Погляд крізь дощ. Крайниково, церква св. арх. Михаїла, 1668           збільшити

Чи варто пояснювати, що мандрівник, який цікавиться дерев'яними церквами, зазвичай мусить самостійно долати всі труднощі: де повернути з траси на потрібний путівець; як знайти в селі стару церкву; як відшукати "людину з ключами" і умовити її піти й відкрити церкву... Хто мандрує, той зрозуміє. Тому, коли я помітила на Закарпатті перші ознаки того, що про нас хтось потурбувався - була зворушена.



Першим сюрпризом став дороговказ за Хустом, що спрямовував на Сокирницю-Данилово-Крайніково-Олександрівку, до церков славнозвісної "хустської четвірки". Ефект був дуже помітний - за ті пару годин, що ми провели біля церкви, її відвідало кілька "бригад" вело- і автотуристів. І місцева хранителька ключів щоразу приходила і спокійно відкривала і церкву, і дзвіницю, хоча робила це просто так, за спасибі.

Наступне здивування чекало в Данилові - табличка одразу при вході на церковне подвір'я (на фото ліворуч). Приємно? Ще й як!
Ще приємніше стало у віддаленому селі Новоселиця, біля Виноградова, де ми знайшли церкву, перекриту свіженьким гонтом. З'ясувалося, що маленька церковця, де зберігся унікальний стінопис, є діючим музеєм, і її відвідує дуже багато туристів, зокрема, всі школярі з району, багато екскурсій (хоча їхати туди не надто близько). Спеціально для нас співробітницю музею, пані Наталю Вамош, видзвонили по мобілці і привезли автівкою з сільського фестивалю місцевих страв (!), де вона була в числі організаторів. А вона замість того, щоб бути незадоволеною з цього приводу, натхненно і фахово провела для нас екскурсію в церкві. Наостанок попросила подати її мобільний номер на сайті - щоб туристи, яким тут раді (!), могла зателефонувати наперед і домовитись про відвідування церкви - якою, до речі, пишаються і всі мешканці Новоселиці. Телефон поки що не викладаю у відкритому доступі - пишіть мені на мейл, дам номер.

Церква Успіння, XVII ст., де зберігся унікальний стінопис (XVII-XVIІI ст.) в с. Новоселиця активно діє як музей

Але найширше відкрилися у нас очі, коли в глухому кутку села Колочава ми побачили в процесі активної розбудови... справжнісінький скансен під назвою "Старе Село", повністю фінансований приватною особою, депутатом Верховної Ради.

За рік артіль майстрів встигла відшукати по навколишніх селах, викупити і перенести до скансену близько десяти старовинних житлових і господарчих будівель
Майстри збирають перенесену хату	План майбутнього скансену - там створять навіть вузькоколійку
про скансен "Старе Село" я вже зробила велику сторінку в розділі "Музеї і скансени"

Одним словом, загальне враження від мандрівки, під час якої відвідали десь півтора десятки церков, можна сформулювати так: "з'явилася надія на краще!" Амінь :-)

© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.