Млини / Водяний млин в Імстичово

Про існування млина нам розповів Тарас Воротняк, інакше нам би й не спало на думку шукати його на околиці села Імстичово, петляючи доріжками й вуличками, що час від часу перетинали потічки або й зливалися з ними. У подвір'ї хати біля млина зустріли династію мірошників - батька й сина. Спеціально для нас запустили млин - адже колесо не крутиться постійно. Старий мірошник зайшов всередину млина, піднявся сходинками на верхій ярус, крізь віконце дотягнувся патиком і відсунув заслонку, спрямувавши воду на колесо. Одразу ж і насипав у дерев'яну лійку кукурудзяне зерно - не можна припускати, щоб жорна терлися без зерна. Насічки на кам'яній поверхні все одно поступово стираються, і їх регулярно треба поновлювати.
Нам теж дозволили підсипати зерно у лійку, і за кілька хвилин сила води і нескладний механізм, що походить з глибини віків, перетворили зерно на борошно.

Старий млин на околиці села при потічку

Сліпий мірошник і досі вправляється з млином,

але основну роботу тепер виконує його син
(на фото в центрі).

Крізь це віконце оператор млина за допомогою пульту дистанціонного керування у вигляді патика
"вмикає" млин, і вода починає обертати колесо.

Видно, що в цей момент колесо млина
перебуває в "режимі очікування",

.. а тут вже ввімкнене й працює.

Міцна вісь з'єднує млинове колесо..

..з металевим колесом із зубцями.

А так рух передається на жорно.

Інтер'єр млина щедро пересипаний борошном

Зверху в дерев'яну лійку засипається зерно

Кілька хитромудрих деталей, призначення яких вже не пам'ятаємо.

Нам довірили підсипати зерно через дерев'яну лійку

Наступного разу ми відвідали млин у січні 2010 року. Їхали тією ж дорогою, що й на джипі влітку 2005 р. Але цього разу - на звичайній легковій автівці. Вгору-вниз-вгору-вниз по розмішаній глибокій глині, подекуди вкритій ледом. Якби ви це бачили збоку, то в кадры би з'явилися титри "Не намагайтеся повторити! Небезпечно для життя!" Але пощастило навіть обійтися без витягування трактором. Млин все ще в діючому стані, старий мельник живий, але господарі абсолютно не налаштовані спілкуватися з приїжджими, хоч би які документи їм не показували. Втомилися від публікацій в пресі. Тож не варто сподіватися на те, що, коли приїдете, для вас гостинно відкриються двері млина...

Фото Олени Крушинської, січень 2010 р.

© 2007-2010, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.