм церкви з розвиненим двозаломним чотиригранним верхом помітно домінують у загальній композиції споруди, в той час як невисокі приміщення бабинця та вівтаря під дво- і п’ятисхилим дахом відіграють другорядну роль. Незважаючи на відмінність окремих частин пам’ятки за висотою, формою та розмірами в плані, всі вони сприймаються як єдине ціле. Цьому сприяють вдало знайдені співвідношення поміж ними та влаштування по периметру будівлі розлогого піддашшя на фігурних кронштейнах. Домінантна роль нави найпослідовніше виявлена в інтер’єрі. Цьому сприяє розташування тут усіх найголовніших декоративно-художніх акцентів, серед яких слід виділити насамперед монументальний п’ятиярусний іконостас 1648-1650 рр. Вишуканість і соковитість рельєфного різьблення, а також високі художні якості таких творів монументального живопису, як ікони архангела Михаїла та Богородиці, забезпечили рогатинському іконостасу заслужену славу та почесне місце серед шедеврів церковного мистецтва. Внутрішній декор пам’ятки, виразність її зовнішніх форм і силуету, а також містобудівне вирішення дають підстави віднести Святодухівську церкву до найвизначніших творів галицької архітектурно-будівельної школи доби Ренесансу.
В.Т.Завада
Малюнок Йозефа Ржержихи, 1931 р.
[Логвин Г.Н. Украина и Молдавия. - М.: Искусство, 1982]:
Деревянная церковь св. Духа (1648) трехсрубная, с граненым пятистенным алтарем (4,20 х 4,96 м), удлиненным бабинцем (6,24 х 5,51 м) и прямоугольным нефом (7 х 6,7м) с одним, квадратным в основании верхом с двумя заломами. Над алтарем и бабинцем сделана скатная кровля, которая имеет очень большой свес - опасанье, опирающееся на кронштейны с порезкой на концах их бревен. В XIX в. во время ремонта кровли на верхе нефа устроили маленький восьмерик, увенчанный колонным павильончиком и завершенный высокой шатровой кровелькой, а к бабинцу пристроили трехъярусную, квадратную в плане колокольню с высоким двухзаломным шатровым верхом. Первоначально снаружи дубовый сруб церкви был расписан. Прекрасно найденные соотношения всех срубов, опасанье на фигурных кронштейнах, кровли алтаря и бабинца с мощным верхом колокольни, а также исключительное мастерство плотничьей работы относят эту церковь к высшим достижениям галицкой школы деревянной архитектуры.
Интерьер ее несравненный по совершенству; в нем эффектно выделяется высотно раскрытое пространство верха (его высота до зенита 12,5 м), но подлинным шедевром здесь является пятиярусный иконостас (1648-1650). Великолепная реалистическая живопись и сочная, рельефная позолоченная резьба иконостаса составляют единое целое. В иконах нашли яркое воплощение эстетические нормы ренессансного реалистического искусства, гуманистическое восприятие действительности, любование предметным миром, телесной красотой человека.
Поздовжній переріз і план (реконструкція первісного вигляду) [Драган М. Українські деревляні церкви. - Льв. : 1937 р., т. 2, с. 73.]
[Історія українського мистецтва. - К. : Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 296 - 298.]:
Іконостас
Однією з перлин українського монументально-декоративного мистецтва є іконостас дерев’яної церкви святого Духа у Рогатині, створений у 1649 - 1650 роках (ікона намісного ярусу «Старозавітна Трійця», як свідчить напис, виконана в 1650 р.). В ньому знаходять дальший розвиток тенденції, притаманні попереднім творам. Декоративному рішенню іконостаса, розчленованого глибокими нішами й виступаючими колонами, відповідає мажорний живопис ікон, побудований на різких кольорових сполученнях, а також світлотіньове пластичне рішення постатей.
В іконах Рогатинського іконостаса більшого значення надається розробці характерів та сюжетному взаємозв’язку постатей. В деісусному ярусі «заступництво» святих за грішне людство виявляється не безпосереднім зверненням до вседержителя, зображеного в центральній іконі, не лише позою чи жестом, а через розкриття їхнього внутрішнього духовного стану. Павла, наприклад, зображено заглибленим у читання священної книги, Лука замислено дивиться у далечінь, а Іаков підніс руку, ніби звертається до когось. Чудово вирішено постать Хоми. В стриманому жесті руки, притуленої до серця, та нахилі голови виявляються палкі почуття, що сповнюють його душу. Постаті, передані в різних поворотах, вирішено досить об’ємної по-різному і переконливо написано драпіровки з гарно проробленими складками.
Кольорова гама центральної ікони є значною мірою ключем до тональної розробки інших ікон цього ряду. Постать Христа побудовано на сполученні золотистого й звучно-червоного, богоматері - вишнево-червоного й темно-синього, Іоанна Предтечі - синього й золотисто-сірого кольорів.
Живопис ікон сусіднього празничного ярусу дуже пошкоджений в зв’язку з неодноразовими поновленнями, але про нього дають уявлення дві аналогічно вирішені ікони над дияконськими вратами - «Сон Іакова» та «Боротьба Іакова з ангелом». Ці невеличкі іконки вражають не лише досконалістю малюнка, але й прозорістю чистих, майже акварельних фарб з тонким звучанням ніжно-рожевих, лазурових, смарагдових тонів. В цих композиціях, як і в празничних, сюжетна дія відбувається серед майже реалістично трактованого пейзажу.
В композиції рогатинського іконостаса виділяються намісні ікони з зображенням Христа й богоматері. Вони позначені глибокою змістовністю та життєвістю образів, а також високою професійною майстерністю. Богоматір з немовлям - це зворушливий і чарівний образ молодої жінки. Сповнена ніжного материнського почуття, вона вся поринула у світ радісних внутрішніх переживань.
В іншому плані подано образ Христа. В його прямій, фронтально зображеній фігурі, видовженому строгому обличчі, в пильному ясному погляді, а також у жесті піднесеної руки розкривається вольовий характер проводиря, вчителя. Відмінність у трактуванні образів богоматері й Христа підсилюється й кольоровим рішенням. На богоматері - синій хітон, насичено-червоний мафорій. Провідним у живописній характеристиці постаті Христа є холодний синій колір гіматія, за яким частково виглядає червоний низ. Ікону богоматері доповнює зображений поруч у червоному плащі й сріблястому панцирі архангел Михаїл, постать якого сповнена динамічного руху. З іконою Христа прекрасно гармоніює майстерно написана велична постать Мельхіседека з вольовим обличчям, обрамленим пишною сивою бородою. В його руках - предмети причастя: хліб і вино. Біла чалма з короною, червоний плащ, закинутий за спину поверх світло-зеленого і коричневого одягу, прикрашеного великими стилізованими червоними і зеленими квітами, надає всій його по-східному барвистій постаті ошатного вигляду.
Багатство кольорових сполучень, позолоти й різьблення, гармонійне поєднання різної насиченості червоних, золотистих і синіх фарб надають рогатинському іконостасу радісного, святкового звучання. Саме в цьому виразно виявились впливи народних смаків і народної творчості.
© 2009-2010, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.
|
| |
| |
[an error occurred while processing this directive]
|