Листівка з набору "Підкарпатська Русь", кінець 1930-тих років. З колекції автора сайту

Дзвіниця на листівці з набору "Підкарпатська Русь", кінець 1930-тих років (з колекції автора сайту) і на сучасній світлині Михайла Сирохмана

Михайло Сирохман пише [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008]:
Повернувшись на головну дорогу, відразу в наступному селі Ізки зустрічаємо ще одну «барокову красуню» – церкву св. Миколи Чудотворця. У 1751 році в Ізках були три дерев'яні церкви, а Миколаївська якраз тоді ремонтувалась, отже, була збудована принаймні на початку ХVIII сторіччя або й давніше. 1798 рік є роком перебудови церкви. Первісно церкву було збудовано із смерекових брусів у бойківському стилі з трьома верхами. На це вказують певні елементи всередині споруди. Сьогодні церква є класичним взірцем «верховинського бароко». З досконалим смаком і відчуттям пропорцій скомпоновано об'єєми нави, вівтаря і високої вежі зі струнким, чітко розробленим на яруси завершенням. Опасання спирається на цікаво профільовані випуски брусів, гарна аркада ґанку зараз схована за дощаними стінами.

Перемальовані поверху унікальні ікони. Фото Олени Крушинської, липень 2009 р.

У храмі зберігається чудова ікона Богородиці, названа видатним мистецтвознавцем Григорієм Логвином «Закарпатською мадонною». На жаль, весь старий живопис храму нещадно замальовано заблукалими «художниками». Збережено зразки народного різьбарства – іконостас XVIII сторіччя, свічники, дерев'яну люстру. Різні написи донесли до нас імена людей, причетних до облаштування церкви: ікони празникового ряду «помалював священик ієрей Максим Марусинич»,ікону Тайної Вечері «справив ієрей Григорій Лучинець..... 25 вересня 1730 року», ікону Богоматері купив «Петро Келечинський...за своє відпущення гріхів», ікону св.Миколи «справив» священик ієрей Петро Криванич з родиною. Біля церкви стоїть дерев'яна дзвіниця архаїчної форми і рідкісних пропорцій. Це єдина в Закарпатті дзвіниця такого типу – вся спрямована догори, вона ніби підтримує легкий вертикальний злет вежі церкви. Споруда – каркасна, широка основа переходить вище опасання у високий стрункий об'єм. Голосницями служать вікна з віконницями, а також низенька аркада. Художньо бездоганно вирішено шатровий дах дзвіниці з одним заломом. Про дзвіницю, як і про церкву, дбають як уміють, поступово збільшуючи кількість бляхи на ній. Вежа церкви також вкрита металом. Однак улітку 2005 року зусиллями громади дахи отримали нове ґонтове покриття.

[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 126-128]:

В десяти километрах от Репинного расположено село Изки. Деревянная Николаевская церковь XVIII века в этом селе напоминает торуньскую или прислопскую, зато колокольня возле нее исключительно оригинальна. Широкое опасанье «ошутыми линиями покрытия незаметно переходит в грани нижнего яруса, заканчивающегося подслеповатыми арочками. Над ним проходит широкий карниз, отделяющий верхний ярус, увеичанный квадратной пираміидальной крышей.
В храме сохранилась икона богоматери XVI века с пророками в клеймах, которая по праву названа Г. Н. Логвиным «Закарпатской мадонной». Художник, обладавший большим чувством декоративности, изобразил молодую мать с ребенком на груках, но не в строго фронтальной позе, а в три четверти. Одной рукой она держит ребенка, а в другой у нее ветка сирени. На общем монохромном серонголубом фоне выделяется иочти белое лицо Марии с большими черными глазами с расширенными зрачками. Их взгляд полон безграничной печали.

[ПГА, т.2, с.186-187]: Результаты натурных исследований позволяют предположить, что церковь построена в XVII в. трехсрубной трехглавой (от этого периода сохранились основные срубы стен, нижние венцы срубов и верхов и другие следы перестроек). При перестройке церковь приобрела современный вид.
Деревянная, трехсрубная, с башней. Построена из еловых брусьев, угловые соединения сделаны врубками в простой замок с двусторонним вырезом и прямым потайным шипом. Покрыта гонтом. Верхняя часть башни ошалевана досками. К центральному прямоугольному срубу с запада и востока примыкают более узкие прямоугольные срубы. К западной стене бабинца пристроена ажурная двухъярусная галерея. Аркада верхнего яруса галереи обходит бабинец с трех сторон. Коробовый свод нефа и плоское перекрытие бабинца накрыты общей высокой крышей. Над бабинцем поднимается квадратная в плане каркасная колокольня, разделенная карнизом на две части, в верхней части с четырех сторон расположены декоративные циферблаты. Башня увенчана многоярусным барочным завершением.
Окружена широким поддашием, опирающимся на выпуски венцов срубов. В памятнике сохранились произведения станковой темперной живописи XVI-XVII вв.
На северо-запад от памятника построена высокая, трехъярусная, квадратная в плане, каркасная колокольня. Поддашие колокольни плавно переходит в вертикальный объем второго яруса, декорированного в верхней части узким арочным пояском. В третьем ярусе прорезаны прямоугольные проемы, закрывающиеся ставнями. Колокольня покрыта четырехскатной шатровой крышей с заломом. Нижний ярус колокольни зашит досками, второй - покрыт гонтом.

© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.