Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Тернопільська область Тернопіль

         Бережанський р-н

Бережани
Жуків
Надрічне
Слов'ятин
Урмань

         Борщівський р-н

Висічка
Вовківці
Гермаківка
Іване-Пусте
Сапогів

         Бучацький р-н

Білявинці
Помірці
Сокілець

         Гусятинський р-н

Волиця
Козина
Копичинці
Крогулець
Сухостав

         Заліщицький р-н

Кошилівці
Кулаківці
Солоне

         Збаразький р-н

Бодаки
Вишнівець
Колодне
Шимківці

         Зборівський р-н

Годів
Калинівка
Кальне
Розгадів
Серетець

         Козівський р-н

Конюхи
Мала Плавуча
Плотича
Щепанів

         Кременецький р-н

Башуки
Кременець
Новий Олексинець
Почаїв

         Лановецький р-н

Ванжулів

         Монастириський р-н

Григорів
Коропець
Монастириська
Чехів

         Підволочиський р-н

Галущинці
Скорики
Щаснівка

         Підгаєцький р-н

Новосілка
Підгайці
Старе Місто
Шумляни

         Теребовлянський р-н

Деренівка

         Чортківський р-н

Заболотівка
Нагірянка
Черкавщина
Чортків-1
Чортків-2

         Шумський р-н

Новостав

Волиця


с. Волиця, Гусятинський р-н, Тернопільська область. Показати на мапі

         Ганнозачатіївська церква, перша пол. XVII ст.

Фото Юрія Козоріза, грудень 2007 р.

Тепер важко повірити, що ця бетонна споруда колись була дерев'яною церквою.
Фото Юрія Козоріза, грудень 2007 р.


Фото Дмитра Малакова, кінець 1980-х років

Але так вона виглядала ще у кінці 1980-х років. Фото Дмитра Малакова


Про Волицю ми писали у путівнику "Два береги Збруча":
З Красного наш шлях іде далі через село ВОЛИЦЯ. Ще років двадцять тому тут неодмінно вартувало оглянути дерев'яну церковцю св. Анни, датовану ХVІ ст., як і в Козині - пам'ятку національного значення, і теж - архаїчного "хатнього" типу. Але ця чудова церква фактично загинула як пам'ятка. Нам достеменно невідомо яким чином, але споруда з дерев'яної перетворилася на... муровану. Очевидно, її обмурували зовні, згодом розібравши дерев'яні стіни зсередини. На згадку про старовину лишився тільки гонтовий дах. Проста, квадратна у плані дзвіниця з шатровим дахом теж вкрита гонтом, а її дерев'яні стіни пофарбовані в ядучо-синій колір.
На дзвіниці - великий дзвін з написом: "Жертвою емігрантів в Америці з Волиці (йде перелік прізвищ), 1926 р." Зветься дзвін "Володимир Великий". Кажуть, німецькі окупанти в 1941-1944 роках вимагали від кожної церкви по одному дзвону як кольоровий металобрухт. Те саме робили у 1920-х роках більшовики. Люди часто закопували "голоси церкви", зберігали для кращих часів.

Фото Дмитра Малакова, кінець 1980-х років

[ПГА, т.4, с.62]: Деревянная, трехчастная, относится к хатнему типу. Состоит из прямоугольного нефа, четырехстенных трапециевидных бабинца и апсиды. Апсида короче бабинца, ее боковые грани сходятся к продольной оси сооружения под более острым углом, чем боковые грани бабинца. Восточная сторона бабинца и западная сторона апсиды равны ширине нефа. Срубы имеют одинаковую высоту, не превышающую 3 м, накрыты общей скатной крышей с гонтовым покрытием. Бабинец без окон, перекрыт так же, как и апсида, плоско. В интерьере три стены нефа, исключая восточную, переходят в залом, зашитый потолком. Памятник является самобытным произведением подольской школы народной архитектуры.

Фото Юрія Козоріза, грудень 2007 р.



© 2007-2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.






[an error occurred while processing this directive]