to the homepage
    home


     Lviv region
Lviv(open-air museum)Jazlivchyk
Lviv-Rudno

         Brody district

Berlyn
Klekotiv
Ruda-Bridska
Stanislavchyk

         Bus`k

Kuty

         Drohobych district

Stare Selo

         Horodok district

Klits'ko

         Kamianka-Buz`ka district

Tadani

         Mostys`ka district

Chyzhevychi
Radenychi
Stojantsi

         Pustomyty district

Kuhajiv
Vovkiv

         Skole district

Smozhe

         Sokal` district

Ostrovok

         Turka district

Il`nyk
Matkiv-1
Matkiv-2
Mokhnate
Rozluch
Vovche

         Zhovkva district

Kupychvolia

         Zolochiv district

Rozvazh


Фото Олени Крушинської,
липень 2009 р.:

Фото Олени Крушинської, липень 2009 р.

Під час служби

Фото Олени Крушинської, липень 2009 р.

Кутові врубки

Фото Олени Крушинської, липень 2009 р.

Бічні двері

Фото Олени Крушинської, липень 2009 р.

Кутові врубки

Vovkiv


Vovkiv, Pustomyty district, L`viv region. Show on map

         Presentation of the Blessed Virgin church, 1706

Фото Олени Крушинської, вересень 2010 р.

Фото Олени Крушинської, вересень 2010 р.

Фото Олени Крушинської, вересень 2010 р. Фото Олени Крушинської, липень 2009 р.

Старовинні двері із кутими завісами, одвірок із фундаторським написом. Фото Олени Крушинської, вересень 2010 р. (ліворуч), липень 2009 р. (праворуч).


У Вовківській церкві служив о. Микола Устиянович (1811–1885) – письменник, громадський діяч, один з ініціаторів “Собору Руських Учених”, посол до галицького сейму. Однодумець Маркіяна Шашкевича, він написав перший вірш народною мовою ("Сльоза на гробі М. Гарасевича"). "Гей, браття опришки", "Верховино, світку ти наш" та деякі інші його вірші стали народними піснями. Маркіян Шашкевич присвятив Миколі Устияновичу вірш "Побратимові", а Іван Франко назвав його у некролозі "будителем народного духу". З Вовкова о. Миколу Устияновича згодом вислали саме за активну громадську позицію та патріотичні погляди у "Богом забуте село Славське", подалі від Львова.
У Вовкові народився його син Корнило Устиянович (1839–1903) – відомий український художник, представник класицизму й академізму в Галичині. Корнило Устиянович найбільше працював у церковному монументальному живописі, створивши ікони, іконостаси і стінописи для понад півсотні храмів, а також кілька декоративних картин, серед яких “Мойсей” (1887) у Преображенській церкві у Львові. Устиянович розписував церкви й по селах дністровського краю і помер під час роботи у селі Довгому на річці Стрий. Корнило Устиянович не лише малював, але й писав, його історичні поеми і драми ставили у театрі "Руської бесіди".
У будівлі плебанії, де жив о. Микола Устиянович з сім'єю, коли служив у Вовківській церкві, і де народився його син, 29 вересня 1991 року було відкрито Художньо-меморіальний музей Устияновичів, філію Національного музею у Львові. На подвір'ї музею-садиби встановили пам’ятник Корнилу Устияновичу.

Фото Олени Крушинської, липень 2009 р. Фото Олени Крушинської, липень 2009 р.

Музей-садиба Устияновичів у Вовкові. На фото ліворуч - пам’ятник художнику Корнилу Устияновичу. Праворуч: колодязь і старий шпихлір, де розміщено етнографічну експозицію. Позаду видніється дах дерев'яної церкви. Фото Олени Крушинської, липень 2009 р.


Фото Олени Крушинської, вересень 2010 р.

Фото Олени Крушинської, вересень 2010 р.




© 2018, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.






Стаття про Миколу Устияновича у газеті
"Україна Молода"


Стаття про Корнила Устияновича у газеті
"День"