Церква Успіння Пр. Богородиці, 1750

Фото з путівника Поп И.И., Поп Д.И. "В горах и долинах Закарпатья" (1971 р.) і сучасне фото (Олена Крушинська, 2008 р.)

Зі згоди настоятеля церкви о. Тараса наводжу тут контактну інформацію людини, яка може відкрити церкву для огляду за попередньою домовленістю: голова парафії, п. Василь Бойчук, +38 097 238 64 95.

За матеріалами, наданими Михайлом Сирохманом:
Село Ділове утворене об'єднанням сіл Требушани і Білий Потік. Щоб потрапити до церкви, від прикордонної застави слід пройти тридцять метрів бічною вуличкою.
Перша згадка про храм Різдва Пресвятої Богородиці належить до 1750 року. Цю дату не спростовує і запис у єпископських документах 1801 року: "Требушани мають церкву дерев'яну, деякими роками давніше від ерара (від держави) создану содійствієм вірників". Побутує також версія про давніше походження церкви. Легенда розповідає, що дуже давно в урочищі Малий Подерей стояла каплиця. Під час бурі у каплицю влучила блискавка,і дзвін покотився вниз. Там, де він зупинився, збудували із смерекових брусів теперішню церкву. Дерево заготовлювали в лютому, поки воно не набрало води. Кору знімали навесні і дерево не звозили на місце спорудження,поки не висохло. Так досягалася тривкість деревини.

В умовах СРСР 1949 року церкву закрили і вона потроху занепадала, а в другій половині 1960-х років церкву підремонтували і відкрили в ній краєзнавчий музей. Упродовж наступних десятиріч церкву двічі перекривали драницею, вона то занепадала, то знову оновлювалася. У всякому разі, статус музею порятував церкву і вберіг від переробок. Повністю збережено ґанок з різьбленими стовпчиками і трикутним дашком,влаштованим на випущених брусах. Вище – великий трикутний фронтон. Своєрідними є голосниці башти у формі чотирьох аркових віконець з кожного боку. Масивний видовжений базилічний об'єм має низьку квадратну вежу, вкриту поширеним на Рахівщині чотирисхилим шатром з главкою. Це одна з небагатьох церков, що має збережений первинний інтер'єр. Церкву повернули греко-католикам,і напередодні Великодня

Цю пам'ятку можна назвати "церква на прикордонній заставі" - до неї не більше тридцяти метрів. А за кілька кілометрів звідси проходить румунський кордон

1995 року відбулася перша служба та освячення храму, який пересвятили з Успенського на Різдва Богородиці [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].

Фото Карела Кучі (ліворуч) і Томаша Главачка (http://kostelyazvonice.wz.cz), 2006 р.

[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 114-116]:

Как только мы выходим из теснины, дорога резко сворачивает на северо-восток. Долина Тисы становится немного шире у села Дилового, в котором сохранилась деревянная Успенская церковь, построенная в 1750 году. Расположенная немного в стороне от шоссе, у небольшого ручья, церковь четко вырисовывается на фоне поросшей лесом горы. Она имеет трехсрубную основу с башней над бабинцем. Передний фасад храма довольно прост, здесь отсутствуют галереи, которые мы видели в церковных постройках Марамороша, фронтон его заострен, и из него вырастает низкая квадратная башня, покрытая пирамидальной шатровой крышей. Вертикальное направление в архитектуре церкви уже отсутствует, гораздо сильнее чувствуется влияние северогуцульских шатровых церквей.

Фото Томаша Главачка, травень 2006 р.

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

[ПГА, т.2, с.195]: Деревянная, двухсрубная, трехчастная. Построена из еловых брусьев на дубовых подвалинах, покрыта гонтом. К общему равноширокому срубу нефа и бабинца примыкает более узкий шестигранный объём. Накрыта общей крышей: гранёной над восточным объёмом, двускатной с усечённым фронтоном - над западным срубом. Двухъярусная каркасная галерея примыкает к западной стене бабинца. Нижний ярус галереи покрыт поддашием, опирающимся у других стен церкви на выпуски венцов сруба. По центру галереи устроено крыльцо. В верхнем ярусе галереи - аркада. Над бабинцем поднимается приземистая четырехгранная каркасная башня с аркадой голосников под шатровой крышей, увенчанной восьмигранным фонарем с главкой. Центральное перекрытие коробовое, остальные плоские. У западной стены нефа устроены хоры. В 1970-1971 гг. памятник реставрирован.

Фото Карела Кучі, травень 2006 р. Рис. 102. Тридільні однозрубні церкви. 4 - с. Ділове Рахівського р-ну Закарпатської обл. План, фасад. 1750 р. [Народна архітектура українських Карпат XV-XX ст. Київ, Наукова думка, 1987. с.222]

© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.