Фото Романа Бречка, січень 2006 р.

Михайло Сирохман пише:
Теперішню дерев’яну церкву і дзвіницю збудовано в повній відповідності зі стилевими особливостями регіону як з конструктивного, так і з художнього боку.
Церква гарно розташована на схилі пагорба, але суцільна обшивка бляхою відчутно псує враження від споруди. Як розповів церківник Михайло Халус (1921 р. н.), батько і дідо якого теж були церківниками, церкву збудували майстри з Лазів Василь Ломаґа та Василь (?) Далекорей.[..]

Дзвіниця на світлині Богуміла Ваврушка [В. Vavroušek. Církevní památky na Podkarpatské Rusi. Praha. 1929] і на сучасному фото (Олена Крушинська, 2014 р.)

Очевидно, спочатку в церкві був старий іконостас з попередньої церкви, а ікони до другого іконостаса намалював німий художник з Галичини.
У 1970-х роках встановлено нові, посереднього малювання ікони.[..] Біля церкви стоїть типова для долини Латориці дерев’яна двоярусна дзвіниця з трьома дзвонами. Два дзвони - без написів, виготовлені, за словами церківника, в Ужгороді, а найбільший відлито в 1924 р. у Хомутові фірмою “Ріхард Герольд” на пожертви Гребіня і Калитича. Тоді ж спорудили і дзвіницю, для цього дідо церківника дав частину свого поля. [Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. - Льв.: 2000 р.].

Фото Олени Крушинської, листопад 2014 р.

Останніми роками церква потерпає від переробок - її обшито бляхою, цоколь недоречно обкладено декоративним каменем, наче дачний паркан. Але найгірше, що первісний вигляд ансамблю, а через це й весь історичний ландшафт села знищено потворною новобудовою - надбрамною спорудою, що нагадує водночас російський теремок, сауну і сувенірну крамницю. Новобудова повністю перекрила вид на церкву з дзвіницею з боку дороги, що веде до них.
А раніше можна було помилуватися, як силует храму проектується на абриси гори Пікуй.

© 2009-2014, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.