на головну/home
|
Погляд крізь дощ. Крайниково, церква св. арх. Михаїла, 1668
збільшити
Чи варто пояснювати, що мандрівник, який цікавиться дерев'яними церквами, зазвичай мусить самостійно
долати всі труднощі: де повернути з траси на потрібний путівець; як знайти в селі стару церкву;
як відшукати "людину з ключами" і умовити її піти й відкрити церкву... Хто мандрує, той зрозуміє.
Тому, коли я помітила на Закарпатті перші ознаки того, що про нас хтось потурбувався - була зворушена.
Першим сюрпризом став дороговказ за Хустом, що спрямовував на Сокирницю-Данилово-Крайніково-Олександрівку,
до церков славнозвісної "хустської четвірки". Ефект був дуже помітний - за ті пару годин, що ми провели біля церкви,
її відвідало кілька "бригад" вело- і автотуристів. І місцева хранителька ключів
щоразу приходила і спокійно відкривала
і церкву, і дзвіницю,
хоча робила це просто так, за спасибі.
Наступне здивування чекало в Данилові - табличка одразу при вході на церковне подвір'я (на фото ліворуч).
Приємно? Ще й як!
Ще приємніше стало у віддаленому селі Новоселиця, біля Виноградова, де ми знайшли церкву, перекриту
свіженьким гонтом. З'ясувалося, що маленька церковця, де зберігся унікальний стінопис, є діючим музеєм, і її відвідує
дуже багато туристів, зокрема, всі школярі з району, багато екскурсій (хоча їхати туди не надто близько).
Спеціально для нас співробітницю музею, пані Наталю Вамош, видзвонили по мобілці і привезли автівкою
з сільського фестивалю місцевих страв (!), де вона була в числі організаторів. А вона замість того, щоб бути
незадоволеною з цього приводу, натхненно і фахово провела для нас екскурсію в церкві.
Наостанок попросила подати її мобільний номер на сайті - щоб туристи, яким тут раді (!), могла зателефонувати наперед
і домовитись про відвідування церкви - якою, до речі, пишаються і всі мешканці Новоселиці. Телефон поки що
не викладаю у відкритому доступі - пишіть мені на мейл, дам номер.
|
|
Церква Успіння, XVII ст., де
зберігся унікальний стінопис (XVII-XVIІI ст.) в с. Новоселиця
активно діє як музей
|
Але найширше відкрилися у нас очі, коли в глухому кутку села Колочава ми побачили
в процесі активної розбудови... справжнісінький скансен під назвою "Старе Село",
повністю фінансований приватною особою, депутатом Верховної Ради.
Одним словом, загальне враження від мандрівки, під час якої відвідали десь півтора
десятки церков, можна сформулювати так: "з'явилася надія на краще!" Амінь :-)
© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.
|
| |