Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Невеличке село Буківцьово розташовано за кілька кілометрів від Чорноголови. Сама дорога, що веде туди, надзвичайно мальовнича - вона тулиться до потоку, що тече вузькою долиною між схилами гір.
Церкву слід уважно виглядати праворуч від сільської вулиці - понад деревами, на протилежному пагорбі покажуться її верхи. Дістатися до неї автівкою не можна, тільки пішки, перейшовши через місток.
Церква вписана у фантастично гарний ландшафт, навколо неї - лише гори, дерева, різнотрав'я... Ось як пише про це Михайло Сирохман: "Дерев'яна церква Св. Анни, розташована на високому схилі в центрі села, належить до кращих закарпатських церков з бароковою вежею. Вражає її розташування. Невелика споруда одна-однісінька оптично "тримає" весь гігантський схил. Її легкий силует витримує і якимсь чином упокорює хвилі навколишніх гір, заспокоює нестримну театральність сцен природи, розфарбованих улітку всіма відтінками зеленого, а восени – всіма фарбами золота."

За даними того ж автора, церкву первісно збудували в бойківському стилі з трьома заломними верхами. Згідно напису на одвірку, 5 червня 1791 року майстер Григорій Макарович завершив реконструкцію святині. На західному фасаді було встановлено високу каркасну башту з традиційним бароковим двоярусним завершенням, шатрові перекриття нави і вівтаря сховалися під стрімким двосхилим дахом. Усі три зруби охоплює широке опасання. Разом із дерев'яною дзвіницею та дерев'яною вхідною брамою церква утворює чудовий ансамбль стародавніх споруд. Традиційні двері з широкими одвірками мають ковані завіси, клямку та замок. На північній стіні нави влаштовано ще одні двері.

Традиційні двері з широкими одвірками мають ковані завіси, клямку та замок

В інтер’єрі збережено іконостас XVIII ст., але ікони перемальовано. Напис під намісним образом Пресвятої Богородиці повідомляє про малювання ікон за пароха Амброзія Яромиса у 1821 році. До старожитностей належить престол з кивотом, жертовник з образом «Христос-виноградна лоза», напрестольний хрест, хоругви, окремі різьблені частини давнішого іконостасу, дерев’яні свічники [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].

В приміщенні дзвіниці було виявлено два звукові девайси: зламаний клепач (на фото ліворуч) і калаталку (праворуч). Клепач, який видає голосний стукіт, використовують замість дзвонів у передпасхальні тижні, аж до самого Великодня.

Дзвони. Ліворуч - "Михаил. Буковцова 1924. Изляв Рихард Геролд в Хомутове". Посередині - дзвін з написом по-мадьярськи, теж 1924 рік.
	Кріплення дзвонів

Церква на ілюстрації з ПГА (1970-ті рр.) і на сучасних фотографіях (автори - Михайло Сирохман (фото вгорі праворуч), Карел Куча (фото унизу))
[ПГА, т.2, с.173]: От первоначально построенной церкви сохранились срубы стен и шатровые завершения с заломами. В 1791 г. мастером Г. Макаровичем (согласно надписи, вырезанной на дверном косяке) была установлена над бабинцем башня, подняты стены бабинца, а шатровые завершения восточной части и нефа спрятаны под высокой двускатной крышей. Деревянная, трехсрубная. Возведена из еловых брусьев. Все крыши и стены выше поддашия покрыты гонтом, главки - лемехом. Памятник опоясывает широкое
поддашие, опирающееся на выпуски срубов. На гребне кровли посажен фонарик с луковичной главкой. Башня над бабинцем каркасной конструкции, увенчана двухъярусным барочным завершением.

Обійстя по дорозі на Буківцьово - хоч зараз до скансену. Живе тут звичайна старенька бабця. Повна архаїка, навіть оберіг для зберігання сіна (на фото праворуч) - під дахом з сіна.

	Червона стрілочка показує, де сховався песик
Універсальна господарська споруда (клуня+стайня+комора+собача буда). Хитромудрі дерев'яні детальки, драбини, клямки та інші девайси навіть порахувати складно.

© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.