Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Вінницька область Вінниця

         Вінницький р-н

Вороновиця
Лука Мелешківська
Прибузьке

         Гайсинський р-н

Михайлівка

         Іллінецький р-н

Дашів

         Казатинський р-н

Сошанське

         Могилів-Подільський р-н

Могилів-Подільський
Сугаки
Тропове

         Тиврівський р-н

Довгополівка

         Томашпільський р-н

Марківка

         Тульчинський р-н

Кірнасівка
Печера

         Шаргородський р-н

Голинчинці
Конатківці
Лозова-1
Лозова-2
Слобода-Шаргородська






Опасання. Миколаївська церква у Вінниці. 
Фото з http://www.oko.kiev.ua, 2006 р.

Опасання. Звичайно, раніше конструктивні деталі арочок, що самі є елементами декору, не були поховані під шаром побілки. Фото 2005 (http://www.oko.kiev.ua) та 1996 (Микола Жарких) років.

Опасання
(архів М.І.Жарких, негатека, № 274-19, 1.09.1984 р.)

І мурування брами (на фото - зліва) ще не було тоді помальоване:

Брама і дзвіниця Миколаївської церкви 
(архів М.І.Жарких, негатека, № 275-26, 1.09.1984 р.).


Ще фото з сайту (http://www.oko.kiev.ua), 2006 р.:

Миколаївська церква у Вінниці. 
Фото з http://www.oko.kiev.ua, 2006 р.
Інтер'єр Миколаївської церкви у Вінниці. 
Фото з http://www.oko.kiev.ua, 2006 р.
Двері. Миколаївська церква у Вінниці. 
Фото з http://www.oko.kiev.ua, 2006 р.

Вінниця


м. Вінниця. Показати на мапі

Про історію і пам'ятки міста читайте у Дмитра Малакова: [Малаков Д.В. По Брацлавщине. М., Искусство, 1982, с.14-50].

         Миколаївська церква (на Старгородці), 1746 і дзвіниця ХІХ ст.

Миколаївська церква у Вінниці. 
Фото з http://www.oko.kiev.ua, 2006 р.

Ансамбль Миколаївської церкви: храм 1764 р., дзвіниця ХІХ ст., влаштована за типом кутової фортечної вежі, муровані огорожа й брама. Фото з http://www.oko.kiev.ua, 2006 р.


Фото Сергія Клименка, 2004 р.

Фото Сергія Клименка, 2004 р.


Для того, щоб з центральної частини міста потрапити до Миколаївської церкви, треба перейти міст через Південний Буг і піднятися стрімкою вуличкою. Це так звана Стара Вінниця, тому церкву часто називають Старгородською. Пам'ятка справедливо вважається одним з кращих зразків подільської народної архітектури. Найбільш цікаві її особливості: приземиста галерея по периметру церкви і незвичайна дзвіниця з контрфосами, що більше нагадує оборонну споруду.

Дзвіниця Миколаївської церкви на Старгородці у Вінниці. 
Фото з сайту http://www.oko.kiev.ua, 2006 р.

У ХІХ ст. під церкву підвели кам'яний фундамент, поруч збудували дзвіницю - з мурованим першим ярусом, характерним для дзвіниць Поділля, і верхніми дерев'яними, каркасної конструкції.
Фото з http://www.oko.kiev.ua, 2006 р.

В радянські часи у церкві діяв філіал Вінницького краєзнавчого музею; у 1970 р. її було професійно відреставровано: відновлено форму й конструкції верхів, гонтове покриття, різьблення на одвірку західних дверей. У первісних формах було відреставровано аркаду-галерею.
Як видно на сучасних світлинах, після передачі церкви парафії її "благоприкрасили". Тобто храм пофарбували у весело-блакитний колір, нижній ярус дзвіниці побілили, навіть мурування брами розмалювали. Порівняйте самі - на фото з книжок церква й дзвіниця виглядали значно монументальніше і гармонійніше.
Миколаївська церква добре описана в літературі, а найбільш яскраво і емоційно про неї розповідає Дмитро Малаков.


[Малаков Д.В. По Брацлавщине. М., Искусство, 1982, с.28-30]:
В застроенном тремя католическими монастырями, многочисленными заезжими дворами и лавками Новом городе в XVIII веке не нашлось места для приходской церкви, и ее поставили за рекой, в Старом городе, ниже той горы, где находился первый замок. И теперь стройный силуэт, напоминающий трехмачтовый парусник, «плывущий» среди крыш и садочков на склонах левого берега Буга, заметен издалека.
Церковь Миколы рублена из дубовых колод, как гласила традиционная надпись на косяках входной двери, «старанием ктитора Антона Постельника во имя отца и сына и святого духа аминь. Сооружися храм сей святителя Христова Николая року Божия 1746 месяца апреля 11 дня». Церковь сохранилась.
Это замечательный образец развитого к тому времени до высокой степени совершенства характерного украинского типа трехчастных церквей. Три сруба, собранные в компактный объем, имеют срезанные углы, образующие три восьмерика. Чуть наклоненные внутрь стены перехвачены по высоте горизонтальными членениями, делящими весь объем на ярусы. Первый невысокий, в рост человека ярус опасання, то есть опоясывания, - навес над аркадной галереей. Он предназначен для защиты фундамента от дождевой воды и одновременно служит как укрытие в непогоду. Второй ярус - от кровли опасання до карниза полукруглой крыши срезанного шатра - самый высокий. Здесь в среднем срубе устроено большое, в форме прямого креста окно. Еще выше следует второй ярус восьмериков, снова под округлыми крышами срезанных шатров, крытыми раньше гонтом, а теперь железом; и, наконец, маленький восьмерик - глухой барабанчик под главкой, увенчанной ажурным, тонкой кузнечной работы четырехконечным крестом, по давнему обычаю поставленным на полумесяц.
Еще виртуознее выполнен кованый прямой восьмиконечный крест над небольшой колокольней-башней, ровесницей самого храма. Двухъярусный, квадратный в плане деревянный сруб колокольни, не зашелеванный досками, завершен шатром с главкой и вставлен в мурованные из гранита мощные угловые контрфорсы.
Крутой свес кровли, опоясывающей первый ярус, вместе со стремительным взлетом шатра создают ощущение легкости, придают всему сооружению изящный, законченный пирамидальный силуэт. Важная подробность, восходящая ко времени оборонительного церковного зодчества: коло кольня поставлена не по оси храма, а на углу огражденного гранитной стенкой церковного подворья, чтобы в случае нападения врагов колокольня могла служить крепостной башней, из которой простреливаются две стены укрепления.


Колокольня. [ПГА, т. 2, с. 10] [ПГА, т.2, с.12]: Николаевская церковь, 1746 г., и колокольня, XIX в. (Старый город, ул. Маяковского, 6). О сооружении церкви свидетельствует надпись на резном наличнике южной двери. В XIX в. подведен каменный фундамент. Деревянная, трехсрубная, трехглавая. Характерной особенностью церкви является то, что срубы мало отличаются по высоте. Вокруг церкви устроено опасание в виде аркады-галереи. С запада к памятнику примыкает невысокий прямоугольный объем с четырехколонным портиком. Все срубы восьмигранные, перекрыты барочными главами с перехватами на восьмериках с одним заломом, увенчаны декоративными луковичными главками. В интерьере бабинец отделен от центрального сруба двухъярусной аркой-вырезом простого, но выразительного рисунка. Внутреннее центральное пространство раскрывается ввысь до основания главки. Во время реставрации 1970 г. восстановлены форма и конструкции завершений, гонтовое покрытие, резьба на наличнике западной двери. В первоначальных формах отреставрирована аркада-галерея. Памятник - один из лучших образцов подольской школы народной архитектуры.

Николаевская церковь в г. Виннице. План. [ПГА, т. 2, с. 10]

Миколаївська церква. План

Николаевская церковь в г. Виннице. План колокольни. [ПГА, т. 2, с. 11]

План дзвіниці з брамою


Колокольня расположена на северо-запад от храма. Квадратная в плане, четырехъярусная, первый ярус кирпичный, что характерно для колоколен Подолья, верхние - деревянные, каркасной конструкции. Третий ярус в виде аркады-галереи. Завершена шатровой главой барочных очертаний на восьмерике, увенчана декоративной главкой.


[Г.Г.Павлуцкий. Деревянные и каменные храмы. - К : 1905 г., с. 82-83]:

Рис. 51. Разрез Николаевской церкви в Старой Виннице. 
[Г.Г.Павлуцкий. Деревянные и каменные храмы. - К : 1905 г.]Церковь во имя св. Николая (табл. VII, 1) в предградии Винницы, известном у местных жителей под названием Старого Города или Старой Винницы, трехкупольная, с „опасанием” (открытой галлереей вокруг), выстроена из дубового дерева на каменном основании. 0 времени построения церкви указывается в надписи, вырезанной на косяках входной двери: „Старанием ктитора Антона Постельника во имя Отца и Сына и Святаго Духа Аминь. Сооружися храм сей Святителя Христова Николая року Божия 1746 месяца апреля 11 дня”.

План церкви (рис. 50) состоит из трех отделений, расположенных с запада на восток. Небольшой притвор или паперть прямоугольной формы ведет в первый восьмиугольный сруб, Церква св.Миколи у м.Вінниці
[Г.Г.Павлуцкий. Деревянные и каменные храмы. - К : 1905 г.] который соединяется широкой аркой с средним восьмиугольным помещением, составляющим главную часть храма; к нему примыкает третий восьмиугольник, предназначенный для алтаря. Пол среднего сруба выше пола западного сруба на 4 вершка, солея в свого очередь возвышаетоя над полом главного помещения на две ступени. Каждый из трех срубов обделан в форме башни (рис. 51). Таким образом здание церкви, как и все малорусские храмы, не только по плану, но и по своему внешнему виду разделяется на три как бы самостоятельные части; каждая из этих частей представляет собою опять-таки целый ряд поднимающихся восьмиугольных срубов. Купола внутри церкви имеют шатровую форму, наружное же их покрытие приближается к форме луковицы [с. 83]. Впрочем железная крыша церкви устроена, без сомнения, в новейшее время вместо древнего покрытия, которое, вероятно, было из гонты.


Цікаво порівняти двері Миколаївської церкви на сучасному фото (2006, фото з http://www.oko.kiev.ua) і на обмірі П.Г. Юрченка з книги "Дерев'яне зодчество України (XVIII-XIX ст.), що вийшла у 1949 р.

Одвірок. Миколаївська церква у Вінниці. 
Фото з http://www.oko.kiev.ua, 2006 р. П.Г.Юрченко. Дерев'яне зодчество України
(XVIII-XIX ст.)
К., Видавництво Академії архітектури УРСР, 1949 р. 
Рис.64

А ці фотографії зробив Микола Жаркіх у 1984 році:

Кругле вікно 
(архів М.І.Жарких, негатека, № 274-15, 1.09.1984 р.)

Кругле вікно

Зруби нави і вівтаря. Вид з позиції С2 
(архів М.І.Жарких, негатека, № 275-29, 2.09.1984 р.)

Зруби нави і вівтаря

Восьмерик середнього верху (архів М.І.Жарких, негатека, № 274-24, 2.09.1984 р.)

Восьмерик

Вид з позиції А2 
(архів М.І.Жарких, негатека, № 275-12, 2.09.1984 р.)

Загальний вигляд

Брама і Миколаївська церква 
(архів М.І.Жарких, негатека, № 275-10, 2.09.1984 р.)

Брама

Верхи (архів М.І.Жарких, негатека, № 274-20, 1.09.1984 р.)

Верхи

Ліхтарик 
(архів М.І.Жарких, негатека, № 274-26, 2.09.1984 р.)

Ліхтарик





© 2007-2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.






Стаття про церкву
(з "поправкою на православіє")


Видання про дерев'яні храми Вінничини і бібліографія до нього

Церкви
Вінницького р-ну в базі даних
"Храми Поділля"

[an error occurred while processing this directive]