на головну/home |
Дорожні нотатки / Закарпаття, червень 2008 Чи любите ви дерев'яні храми так, як люблю їх я? :-) Веселка над церквою. Нижня Апша, храм св. Миколая, 1604, XVIIІ ст. збільшити
Мене дуже часто питають: "Олено, а чому, власне, тебе так захопили дерев'яні
церкви?" І кожного разу я вагаюся,
перед тим, як відповісти. Це так само важко, як пояснити,
за що саме любиш свого коханого. Тож і відповідь звучатиме приблизно так само:
"Бо мені з ними ДОБРЕ..." Коли пощастить забратися на дзвіницю,
почуваєш себе так, ніби сховався від усього світу. Я можу довго і захоплено розказувати (якщо мене не зупинити :-)) про унікальні особливості архітектури дерев'яних храмів. Можу спробувати розповісти й про те, як пахне стара деревина, яка вона тепла на доторк; про те, як перехоплює подих, коли помічаєш за деревами гонтові верхи церкви, до якої завітав вперше; про те, як знову приїздиш до вже знайомих церков, ніби до давніх друзів, і щоразу обов'язково відкриваєш у них щось нове; про те, як у напівтемряві храму на стінах проступають обличчя святих з рисами галичан або русинів, і як затишно стояти під опасанням, коли ллє дощ; і як стукає серце, коли лізеш по хиткій драбині на самісінький верх дзвіниці... Можу спробувати - але зрозуміє лише той, хто відчував це сам.
Є ще одне питання, яке мені задають час від часу - мовляв,
чому це мене, людину позарелігійну і позаконфесійну, цікавлять церкви?
Чи я розглядаю їх суто як "архітектурні споруди з дерева"?
© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy
|
| |