To the homepage
    home


     Zakarpattia region Uzhgorod

       Berehovo district

Chetfalva (Chetovo)
Heten
Muzhievo

       Irshava district

Deshkovytsia
Ivashkovytsia
Lokit`

       Khust district

Danylovo
Krajnykovo
Oleksandrivka
Sokyrnytsia
Steblivka

       Mizhgir`ja district

Bukovets`
Izky
Kelechyn
Kolochava
Kuzhbyi
Mizhgir`ja
Nehrovets`
Nyzhnij Studenyj
Pavlovets`
Podobovets`
Pryslip
Pylypets`
Rekity
Repynne
Roztoka
Sukhyj
Synevyrs`ka Poliana
Torun`
Verkhnij Studenyj

       Mukachevo district

Rus`ka Kuchava
Vilkhovytsia

       Perechyn district

Likitsary

       Rakhiv district

Bohdan (Rogneska)
Dilove
Lazeschyna
Serednie Vodiane (lower)
Serednie Vodiane (upper)
Velykyj Bychkiv
Yasinia

       Svaliava district

Svaliava
Uklyn

       Tiachiv district

Kolodne
Nyzhnia Apsha (Dibrova)

       Velykyj Bereznzyj district

Bukivts`ovo
Chornoholova
Husnyj
Kostryna
Sil`
Sukhyj
Uzhok
Vyshka

       Volovets` district

Abranka
Bilasovytsia
Huklyvyj
Kotelnytsia
Pashkovets`
Pidpolozzia
Scherbovets`
Tyshiv
Yalove
Zadil`s`ke

       Vynohradiv district

Novoselytsia

Фото Олени Крушинської, 2008 р.:

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Надгробок дивної форми
на подвір'ї церкви

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Зруб

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Каркас вежі-дзвіниці, вигляд з горища

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Галерея ганку

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Кутові врубки бабинця

Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

Різьблений стовпчик галереї.
Фото Карела Кучі, 2006 р.

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Різьблення одвірку: мотив
"мотузочка" і зубчастий орнамент



Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

Вигляд церкви з боку вулиці, вгорі - фото до і після реставрації і упорядкування подвір'я. Фото Карела Кучі, 2006 р. (вгорі) та Олени Крушинської, 2008 р. (унизу)

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Kolodne


Kolodne, Tiachiv district, Zakarpattia region. Show on map.
GPS координати церкви: 48° 9' 47.64", 23° 36' 4.92"

         St. Nicholas church, 1470 - XVIII c.

Фото Олени Крушинської, липень 2005 р. Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Цей храм, що нагадує середньовічного лицаря в шоломі - найдревніший і один з найпрекрасніших дерев'яних храмів України, пам'ятка світового значення. На фото, зроблених авторкою сайту в 2005 і 2008 рр. - храм до і після реставрації


Фото Олени Крушинської, липень 2005 р. Храм в Колодному був однією з тих пам'яток, які остаточно і безповоротно закохали мене в дерев'яну архітектуру. Кремезна, монументальна споруда, нагадувала середньовічного лицаря в обладунках, барокове завершення вежі - його шолом, а велетенські дуби навколо - його військо. Страшно подумати, що цим могутнім зрубам вже півтисячі років. Від них віяло прихованою силою, а наполовину відкриті двері храму (тоді він стояв пусткою, відчинений) вабили до себе якоюсь неясною загадкою...
Там, майже в темряві, на стінах було видно напівстерті , напівзмиті водою постаті і обличчя, а ще - промені світла, що пробивалися всередину через давнє віконце-хрест у вівтарі.


Фото Олени Крушинської, липень 2005 р. Фото Олени Крушинської, липень 2005 р. Фото Олени Крушинської, липень 2005 р.

До реставрації споруда була багатою на "фактуру", яка так і просилася в кадр.
Фото Олени Крушинської, липень 2005 р.


Михайло Сирохман пише про історію і архітектуру храму:
Церква Св. Миколи Чудотворця належить до найдавніших пам'яток дерев'яного церковного будівництва України. Збудували її в урочищі Одарів і пізніше перенесли на теперішнє місце. Храм зберігає певні риси, властиві оборонним спорудам. Його гордий, суворий силует в оточенні старезних дубів свідчить про високу майстерність народних будівничих у роботі з таким складним матеріалом як дуб. Найдавніші частини – зрубні стіни – збудовано в XV сторіччі (фігурує 1470 рік) з колод довжиною 12 метрів на кам'яному фундаменті, складеному насухо. Зруби надбудовано у XVI сторіччі. У XVII або у другій половині XVIII сторіччя перебудовано вежу, яку вкрило вибагливо пророблене двоярусне барокове завершення, а також прибудовано галерею над бабинцем та ґанок на різьблених стовпчиках.

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р. Фото Олени Крушинської, липень 2005 р.

Ґанок на різьблених стовпчиках і галерея над бабинцем. Вражає конструкція розкосів, "набраних" з фігурних елементів, майстерно підігнаних одне до одного.
Фото Олени Крушинської, 2008 і 2005 рр.


До архаїчних елементів належить віконце на східній стіні вівтаря у формі рівнораменого хреста та кругле віконце на північній стіні. На бічних фасадах нави прорізано невеликі квадратні віконця. Вражає вхідний портал з дверима: широченна площина одвірків різьблена мотивами мотузки, урочисто прикрашена "зубчастим" орнаментом. На дверях – рідкісне на сьогодні металеве окуття.


Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

Галерея і мальовничий портал, зафіксований на численних фотографіях і малюнках. Його широкі одвірки вкриті різьбленням з мотивами мотузки і "зубчастим" орнаментом. На дверях – рідкісне на сьогодні металеве окуття. Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

[Прибєга Л.В. Дерев'яні храми Українських Карпат. К.: Техніка, 2007. Рис.22] [Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970. илл.48] Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Портал на рисунку В.Самойловича [Прибєга Л.В. Дерев'яні храми Українських Карпат. - К., 2007. Рис.22], у фотоальбомі [Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. Ленинград, 1970. илл.48] і на сучасному фото (Олена Крушинська, 2008 р.)

Подібно до готичних церков Хустщини, колоднянська складається з двох зрубів – більшого, що включає наву і бабинець, та невеликого вівтарного зрубу під стрімким дахом. Прямокутний отвір з'єднує притвір і наву.


Фото Олени Крушинської, червень 2008 р. Зберігся настінний бароковий розпис XVIII сторіччя, що його виконав, згідно з латинським написом на плафоні, «почесний громадянин Антоній Валі» (в селі Вишково, в реформатському храмі зазначено, що Антоній Валі був дворянином з Вальду в комітаті Нітра і у віці 47 років розмалював плафон храму, закінчивши роботу у серпні 1789 р.). Вівтарний розпис походить з другої половини XVII сторіччя.

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р. Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.
Фото Олени Крушинської, червень 2008 р. Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Іконостас було зроблено в середині XVII сторіччя, а поновлював його в 1737 році художник Ілля з Хуста, про що свідчить напис на звороті царських врат.
В останні роки ХХ століття церква сильно занепала, лемехове покритття прогнило, дахи протікали, вода змивала чудово відреставроване настінне малювання. Допомога прийшла від посольства США в Україні. Наприкінці 2007 року розпочалися реставраційні роботи. Як видно на фотографіях 2008 року, у церкви замінили дах, закрили аркаду на дзвіниці сіткою від птахів, поремонтували двері, дерев'яними кілками позатикали всі отвори і щілини в зрубах. Нам невідомо, чи реставраційні роботи продовжаться далі і чи поширяться вони на інтер'єр, стінопис тощо.

[Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970. илл.49] [Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970. илл.50] [Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970. илл.51]

Ілюстрації з фотоальбому [Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970. C.28]

Фото Олени Крушинської, липень 2005 р. Фото Томаша Главачка, травень 2006 р.

Порівняємо сучасні фото зі світлинами Д.Гобермана майже сорокарічної давнини. На маківці вже немає гнізда лелеки - зате вона ціла. Втім, пташки продовжують полюбляти це місце - на хресті сидить сорока. На фото праворуч - вівтарний зруб з архаїчним віконцем. Видно, що його праве рамено дещо пошкоджене за ці роки.
Фото Олени Крушинської, липень 2005 р. (ліворуч) і Томаша Главачка, травень 2006 р.


[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 106-108]:

Из Александровки мы идем дальше на восток по той же каменистой дороге, петляющей меж холмов. Затем нужно преодолеть небольшой перевал, и мы попадаем в долину речки Теребли. В трех километрах отсюда, на левом берегу речки, расположено село Колодное. В этом селе ча невысоком холме, над ручейком, стоит одно из древнейших храмовых деревянных сооружений в Закарпатье - Николаевская церковь. Основной сруб ее - в алтарной части до свода, а в нефе и бабинце до опасаяья - относится к XVI веку. Завершение башни перестроено в XVII веке.
Николаевская церковь в Колодном небольшая, но ее силуэт чрезвычайно монументален. Это достигнуто пропорциями масс, их членением. Над бабинцем вздымается высокая башня-колокольня с приятного профиля ренессансяым завершением над открытой аркадой. В дубовом срубе абсиды сохранились первоначальные оконца круглой и крестообразной формы, похожие на бойницы. Западный фасад храма после перестройки в XVII веке приобрел живописный вид благодаря крыльцу с резными столбиками и галереей над бабинцем.
Интерьер Николаевской церкви также прост. Все в нем соразмерно и целесообразно. Стены и свод нефа и алтарной части расписаиы, наиболее древняя живопись (XVII в.) в алтарной части. Декоративное богатство храма дополняют резьба и живопись иконостаса, обновлявшегося в 1737 году, о чем свидетельствует надпись на царских вратах: "Поновление сих двер року божия 1737, мисяця ноеврия Илия Маляр Хуски". Росписи в нефе выполнены позже, в конце XVIII века. Их сделал "почетный гражданин Антони Вали".

Фото Тита Геврика, рік невідомий Село Колодное. Николаевская церковь. XVI-XVII вв.
Ілюстрація з путівника [Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г.] Фото Карела Кучі, 2006 р.

Зліва направо: фото з книжки Тита Геврика [Hewryk T. Masterpieces in wood. Houses of Worship in Ukraine. 1987, New York. Fig.177], путівника [Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. М., 1971] і фото Карела Кучі, зроблене ним у 2006 р. (за рік до реставрації). Перші два фото майже ідентичні, але прискіпливе порівняння "знайди десять відмінностей" показало, що на фотографії Т.Геврика на даху вівтаря трошки більше облетів гонт.



[Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. М.: Искусство, 1973. с. 129-133]:

с.123. илл. 75. Церковь св. Николая Колодное. XV в. На северо-восток от Хуста, за рекой Тереблей, раскинулось село Колодное с древнейшим не только в Закарпатье, но и на Украине храмом св. Николая (илл. 75). Вне всякого сомнения, он относится к XV в., конечно, кроме верхних своих частей и кровли. Согласно местным преданиям, церковь св. Николая была главной церковью православного монастыря, когда-то расположенного на окраине села. Там она простояла 330 лет, и в 1800 г., когда по распоряжению австрийских властей монастырь был закрыт, была перенесена на свое нынешнее место. Построена она была, вероятно, в 1470 году. Храм св. Николая в Колодном, как наиболее совершенный с художественной и архитектурно-конструктивной стороны, служил прототипом при возведении безкупольных, но с башней над бабинцем храмов. Вероятно, подобный тип здания возник еще в XII-XIII вв. как оборонный. Как свидетельствуют летописи, в эпоху жестоких и беспрерывных межфеодальных войн, наездов карателей в села, "увод челяди", грабеж имущества в церквах был повседневным явлением.
Народные мастера-плотники были, видимо, хорошо знакомы с достижениями древней архитектуры и, творчески освоив, использовали их в своих сооружениях. Кроме того, очевидно, в конце XIII или начале XIV в. элементы готики одновременно проникают как в каменную архитектуру, так и в деревянное зодчество, и именно в ту часть здания, которая была наиболее "подвижной" в композиции масс - в венчание башен. Церкви завершают готическим шпилем сперва одним, а затем еще и четырьмя маленькими, расположенными на углах кровли у основания большого шпиля. Два храма этого древнего типа с одним шпилем еще недавно стояли в селе Русском Поле.
Церковь св. Николая в Колодном поставлена поразительно картинно - на небольшом, но крутом холме, над ручьем, под сенью вековых дубов. Она срублена из огромных дубовых бревен около 12 м длиной: бабинец и неф у нее одной ширины. Алтарь и неф перекрыты рубленым сводом, а над бабинцем, над его потолком, поставлена высокая каркасная башня-колокольня. На почерневшем срубе алтаря до настоящего времени сохранились два небольших первоначальных окошка: одно - крестчатой, а другое - круглой формы, точь-в-точь как в зданиях, изображенных на иконах XIV-XV вв. Западный фасад церкви имеет живописный облик благодаря ганку и галереи-обходу, расположенному над ним. Всегда глубокая тень четко обрисовывает оригинальной формы резные столбы, арки ганка и аркаду галереи-обхода, двухъярусный ритм которых придает сооружению светский, приветливый вид.
Стройная башня-колокольня над бабинцем имеет подсябитье и открытую аркаду для звона. Увенчана она оригинальным двухъярусным верхом выразительного рисунка.

В интерьере церкви св. Николая все просто, удобно и целесообразно - и маленькие хоры нефа, и вырез в стене, разделяющий неф и бабинец, и лавки для прихожан. Стены и своды нефа и алтаря расписаны. Самые древние фрески расположены в алтаре, они относятся ко второй половине XVII в. Их отдельные сюжеты разделяются полосами оригинальных орнаментов, состоящих из виноградной лозы.
Росписи нефа были осуществлены, видимо, в последние годы XVIII в. или после переноса храма в 1800 г. на новое место, как сообщает сделанная на своде, над хорами надпись на латинском языке. Их исполнил "почетный гражданин Антони Вали".
Характерно, что в тематике настенной украинской живописи XVIII в. наблюдается много общего с книжной гравюрой и миниатюрой XVIII в.: и там и здесь кроме библейских встречается много исторических и мифологических сюжетов. Параллельно со снижением монументальности в живописи появляется более утонченный колорит, декоративность и лиризм в трактовке образов. Широкое распространение получают сцены из Страшного суда и Страстей, в которых отчетливо проявляются народный дух и антифеодальное устремление искусства этого времени.
Для сюжетов, размещенных в нефе церкви Николая, характерны измельченные формы, пространственное решение композиций, которые вступают в противоречие с архитектурой, разрушают плоскость стены, а с ней и тектоническую структуру сооружения.
Неф расписан на темы Страстей. Глубокой человечностью выделяются женские образы в сцене "Положение во гроб", расположенной на северной стене. Наивным народным духом отмечена композиция "Прародители Адам и Ева". Все сюжеты воспринимаются как увеличенные миниатюры или небольшие жанровые картинки.
Убранство центрального помещения церкви дополняет иконостас. Его резьба и живопись сдержанны; последняя выразительна, декоративна, построена на сочетании теплых коричнево-красных, охристых тонов с холодными зелеными и синими.
Стиль резьбы свидетельствует о том, что иконостас был сооружен, вероятно, около середины XVII в. и что Хуст в XVII-XVIII вв. был довольно значительным культурным центром в Закарпатье. В 1737 г. живопись иконостаса обновлялась "Ильей маляром Хуским".


Ілюстрації з книжки [Макушенко П.И. Народная деревянная архитектура Закарпатья 
          (XVIII - нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976] Ілюстрації з книжки [Макушенко П.И. Народная деревянная архитектура Закарпатья 
          (XVIII - нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976]

План церкви, поперечні розрізи вівтарного зрубу і нави (ліворуч) і повздовжній розріз. Ілюстрації з книжки [Макушенко П.И. Народная деревянная архитектура Закарпатья (XVIII - нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976].


Вигляд з північного сходу [ПГА, т. 2, с. 199] [ПГА, т.2, с.199]: Построена в урочище Одаров и через несколько лет перенесена на настоящее место. В XVI в. надстроен основной объем, появился второй ярус над нефом. В 70-х годах XVIII в. пристроена галерея, башня передвинута на бабинец и приобрела барочное завершение. Деревянная (нижние венцы срубов - массивные дубовые брусья). Крыши и башня покрыты лемехом. Фундаменты каменные, сложенные насухо. Двухсрубная, трехчастная. К бабинцу примыкает крыльцо. Перекрытия коробовые и плоские, покрыты двускатными крышами, расположенными в разных уровнях. Над западным срубом возвышается высокая башня-колокольня каркасной конструкции с подсебитьем на кронштейнах и открытой галереей, увенчанная развитым барочным двухъярусным завершением в форме колокола. На уровне заломов основного объема находится поддашие на выпусках венцов сруба, опоясывающее памятник, мягко перетекающее в свес кровли восточного объема. Западный фасад сооружения имеет крыльцо на резных столбиках с вырезанными в виде арок подкосами, галерею бабинца на втором ярусе с резными порталами. В восточном срубе сохранилось два первоначальных нерастесанных оконца - круглое на южной стене и крестовое - на восточной. Интерьер сооружения прост и лаконичен. Проем, соединяющий притвор с нефом - прямоугольный. На стенах и сводах восточного сруба и нефа сохранились росписи конца XVIІІ в., выполненные в технике клеевой живописи народными мастерами под руководством А. Вали.
Сооружение принадлежит к числу древнейших памятников деревянной архитектуры Закарпатья. Представляет собой интересный пример синтеза архитектуры, монументальной настенной живописи и прикладного декоративного искусства XV-XVIII вв.
Реставрирована в 1970-1971 гг. (художники А.Ф. Ерко, Р.М. Юсим, Н.И. Слипченко).




© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.





Туристична марка, присвячена церкві в Колодному

Церква в Колодному - туристично-маркове місце (ТМ №10)


[an error occurred while processing this directive]