Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Тернопільська область Тернопіль

         Бережанський р-н

Бережани
Жуків
Надрічне
Слов'ятин
Урмань

         Борщівський р-н

Висічка
Вовківці
Гермаківка
Іване-Пусте
Сапогів

         Бучацький р-н

Білявинці
Помірці
Сокілець

         Гусятинський р-н

Волиця
Козина
Копичинці
Крогулець
Сухостав

         Заліщицький р-н

Кошилівці
Кулаківці
Солоне

         Збаразький р-н

Бодаки
Вишнівець
Колодне
Шимківці

         Зборівський р-н

Годів
Калинівка
Кальне
Розгадів
Серетець

         Козівський р-н

Конюхи
Мала Плавуча
Плотича
Щепанів

         Кременецький р-н

Башуки
Кременець
Новий Олексинець
Почаїв

         Лановецький р-н

Ванжулів

         Монастириський р-н

Григорів
Коропець
Монастириська
Чехів

         Підволочиський р-н

Галущинці
Скорики
Щаснівка

         Підгаєцький р-н

Новосілка
Підгайці
Старе Місто
Шумляни

         Теребовлянський р-н

Деренівка

         Чортківський р-н

Заболотівка
Нагірянка
Черкавщина
Чортків-1
Чортків-2

         Шумський р-н

Новостав

Тернопіль


м. Тернопіль (у Старому Парку), Тернопільська область. Показати на мапі

         Церква Зарваницької Божої Матері, 2008

Фото Івана Довганика, жовтень 2009 р.

Фото Івана Довганика, жовтень 2009 р.

За матеріалами Вікіпедії та наданими Богданом Довгаником: Церква Зарваницької Божої Матері — єдиний дерев'яний храм Тернополя. Церкву, що належить УГКЦ, посвячено 7 грудня 2008 року. Це перша дерев'яна церква з того часу, коли у Тернополі ще існував дерев'яний храм у 1600—1601 роках. Розташована у центрі міста, у Старому Парку. Настоятель церкви — отець Роман Ваврух. Храм було збудовано на кошти меценатів,за проектом тернопільського архітектора Михайла Нетриб'яка, одного із авторів комплексу Марійського духовного центру у Зарваниці. При будівництві використовували карпатську смереку. Роботи виконали майстри з гуцульського села Микуличин, зокрема Степан Іванків.


На Тернопіллі побільшало дерев’яних церков (РІСУ, 18.12.2008): Дерев’яну церкву Пресвятої Богородиці Зарваницької освятили у Старому парку (колишній парк Слави) у Тернополі. Тепер у краї існує 230 культових дерев’яних споруд 168 з яких — церкви, а решта — каплиці, дзвіниці тощо, розповів кореспонденту РІСУ у Тернополі Володимиру Морозу заступник начальника головного управління з питань внутрішньої політики, національностей, релігій, преси та інформації, начальник відділу у справах національностей і релігій Тернопільської обладміністрації Ігор Кульчицький. За його словами, протягом останнього часу в області не горів жоден дерев’яний храм. Так само жодної церкви з дерева на Тернопіллі не розібрали.
“Востаннє дерев’яна церква існувала в Тернополі у 1600-1601 роках. Саме тоді перебудували у камені храм Різдва Христового або ж “Серединну” церкву в історичному центрі міста,” – зазначає історик-краєзнавець, автор книги “Тернопіль у плині літ” Любомира Бойцун.
Споруда нового храму розташована приблизно за 1,5 км від центру Тернополя. Вона органічно вписується у краєвид зі старими деревами та одноповерховими приватними будинками. Храм збудували за проектом тернопільського архітектора Михайла Нетриб’яка – одного із авторів комплексу Марійського духовного центру у Зарваниці. Спорудженням церкви з карпатської смереки займалися майстри із гуцульського села Микуличин, що на Франківщині, зокрема Степан Іванків.
“Він там живе і знає техніку дерев’яного будівництва надзвичайно досконало,” – розповідає настоятель церкви отець Роман Ваврух, якого до священичого сану возвів єпарх Тернопільсько-Зборівський УГКЦ владика Василь (Семенюк) водночас із посвяченням церкви.
Звести храм на у Старому парку захотіли самі парафіяни, каже священик. До ідеї зведення дерев’яної церкви храму прихильно поставився, владика Василій (Семенюк), який родом із Карпат, де дерев’яні церкви не виняток, а традиція. Він і благословив місце. Водночас зголосилися люди, котрі захотіли докластися до будівництва храму. Також один чоловік приніс до старовинні ікони Серця Христового та Богородиці. Ще один подарунок парафіян – хрест ХІХ століття.
“Спершу ми хотіли зробити у церкві своєрідний музей старовинних ікон, але їх не виявилося так багато. Мені подобаються старовинні ікони, адже від самого погляду на них йде енергетика. Тож, коли я сказав про це під час проповіді, парафіяни відгукнулися,” – каже отець Р.Ваврух.
Історик Любомира Бойцун вказує, що дерев’яні церкви загалом не є типовим явищем для Тернополя.
“Не варто забувати, що історія Тернополя як міста розпочинається з 1540 року, хоча поселення тут існувало й раніше. У ті часи будували оборонні церкви — переважно кам’яні. Дерев’яна церква не могла так добре слугувати для захисту, як оборонна,” – говорить Л.Бойцун.
З подібних причин і розібрали останню відому історичну церкву Тернополя — “Серединну”, котра стояла саме на розі міських валів неподалік кам’янецької брами.
Із 168 дерев’яних церков Тернопілля 134 внесені до державного реєстру нерухомих пам’яток містобудування та архітектури місцевого та національного значення, розповідає І.Кульчицький. Майже 100% дерев’яних храмів використовують як культові споруди, але 70% всіх їх потребують ремонту чи відновлення. В області виконують Розпорядження голови обласної державної адміністрації №81 від 6 лютого 2008 року “Про забезпечення належного утримання дерев’яних культових споруд в області”. Фахівці з МНС вивчили стан дерев’яних храмів і надають громадам консультації з питань кращого убезпечення сакральної архітектури від пожеж.



© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.






[an error occurred while processing this directive]