Такою ми побачили церкву у жовтні 2009 р., щойно після закінчення зовнішніх реставраційних робіт. Фото Олени Крушинської

Класична подільська церква, описана в багатьох виданнях як видатна пам'ятка української дерев'яної архітектури. Нещодавно їй пощастило - церкву чудово відреставрували. Інформацію про це довелося витягувати, наче лещатами, з прораба будівельників, які працюють на розбудові монастиря, до якого тепер належить церква. До розпитувань тут ставляться з великою підозрою. Церква належить УПЦ МП, її настоятель - з Росії, і він, за словами підлеглих, "не любить реклами". Єдине, що вдалося з'ясувати - кошти на реставрацію виділила держава, Київ (як в кризовий рік вдалося отримати бюджетне фінансування, коли все навколо завмерло - хтозна), роботи протягом 2-х років виконували реставратори зі Львова (очевидно, "Укрзахідпроектреставрація"). Низ споруди був у поганому стані, на півметри "зогнив на порошок", його довелося замінити, разом з іншими прогнилими фрагментами.
Попереду ще реставрація інтер'єру, на яку має бути виділено чи вже виділено до мільйона гривень, а також побудова дзвіниці.

На фото ліворуч - стара маківка церкви і уламок старовиннго кам'яного хреста. Праворуч - ще кам'яні фрагменти, акуратно складені на подвір'ї. Фото Олени Крушинської, жовтень 2009 р.

Церква дуже цікаво розташована у ландшафті. Церковище займає невелику терасу гори, але рівна ділянка дуже мала, і від стін церкви починається доволі стрімкий схил, засаджений ялівцем. Храм зусибіч оточують високі гарні дерева - і хоч вони безнадійно перешкоджають фотографуванню, зате роблять територію навколо церкви дуже затишною. Взагалі, вона приємно впорядкована, хоч роботи ще продовжуються. Крім дерев'яного храму, до комплексу монастиря входить будинок, де живуть сестри, і муровану з каменю господарську спороду, чи стайню, чи пак гараж. Всю територію оперізує невисокий, теж з каменю, мур, в традиційному для Поділля дусі.
Хочеться вірити, що господарі монастиря будуть гостинні до мандрівників - а все інше для прекрасних вражень тут вже є.

Загальний вигляд з півдня. Світлина з видання [Titus D. Hewryk.
Masterpieces in wood: houses of worship in Ukraine. - New York, 1987, № 6]. Тепер церква оточена високими деревами, яких ще не було тоді, коли була зроблена ця світлина.

Фото Олени Крушинської, жовтень 2009 р.

Фото Миколи Жарких, липень 1995 р.

Фасад [Юрченко П.Г. Дерев’яне зодчество України. - К.: 1949 р., с. 93]

[ПГА, т.4, с.196]: Деревянная, на каменном фундаменте, трехсрубная, трехверхая. Срубы - граненые в плане, одинаковой высоты. Стены нефа, заламываясь, переходят в световой восьмерик, являющийся основанием для усеченного пирамидального свода. Перекрытия алтарной части и бабинца - первоначально в виде граненых сводов, сейчас плоские, дощато-балочные. В интерьере все срубы объединены с помощью больших арок-вырезов в единое пространство, высотно раскрытое в нефе. У основания залома - резные ригели. Фасады вертикально ошалеваны, прорезаны небольшими прямоугольными окнами. Заломы - с гонтовым покрытием. Удачно найденные пропорции срубов, пластичность завершающих частей ставят памятник в ряд выдающихся образцов подольской школы деревянной народной архитектуры Украины.

[Логвин Г.Н. Украина и Молдавия. М.: Искусство, 1982]:

Деревянная Михайловская церковь (1769) трехчастная в плане, к ее среднему восьмигранному срубу (7 х 7 м) с востока и запада примыкают граненые пятистенные алтарь и бабинец (ширина 4,5 м, длина 3 м). Венчают храм три верха с одним заломом. Они завершены декоративными фонариками и главками. Высота до зенита среднего верха 14 м, вся высота с крестом 19 м. С запада к бабинцу в XIX в. было пристроено небольшое закрытое крылечко. Стройные массы церкви как бы вырастают из земли и стремительно взлетают ввысь в чеканных формах верхов. В интерьере все три сруба объединены с помощью больших арок-вырезов в единое пространство. У основания заломов устроены затяжки-скобы, покрытые резьбой. Они создают масштабную шкалу отсчета ритмическому развертыванию плоскостей срубов в вертикальном направлении, усиливаемую светотеневой игрой на вертикальных и наклонных частях заломов. Верно найденное соотношение размеров всех срубов и слагаемых заломов верхов позволило мастеру осуществить высотное раскрытие внутреннего пространства с большим совершенством и энергией. Архитектурно-художественные достоинства Михайловской церкви ставят ее на одно из первых мест в подольской школе деревянной народной архитектуры Украины.

[Г. Г. Павлуцкий. Деревянные и каменные храмы. - К : 1905 г., с. 58-62]:
Церкви в м. Зинькове Летичевского уезда
Св.-Михайловская церковь (табл. V, 3) - деревянная, на каменном фундаменте, о трех куполах, крытая гонтой. План церкви (рис. 44) состоит из трех отделений, расположенных с запада на восток, причем средняя часть представляет восьмиугольное помещение, а алтарь и западный сруб имеют отрезанные углы; с западной стороны находится притвор или паперть прямоугольной формы. Внутри церкви (рис. 45) над всем западным срубом устроены хоры; в алтаре на высоте 6 арш. от пола сделан плоский потолок, закрывающий купол. Отдельно от храма стоит колокольня, тоже деревянная. В настоящее время в церкви хранятся старинные царские врата (табл. XII, 3).

© 2007-2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.