To the homepage
    home


     Zakarpattia region Uzhgorod

       Berehovo district

Chetfalva (Chetovo)
Heten
Muzhievo

       Irshava district

Deshkovytsia
Ivashkovytsia
Lokit`

       Khust district

Danylovo
Krajnykovo
Oleksandrivka
Sokyrnytsia
Steblivka

       Mizhgir`ja district

Bukovets`
Izky
Kelechyn
Kolochava
Kuzhbyi
Mizhgir`ja
Nehrovets`
Nyzhnij Studenyj
Pavlovets`
Podobovets`
Pryslip
Pylypets`
Rekity
Repynne
Roztoka
Sukhyj
Synevyrs`ka Poliana
Torun`
Verkhnij Studenyj

       Mukachevo district

Rus`ka Kuchava
Vilkhovytsia

       Perechyn district

Likitsary

       Rakhiv district

Bohdan (Rogneska)
Dilove
Lazeschyna
Serednie Vodiane (lower)
Serednie Vodiane (upper)
Velykyj Bychkiv
Yasinia

       Svaliava district

Svaliava
Uklyn

       Tiachiv district

Kolodne
Nyzhnia Apsha (Dibrova)

       Velykyj Bereznzyj district

Bukivts`ovo
Chornoholova
Husnyj
Kostryna
Sil`
Sukhyj
Uzhok
Vyshka

       Volovets` district

Abranka
Bilasovytsia
Huklyvyj
Kotelnytsia
Pashkovets`
Pidpolozzia
Scherbovets`
Tyshiv
Yalove
Zadil`s`ke

       Vynohradiv district

Novoselytsia
Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

На дзвіниці

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Краєвид з дзвіниці

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Погляд крізь підсябиття

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Давній угорський дзвін

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Опори і розкоси

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Інтер'єр реформатського храму

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Розписи вівтарної частини

Chetfalva (Chetovo)


Chetfalva (Chetovo), Berehovo district, Zakarpattia region. Show on map

         Belfry ( 1753. ) of the Reformation church ( XV c.)

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Химерні споруди Четфалви: католицький храм Святого Духа 1998-2001 рр. (на передньому плані) і готичний реформатський храм XV ст. з дерев'яною дзвіницею XVIII ст.
Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.


Про Четфалву писала у своїй рубриці "Дивні пам'ятки України" в журналі "Міжнародний туризм" (№5(83) 2008, с.134-135):

СЮРРЕАЛІЗМ В ЧЕТФАЛВІ
Фото Олени Крушинської, травень 2008 р. Непідготовленого туриста Берегівський район Закарпаття збентежить сам по собі: коли той побачить дубльовані назви вулиць - угорською і українською, по два прапори на сільраді - синьо-жовтий і біло-червоно-зелений, коли спитає дорогу, а у відповідь - лише здивовані очі місцевих мешканців-мадьярів, які зовсім не розуміють української... Але в Четфалві (на радянських мапах - Четово) мандрівник розгубиться остаточно. По-перше, по сільській забудові аж ніяк не скажеш, що знаходишся в Україні - угорське селище та й годі (власне, звідси до кордону якийсь кілометр). По-друге, з панталику збивають споруди на центральному майдані села - кожна з них є типовою "дивною пам'яткою", цілковито підпадаючи під тематику нашої рубрики.

На першому плані хизується футуристична споруда прегарної форми - щось середнє між яйцем, вігвамом і будівлею опери в Сіднеї. Поруч - не менш дивакувата параболічна арка-дзвіниця. Це ансамбль католицького храму Святого Духа, створений закарпатськими будівничими у 1998-2001 роках. Його особливість - не лише в архітектурі, але і в "толерантності". Справа у тім, що тут по черзі правлять службу Божу греко-католики і римо-католики (на загал їх 110, що складає 15% населення Четфалви), і тому у вишукано оздобленому інтер'єрі церкво-костелу присутні водночас і Розп'яття, й іконостас. І всі задоволені!
Неподалік від сучасного католицького розташований давній, реформатський храм - теж дивний по повній програмі! Понад гонтовим дахом мурованого костелу високо здіймається шпиль дерев'яної дзвіниці - але підійшовши зовсім близько, можна побачити, що насправді це не одна, а дві окремі споруди, поставлені майже впритул, буквально в метрі одна від одної.

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

На фото видно, що дзвіниця і храм - це дві окремі споруди, розташовані майже впритул

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

30-метрова заввишки дерев'яна дзвіниця надзвичайно стійка, хоч і не має фундаменту, завдяки оригінальній каркасній конструкції з численними опорами і розкосами


Кам'яний костел походить, за останніми даними, ще з XV ст., а дзвіницю поставили біля його фасаду у XVIII ст. Вона наслідує форми оборонних веж,а її перший ярус виконує роль вхідної брами. Майже 30-метрова дзвіниця Фото Олени Крушинської, травень 2008 р. вважається чи не найвищою серед своїх посестер на Закарпатті, а її каркасна конструкція взагалі не має собі рівних. Вежа стоїть просто на землі - не має ані вкопаних підвалин, ані фундаменту, замість них по периметру викладені камені з дерев'яною обв'язкою на них, на яку спирається 16 опорних стовпів, зв'язаних в одне ціле розвиненою системою розкосів. Сучасні математичні розрахунки показали, що інженерне рішення цієї вежі, що зумовлює її стійкість, є бездоганним, і дійти до нього могли лише досвідчені будівничі з неабиякою художньою фантазією.


Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Стелю реформатського костелу у 1753 році оздобили 60-тю дерев'яними
дошками-кесонами із декоративними орнаментальними розписами


А мурований готичний костел ховає у своїх стінах справжнє диво, яке, знову таки, не має аналогів в Україні. Дерев'яна стеля нави розділена на дещо нерівні за розмірами і формою квадрати, по 10 штук у довжину та 6 - в ширину. Всі ці 60 кесонів заповнені яскравими орнаментальними композиціями, з яких повторюються лише дві.

Як свідчить дата в одному з кесонів, стелю оздоблено у 1753 році. Теслярські роботи виконав майстер Шандор Ференц, розмалював стелю або він же, або інший, невідомий майстер. Технологія була приблизно такою: спочатку квадратні щити з дошок розмальовували - білий, чорний або червоний фон, зверху орнамент, а вже у готовому вигляді кесон кріпили на стелю. Стеля в абсиді розписана на 20 років пізніше і відрізняється за орнаментами і колоритом.
Ця розписна стеля - неповторний витвір народного декоративного мистецтва. Кажуть, в Угорщині існують подібні - може, й так, але чому ж тоді цілі автобуси мадьярських туристів приїздять до Четфалви поглянути саме на нашу диво-стелю?

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

На одному з кесонів тесля залишив свій автограф: ім'я - "Шандор Ференц", і "логотип" - рубанок


Фото Богдана Ходанича, 2006 р. Михайло Сирохман пише про пам'ятки Четфалви:
"Четово, населене переважно угорцями, розташоване на правому березі Тиси. Уперше згадується у 1341 році. У 1645 році в місцевій хроніці йдеться про міцну реформатську громаду, якій належав простої форми храм XV сторіччя, що давніше був католицьким. Храм вимуровано з каменю, зовні й всередині стіни поштукатурено і побілено. Наву вкрито високим двосхилим дахом, п’ятигранне приміщення вівтаря значно менше і вужче, відділене від нави стрілчастою аркою. Південно-західний кут зміцнено контрфорсом.
Усередині при західній та північній стінах розташовано хори на різьблених дубових стовпах. Дерев’яна стеля розбита на 60 кесонів, заповнених стилізованими рослинними орнаментами в народному стилі на білому, чорному і охристо-червоному тлі, а також написами з датами перебудови та декорування інтер’єру. Малювання в наві датується 1753 роком, у 1773 році малювання у вівтарній частині виконав Ференц Асталош Ландор. Північні стіни нави й святилища не мають вікон, південні стіни прорізано вузькими готичними вікнами.
Упритул до західної стіни церкви у XVIII сторіччі споруджено дзвіницю, що нагадує своїми формами оборонні башти минулого. Дерев’яна каркасна двоярусна квадратна в плані споруда належить до кращих взірців дерев’яної архітектури краю. Перший ярус має опасання на стовпчиках з дощаними стінами на дві третини висоти. Другий ярус – це висока вежа з підсябиттям з різьбленням по низу та з арками-голосницями зверху. Дзвіницю вкриває чотирисхилий дах з чотирма вежками-фіалами на кутах, що переростає у високий восьмигранний шпиль. Висота шпиля більша за висоту башти. Каркасна конструкція з 16 опорами,з численними зв’язками й поперечинами є унікальною. Дзвіницю могли збудувати у 1753 році, коли відбулася значна перебудова храму. Вхід до церкви веде через нижній ярус дзвіниці, крізь закриту галерею, сполучену з входом на західному фасаді. Церкву й дзвіницю ідеально відреставровано у кінці 1990-х років: дзвіницю оббито новим ґонтом, стіни церкви побілено, а металеве покриття дахів замінено ґонтовим [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].


[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 71]:

В 22 километрах от Берегова, не доезжая до села Вилок, мы сворачиваем в село Четово, в котором уже издали виднеется острый шпиль деревянной готической колокольни. К костелу подъезжаем со стороны апсиды и, только подойдя к нему вплотную, мы замечаем, что здесь не одна постройка, а две, расположенные на одной оси. Каменный готический костел XV века, состоящий из абсиды и нефа, обрывается высоким треугольным фронтоном.
Деревянная же колокольня, поставленная вплотную к нему у фронтонного фасада, построена в XVIII веке.
По своим архитектурным формам колокольня напоминает оборонительные башни Чехии, Германии. Нижний ярус башни шире верхнего и отделен от него наклонной крышей. В оборонительных башнях такая крыша имела функциональное назначение, от нее отскакивали бросаемые на осаждающих сквозь отверстия-машикулы в полу галереи различные предметы. В колокольне же в Четове галерея-подсебитье и наклонная крыша имеют уже чисто декоративный характер.
Одновременно с постройкой колокольни в 1753 году был расписан неф костела. Росписи в абсиде сделаны 20 лет спустя. Плоский потолок нефа разделен на 60 квадратов, в каждом из них нарисована орнаментальная композиция в народном стиле на белом, черном и охристо-красном фоне. Такое оригинальное перекрытие нефа воспринимается как пестрый ковер, сотканный руками народных рукодельниц.


Загальний вигляд [ПГА, т. 2, с. 172] Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

[ПГА, т.2, с.172-173]: РЕФОРМАТОРСКАЯ ЦЕРКОВЬ, 1753 г., И КОЛОКОЛЬНЯ, XVIII в. Сложена из камня на известковом растворе, снаружи и изнутри оштукатурена и побелена. В плане памятник представляет однонефную базилику с пятигранным хором, отделенным от нефа аркой стрельчатой формы. Юго-западный угол укреплен каменным контрфорсом. Перекрыта двускатной крышей крутого уклона. Хоры расположены у западной и северной стен на дубовых резных столбиках. Деревянный потолок разбит на кессоны, в которых написаны стилизованные растительные орнаменты. Росписи потолка в нефе и хоре датируются надписями соответственно 1753 и 1773 гг.
План дзвіниці [ПГА, т. 2, с. 172] Вплотную к западной стене церкви примыкает колокольня. Ее архитектурные формы напоминают оборонные башни прошлых столетий. Деревянная, квадратная в плане, каркасной конструкции, двухъярусная. Первый ярус окружает опасание на столбиках с раскосами, обшитое досками. Второй ярус выполнен в виде высокой башни с подсебитьем, украшенным по низу резьбой и аркадой-голосниками вверху. Колокольню перекрывают четырехскатная крыша, перерастающая в высокий граненый шпиль, покрытый лемехом. Высота шпиля почти равняется высоте башни. Каркасная конструкция колокольни с 16-ю несущими опорами и бесчисленными раскосами и связями может быть отнесена к числу уникальных.


[Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. М.: Искусство, 1973. с. 122-126]:

В селе Четово находится храм XVIII в. с уникальными декоративными росписями на потолке. Еще издали с главной дороги виден силуэт его высокой башни с огромным шпилем. Каменный храм расположен посреди большого села с плотной застройкой, которое сначала почти не видно из-за густой зелени садов. Рядом с ним стоит деревянная колокольня в виде оборонной башни. Однонефный каменный храм XVIII в. имеет граненую апсиду. Наибольший интерес представляет его интерьер, вернее декоративные росписи его потолка. Ибо сам он скромный: белые стены, в нефе - лавки, в алтаре - обыкновенный стол вместо престола. Росписи перекрытия храма - одно из дивных произведений народного искусства. В нефе они исполнены в 1753 г., а в алтаре - в 1773 г. Потолки деревянные. Мастер Шандор Ференц выполнил плотничьи работы, а безымянный мастер - живописные. Эти росписи представляют большой интерес не только как уникальный памятник монументальной декоративной живописи, но и как свидетельство творческих связей украинского и венгерского искусства. Село Четово - мадьярское село на украинской территории, поэтому естественным были здесь культурные контакты и взаимосвязи украинцев и венгров.
Потолок нефа разделен на квадраты по десять в длину и по шесть в ширину, которые чуть-чуть отличаются размерами один от другого, благодаря чему в разбивке отсутствует сухость и шаблон. Все шестьдесят квадратов заполнены декоративными орнаментальными композициями (илл. 73). В одном из квадратов помещена дата - 1753 г., а в другом - сделана надпись, в которой сообщается имя жертвователя и исполнителя- Шандора Ференца и изображен плотничий инструмент - рубанок.
Квадратные щиты из досок, украшенные живописью, уже в готовом виде без определенного порядка смонтированы на потолке. Вероятно, живописные работы велись таким образом. Сначала все поле щита закрашивалось белой или охристо-коричневой или черной краской. Затем, в зависимости от цвета фона, мастер исполнял на нем орнамент в определенной гамме: на темном фоне - светлых тонов, а на светлом - ярких и интенсивных.
Растительная орнаментация в каждом квадрате представляет собой совершенно самостоятельную композицию. Одни из них - их восемь - построены по двум осям симметрии, другие - их девятнадцать - по одной, наконец, одна композиция совершенно не имеет осей симметрии. Роспись потолка в целом производит впечатление громадной украинской плахты, в которой по рисунку в шашку компонуются отдельные квадраты.
Особенную красоту росписи придает матовая поверхность живописи, а также фоны квадратов: белый, глубокий бархатный черный и охристо-коричневый. Красные, белые, желтые, зеленые, охристо-розовые, серо-голубые и нежно-желтые орнаменты поражают своим разнообразием и неповторимостью. Их рисунки имеют аналогии не только с мотивами украшений упомянутого выше Евангелия XVII в. из Негровца, но и с росписями украинских хат, а также мысников, скрынь, посуды и других предметов обихода. Это обстоятельство указывает на источники, которыми пользовался и которыми вдохновлялся прекрасный художник-декоратор, оформивший потолок храма в Четове.
Росписи потолка в алтаре выполнены по светлому фону и не имеют того монументального характера, как росписи нефа; они суше и свидетельствуют о том, что декоративное искусство в XVIII в. начинает клониться к упадку.
Колокольня в Четове - шедевр плотничьего искусства. Ее каркасная конструкция не имеет себе равных среди деревянных сооружений подобного рода на Украине. Чтобы в этом убедиться, следует лишь войти под ее сень и посмотреть на ее «скелет», состоящий из шестнадцати несущих опор и бесчисленных раскосов и связей. Чтобы возвести такое здание, необходимо было иметь не только большой опыт, но и огромную художественную фантазию. Современные математические вычисления доказали, что инженерное решение этой колокольни, обеспечившее ее устойчивость, безукоризненно. Башня стоит прямо на земле, у нее нет ни вкопанных свай основания, ни фундаментов. Вместо них по периметру постройки расположен ряд камней, а на них - обвязка из бревен, на которую поставлены несущие столбы. Высота колокольни не превышает 30 м. Она простых кратких пропорций (ее венчание и собственно колокольня имеют отношение 1:1), но в пространственном восприятии кажется, будто завершение ниже. Низ этого сооружения представляет собой открытый каркас, защищенный от дождей широким опасаньем. Над ним поднимается стройная башня с декоративным подсябитьем, концы досок обшивки которого, имеющие фигурные вырезы, создают узорчатый рисунок на просвет. Над подсябитьем проходит аркатура из трехлопастных арочек, шатровая кровля которой по упругой кривой переходит в высоченный шпиль острого рисунка. У основания шпиля колокольни расположены четыре миниатюрные башенки с маленькими шпилями. Эти башенки создают контраст, зрительно увеличивают масштаб центрального шпиля и придают венчанию необычайную нарядность

© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.





Туристична марка, присвячена храму й дзвіниці у Четфалві

Храм у Четфалві - туристично-маркове місце (ТМ №68)


[an error occurred while processing this directive]