Фото Юрія Козоріза, лютий 2006 р.

["Земля Тернопільська". Туристичний путівник. - Тернопіль: Джура, 2003. С.138]:
Церква Вознесіння Христового міститься на вулиці Залізничній. Вона є витвором народної архітектури, унікальним зразком українського дерев'яного будівництва. Народні умільці спорудили (1630) цей храм без єдиного цвяха. Разом з містом церква зазнавала жахливих руйнувань під час нападу на Чортків татар у 1640 і турків у 1672 роках. ПОвністю церква відбудована у 1717 році. Тоді ж, під час свята Вознесіння Господнього, освячена як Вознесенська (до цього часу була церквою св. Миколая).
З документів видно, що кушніри передали на ремонт церкви 890 злотих, зароблених від продажу трьох соболиних кожухів (вартістю по 70 злотих), п'яти кожухів з рисі (по 80 злотих) і семи лисячих (по 40 злотих).
У 1996-1997 роках Вознесенську церкву було реставровано.

Фото з сайту http://www.oko.kiev.ua, 2005 р.

[Юрченко П.Г. Дерев'яна архітектура України. К., "Будівельник", 1970. С. 110-111]:

У дерев'яному церковному будівництві XVIII ст. в Галичині та на Поділлі звичний для XVII ст. тип тризрубної церкви з однією або трьома банями ще посідає значне місце. Як останній відблиск минулого розквіту в районах Дрогобича та Золочева в Галичині було створено видатні пам'ятки тризрубних церков з трьома восьмикутними верхами (Жовква - 1720, Комарне - 1754, Чортків - XVIII ст.). Варіації подібних церков зустрічались і на Волині в районах Старокостянтинова, Заславля, Здолбунова та Рівного. Хоч вони мали порівняно невеликі розміри, але широкий розмах низенького опасання, восьмерики, поставлені впритул один до одного, і майже сферичні форми бані з ледве помітним ковніром створювали враження монументальності, цілісності об'єму й виразної пластичності. Ця монументальність наближала їх до кам'яних споруд. За своїм стилем близько до цієї групи стоять дерев'яні церкви Гуцульщини.

[ПГА, т.4, с.88-89]: По ул. Ломоносова. Деревянная, трехсрубная. Боковые срубы имеют верхи с одним заломом, средний - с двумя заломами. Различные по форме и размерам срубы - одинаковой высоты, объединены широким опасанием, а разнообразие верхов сглажено в композиции одинаковой крышей, в то же время выразительно выделяющей центральный объем. В интерьере высотно раскрытое пространство верхов, средний превосходит по размерам боковые. Бабинец открывается в неф двухъярусной фигурной аркой-вырезом. Высота среднего верха иллюзорно увеличивается ритмом горизонтальных и вертикальных линий заломов. Памятник является произведением подольской школы деревянной народной архитектуры.

Фото з книги [Titus D. Hewryk Masterpieces in wood:
houses of worship in Ukraine. - New York, 1987]

© 2007-2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.

Чортків на сайті "Украина - фотопрогулки"