Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home

Дорожні нотатки / Закарпаття, червень 2008


Чи любите ви дерев'яні храми так, як люблю їх я? :-)


Нижня Апша. Веселка над церквою

        Веселка над церквою. Нижня Апша, храм св. Миколая, 1604, XVIIІ ст.        збільшити

Мене дуже часто питають: "Олено, а чому, власне, тебе так захопили дерев'яні церкви?" І кожного разу я вагаюся, перед тим, як відповісти. Це так само важко, як пояснити, за що саме любиш свого коханого. Тож і відповідь звучатиме приблизно так само: "Бо мені з ними ДОБРЕ..."

На дзвіниці Хрест

Коли пощастить забратися на дзвіницю, почуваєш себе так, ніби сховався від усього світу.
Довкола - гори й ліси, а до кутих хрестів церкви, здається, можна дотягнутися рукою.

Я можу довго і захоплено розказувати (якщо мене не зупинити :-)) про унікальні особливості архітектури дерев'яних храмів. Можу спробувати розповісти й про те, як пахне стара деревина, яка вона тепла на доторк; про те, як перехоплює подих, коли помічаєш за деревами гонтові верхи церкви, до якої завітав вперше; про те, як знову приїздиш до вже знайомих церков, ніби до давніх друзів, і щоразу обов'язково відкриваєш у них щось нове; про те, як у напівтемряві храму на стінах проступають обличчя святих з рисами галичан або русинів, і як затишно стояти під опасанням, коли ллє дощ; і як стукає серце, коли лізеш по хиткій драбині на самісінький верх дзвіниці... Можу спробувати - але зрозуміє лише той, хто відчував це сам.

Чорноголова, церква св. Миколая, XVII ст., 1794 р.

Добре сидиться і в траві
біля церкви,


Колодне, церква св. Миколая, 1470 р., XVI-XVIII ст.

... і на затишному ганку,
захищеному і від спеки,
і від дощу,

Олександрівка, церква св.Параскеви

...і взагалі всюди, де
можна спиною притулитися
до старого дерева

Є ще одне питання, яке мені задають час від часу - мовляв, чому це мене, людину позарелігійну і позаконфесійну, цікавлять церкви? Чи я розглядаю їх суто як "архітектурні споруди з дерева"?
Звісно ж, ні. Для мене кожна дерев'яна церква - жива, а зрештою - і священна, так само, як стара діброва чи гірський потічок. Кожна має власний характер та індивідуальність, і з деякими із них у мене виникає внутрішній "резонанс". Як це дається взнаки? Та так само - біля них ДОБРЕ...

Стеблівка, руїни згорілої церкви Різдва Пр. Богородиці, XVI-XVIII ст.
Чорноголова, церква св. Миколая, XVII ст., 1794 р.

Два віконечка. Руїни згорілої церкви в Стеблівці (фото ліворуч) і церква в Чорноголові.





© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.






[an error occurred while processing this directive]