|
|
Лозова
с. Лозова, Шаргородський р-н,
Вінницька область.
Показати на мапі
Дмитро Малаков пише: "В селе Лозовая,
живописно раскинувшемся на берегах запруженной одноименной речки, стоят в обрамлении старых акаций две деревянные церкви.
Одна из них, скрытая от глаз сельской застройкой и зеленью, находится недалеко от плотины с водяной мельницей в
конце сельской улицы, поднимающейся в гору. Там, уже в поле, за стеной кукурузы и подсолнухов и стоит
Николаевская церковь (1752), перевезенная, как говорят старожилы, из Шаргорода, когда
село Лозовая разрослось в эту сторону"
[Малаков Д.В. По Восточному Подолью. М., Искусство, 1988, с.105].
Старша з двох церков Лозової, Покровська, розташована в самому центрі села.
|
|
|
Фото Дмитра Антонюка, серпень 2008 р.
Фото Миколи Жарких, 1996 р.
[Малаков Д.В. По Восточному Подолью. М.,
Искусство, 1988, с.108-109]:
Полностью соблюдены все условия традиции в другой деревянной церкви,
находящейся в самом центре села Лозовая. Покровская церковь поставлена на
полвека раньше двух описанных выше церквей (1700—1702) и, несомненно,
типологически восходит к трехчастным трехглавым подольским храмам XVII века,
а то и более ранним. Разросшиеся сейчас насаждения плотно окутывают сооружение
и, превосходя его по высоте, способствуют восприятию храма, будто бы
находящегося в некоем интерьере. Прежде, когда Покровская церковь монопольно
высилась среди хат и садочков с низенькими вишнями, выглядела она куда
величественнее. Но и сейчас, предоставляя возможность осматривать себя только
вблизи, Покровская церковь поражает зрителя тонким вкусом неизвестного мастера,
подобно скульптору, изваявшему дивное творение. Безупречно соразмерное
соотношение объемов, их взаимная подчиненность и величественность всего образа
в целом создают то впечатление, которое у самого неискушенного зрителя
вызывает чувство восхищения.
Кроме второго яруса — восьмерики,
поставленные на три квадратных сруба, — возносится и третий ярус -
восьмерики меньшего за счет залома размера, чем достигается и без того
безупречный эффект всефасадной монументальности. Впечатление приподнятости,
некоего парения здания над землей усиливается широченным опасаньем, резко
оттеняющим основание сооружения. Опасанье опирается на специально выпущенные
ряды колод сруба, выпиленных ступенькой. Конечно, ґонтовая кровля, позже
замененная обычным кровельным железом, более пластично обрисовывала форму
куполов-бань и опасанья. Отводя дождевую воду от фундамента, свес кровли
опасанья давал уютное укрытие в непогоду. Тут обыкновенно стояли нищие и
калеки, стеснявшиеся войти в храм; здесь же устраивали скромные трапезы
богомольцы, пришедшие издалека. Создавая глубокую тень, опасанье одновременно
усиливает художественно-эстетическое восприятие сооружения.
Небольшие изящные главки увенчаны коваными крестами, традиционно
декорированными цветками и волнистыми линиями — «змейками».
Легкий, законченный силуэт замечательного памятника чуть перегружен
пристроенным, как гласит надпись на одвірку — дверном косяке, в 1838 году
притвором.
Против западного фасада — здесь уже по традиции — строго по оси церкви
поставлена массивная трехъярусная колокольня со сквозной калиткой — проходом
в нижнем ярусе, ведущим на прежде огороженное стеной церковное подворье. Здесь
тоже заметно убывание по высоте чуть наклоненных внутрь стен четвериков, и
опасанье опирается на выпущенные по углам и подрезанные фигурным кронштейном
ряды брусьев. В верхнем ярусе устроены небольшие проемы-окна, по одному на
фасад. Колокольня (дзвіниця) получила в украинском языке свое название от
звонкого слова дзвін, означающего одновременно и собственно колокол и
колокольный звон. Сооружение это выполняло обычно несколько важных функций:
служило кладовой для хранения церковного имущества, старых икон, меда с
церковной пасеки; являлось воротной башней на церковном подворье; наконец,
широко разносило звон подвешенных в верхнем ярусе колоколов — «уст церкви».
На подворье Покровской церкви сохранился каменный обелиск с крестом, прежде ярко
раскрашенный. Это — памятник отмены крепостного права, воздвигнутый в 1865 году.
[ПГА, т.2, с.40]:
:
В 1838 г. сделаны пристройки. Деревянная, трехсрубная,
трехглавая, с поддашием на фигурных выразительного рисунка кронштейнах-выпусках
венцов срубов.
Основные срубы одной высоты, перекрыты барочными верхами на
восьмериках с двумя заломами, увенчаны главками. Компоновка масс динамична, ритмика
членений развивается вверх и выявляет стройный силуэт компактно объединенных объемов
с развитыми восьмериками. Бабинец отделен от центрального пространства трапециевидным
вырезом. В интерьере высотное пространство всех срубов открыто до основания главок.
На запад от церкви размещена деревянная, квадратная в плане, трехъярусная,
увенчанная барочной главой с перехватом колокольня, первый ярус которой окружен
поддашием на фигурных кронштейнах. Первый ярус срубный, верхние (четверик на четверике) - каркасные.
Это - один из ансамблей памятников подольской школы народной архитектуры.
[Зінченко А.Л. Акти візитації монастирів і костьолів
18 - 1 п.19 ст. як історичне джерело. - "Подільська старовина", Вн., 1993 р., с.]:
Церква Покрови Богородиці в с. Лозовій, яка збереглася дотепер, за описом візитації 1782 - 1783 рр. - «ціла з дерева дубового, з трьома верхами, обмальована. Двері дубові, окуті на пасах залізних»,- читаємо про цю перлину подільської архітектури. За свідченням пароха церкви, її було закладено з благословення єпископа Львівського Анастасія Шептицького, а освячено шаргородським деканом Андрієм Ковпаковичем.
Візита описує великий вівтар, на якому містилися три образи «один швабський, а два місцевої роботи полотна». Можливо, що частина ікон тієї давньої роботи збереглася і до цього часу. На жаль, після недавньої реставрації, малярі, запрошені духовенством Російської православної церкви, так «обновляли» розписи цієї церкви, що від української барочної стилістики не лишилося й сліду.
Візита коротко описує образи, фіранки, ліхтарі, хоругви, плащаниці й інші предмети церковної належності. Окремо виділено церковні книги. Зазначено, що в церкві одна з Євангелій була почаївського, а інша - київського друку. Були й книги львівського друку (Служебник, Часослов, Требник та ін.). Це є свідченням того, що в широкій церковній практиці греко-католицької церкви XVIII ст. православна книга (як і загалом православна традиція) не розглядалася як чужа.
Описано й церковні грунти. Вони були надані 1781 р. Юзефом Сосновським, який був тоді польсько-литовським гетьманом. В акті надання (він називався ерекцією) визначалося одне поле, площею сорок шнурів, вказувалося право пароха на «вільне мливо без черги і мірки», варіння пива, викурювання горілки й меду на «орендарських котлах без жодної оплати». Для власної потреби парох мас право, також, на вируб в лісі дерева для опалення. Церковна пасіка звільнялася від десятини на користь власника мастку. Парох мав право на свято продавати горілку й мед («na praznik y przez dwa dni szynkowania»).Там же знаходимо й свідчення, які стосуються повної життєвої конкретики.
Візитатор наказував, щоб надалі не стягувати 3 гроші на паламаря, за сповідь від дорослих не вимагати більше трьох грошів, а від менших - скільки хто дасть. Церковному братству вказано належно записувати приходи й видатки.
[В.Г.Киркевич. Церква Покрови Пресвятої Богородиці.
К., Техніка, 1999 р. с. 30-31]:
Тяжкий стан простого люду Лівобережжя України першої половини XVІII ст. позначився
і на архітектурі Покровських церков. Вони невеликі, дерев'яні, дещо убогі.
ОДна з церков цього періоду - церква у с.Лозова Шаргородського району
Вінницької області (1700-1702 рр.). Дерев'яна, тризрубна, триверха, з піддашшям
на фігурних, виразного малюнку кронштейнах - випусках вінців зрубу.
Основні зруби одної висоти, перекриті бароковими верхами на восьмериках із двома заломами,
увінчані маківками. Компоновка мас динамічна, ритміка членувань розвивається догори
і виявляє стрункий силует компактно з'єднаних об'ємів з розвиненими восьмериками.
Бабинець відділений від центрального простору трапецієвидним отвором. В інтер'єрі
висотний простір усіх зрубів відкритий до основ маківок.
На захід від церкви розміщена дерев'яна, квадратна в плані, триярусна, увінчана бароковим верхом
з перехватом дзвіниця, перший ярус якої оточений піддашшям на фігурних кронштейнах.
Перший ярус зрубовий, верхні (четверик на четверику) - каркасні. Церква Покрови в с.Лозова -
одна з небагатьох дерев'яних церков Поділля того періоду, що збереглися.
© 2007-2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.
|
Видання про дерев'яні храми Вінничини
і бібліографія до нього
Церкви
Шаргородського р-ну в базі даних "Храми Поділля"
| |
| |
[an error occurred while processing this directive]
|