[ПГА, т.4, с.88-89]: По ул. Котовского, 12. Перестраивалась. Деревянная, основные объемы равновысокие, накрыты общей гонтовою крышей с декоративной главкой на коньке. Опасание на выпусках венцов срубов окружает периметрально сооружение и согласуется с формой крыши. Два дополнительных сруба, прилегающие с севера к апсиде и нефу, пристроены в XIX в.
В интерьере все объемы пространственно объединены. Низкий, без естественного освещения бабинец имеет верхний ярус хоров, выходящих в неф фигурным вырезом. Перекрытия плоские.
Памятник принадлежит к самобытным произведениям подольской школы народной деревянной архитектуры.

Фото Ігоря Хоми, травень 2006 р.

["Земля Тернопільська". Туристичний путівник. - Тернопіль: Джура, 2003. С.138]:
Друга після замку за віком історико-архітектурна пам'ятка міста - церква Успення Пресвятої Богородиці - будувалась у 1581-84 роках з ініціативи ремісників Чорткова кушніра Миколи Драчука та швеця Гаврила Журавля. Тричі церква зазнала руйнувань під час нападів на місто турків і татар: у 1593, 1617 та 1640 роках. Щоразу відбудовували її майже заново. Храм як пам'ятка історії та архітектури цінний тим, що він дуже рідкісного типу, одна з найстаріших церков на Поділлі. Це - тридільний храм хатнього типу із двоспадовим дахом, на якому вежа з хрестом. У радянські часи, в умовах панування більшовицько-атеїстичної пропаганди, церкву документально вважали важливою історико-архітектурною пам'яткою, однак нею не цікавились і не оберігали. Повністю реставрували її в умовах незалежної України.

© 2007, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)