To the homepage
    home


     Ternopil' region
Ternopil`

         Berezhany district

Berezhany
Nadrichne
Sloviatyn
Urman'
Zhukiv

         Borschiv district

Hermakivka
Ivane-Puste
Sapohiv
Vovkivtsi
Vysichka

         Buchach district

Biliavyntsi
Pomirtsi
Sokilets`

         Chortkiv district

Chortkiv-1
Chortkiv-2
Cherkavschyna
Nahiryanka
Zabolotivka

         Husiatyn district

Kopychyntsi
Kozyna
Krohulets'
Sukhostav
Volytsia

         Kozova district

Koniukhy
Mala Plavucha
Plotycha
Schepaniv

         Kremenets' district

Bashuky
Kremenets`
Novyj Oleksynets'
Pochaiv

         Lanivtsi district

Vanzhuliv

         Monastyrys'ka district

Chekhiv
Hryhoriv
Koropets'
Monastyrys'ka

         Pidhaytsi district

Novosilka
Pidhajtsi
Shumliany
Stare Misto

         Pidvolochys`k district

Haluschyntsi
Skoryky
Schasnivka

         Shums'k district

Novostav

         Terebovlia district

Derenivka

         Zalischyky district

Koshylivtsi
Kulakivtsi
Solone

         Zbarazh district

Bodaky
Kolodne
Shymkivtsi
Vyshnivets'

         Zboriv district

Hodiv
Kal'ne
Kalynivka
Rozhadiv
Seretets'

Volytsia


Volytsia, Husiatyn district, Ternopil' region Show on map

         Conception of St. Ann church, first half of the 17th c.

Фото Юрія Козоріза, грудень 2007 р.

Тепер важко повірити, що ця бетонна споруда колись була дерев'яною церквою.
Фото Юрія Козоріза, грудень 2007 р.


Фото Дмитра Малакова, кінець 1980-х років

Але так вона виглядала ще у кінці 1980-х років. Фото Дмитра Малакова


Про Волицю ми писали у путівнику "Два береги Збруча":
З Красного наш шлях іде далі через село ВОЛИЦЯ. Ще років двадцять тому тут неодмінно вартувало оглянути дерев'яну церковцю св. Анни, датовану ХVІ ст., як і в Козині - пам'ятку національного значення, і теж - архаїчного "хатнього" типу. Але ця чудова церква фактично загинула як пам'ятка. Нам достеменно невідомо яким чином, але споруда з дерев'яної перетворилася на... муровану. Очевидно, її обмурували зовні, згодом розібравши дерев'яні стіни зсередини. На згадку про старовину лишився тільки гонтовий дах. Проста, квадратна у плані дзвіниця з шатровим дахом теж вкрита гонтом, а її дерев'яні стіни пофарбовані в ядучо-синій колір.
На дзвіниці - великий дзвін з написом: "Жертвою емігрантів в Америці з Волиці (йде перелік прізвищ), 1926 р." Зветься дзвін "Володимир Великий". Кажуть, німецькі окупанти в 1941-1944 роках вимагали від кожної церкви по одному дзвону як кольоровий металобрухт. Те саме робили у 1920-х роках більшовики. Люди часто закопували "голоси церкви", зберігали для кращих часів.

Фото Дмитра Малакова, кінець 1980-х років

[ПГА, т.4, с.62]: Деревянная, трехчастная, относится к хатнему типу. Состоит из прямоугольного нефа, четырехстенных трапециевидных бабинца и апсиды. Апсида короче бабинца, ее боковые грани сходятся к продольной оси сооружения под более острым углом, чем боковые грани бабинца. Восточная сторона бабинца и западная сторона апсиды равны ширине нефа. Срубы имеют одинаковую высоту, не превышающую 3 м, накрыты общей скатной крышей с гонтовым покрытием. Бабинец без окон, перекрыт так же, как и апсида, плоско. В интерьере три стены нефа, исключая восточную, переходят в залом, зашитый потолком. Памятник является самобытным произведением подольской школы народной архитектуры.

Фото Юрія Козоріза, грудень 2007 р.



© 2007-2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.






[an error occurred while processing this directive]