Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Закарпатська область Ужгород

       Берегівський р-н

Гетен
Мужієво
Четфалва (Четове)

       Великоберезнянський р-н

Буківцьово
Вишка
Гусний
Кострина
Сіль
Сухий
Ужок
Чорноголова

       Виноградівський р-н

Новоселиця

       Воловецький р-н

Абранка
Біласовиця
Гукливий
Задільське
Котельниця
Пашковець
Підполоззя
Тишів
Щербовець
Ялове

       Іршавський р-н

Дешковиця
Івашковиця
Локіть

       Міжгірський р-н

Буковець
Верхній Студений
Ізки
Келечин
Колочава
Кужбиї
Міжгір'я
Негровець
Нижній Студений
Павловець
Пилипець
Подобовець
Присліп
Рекіти
Репинне
Розтока
Синевирська Поляна
Сухий
Торунь

       Мукачівський р-н

Вільховиця
Руська Кучава

       Перечинський р-н

Лікіцари

       Рахівський р-н

Богдан (пол. Рогнєска)
Великий Бичків
Ділове
Лазещина
Середнє Водяне (нижня)
Середнє Водяне (верхня)
Ясіня

       Свалявський р-н

Свалява
Уклин

       Тячівський р-н

Нижня Апша (Діброва)
Колодне

       Хустський р-н

Данилово
Крайниково
Олександрівка
Сокирниця
Стеблівка

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.
Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.
Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Фото Олени Крушинської,
червень 2008 р.




Путешествие по архитектурным памятникам Подкарпатской Руси

Автори путівника Закарпаттям поставили на його обкладинку саме зображення костринської церкви









Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

На фото Карела Кучі (вгорі) видно, як виглядала церква у травні 2006 р. На фото Богдана Ходанича (нижче), зроблених у серпні того ж року, церква вже сяє свіженьким гонтом, а до 2008 р. він вже встиг "благородно потьмяніти"

Фото Богдана Ходанича, серпень 2006 р.

Фото Богдана Ходанича, серпень 2006 р.

Фото Богдана Ходанича, серпень 2006 р.

Фото Богдана Ходанича,
серпень 2006 р.

Кострина


с. Кострина, Великоберезнянський р-н, Закарпатська область. Показати на мапі

         Церква Покрови, 1645, 1761

Листівка часів Підкарпатської Русі

Листівка з набору "Підкарпатська Русь", кінець 1930-х років. З колекції автора сайту


Церква розташована на пагорбі ліворуч від траси, якщо їхати в напрямку від Ужгорода. Орієнтир - дитячий садок в центрі села; поруч з ним - декорована хрестами фірточка, від якої стежина піднімається до церкви.

Фото Олени Крушинської, липень 2008 р.

Фото Олени Крушинської, липень 2008 р.


Михайло Сирохман пише про неї: "У селі Кострино на пагорбі, у винятково гарному місці розташовано шедевр народного будівництва – дерев'яну церкву Покрови Пречистої Богородиці, що належить до видатних пам'яток української народної архітектури. Костринська церква не поступається красою ужоцькій, але вона на 100 років старша і краса її дещо відмінна. Чари споруди ховаються в таємницях пропорцій, у розмірах церкви, в лініях її силуету. З кожного боку церква сприймається як бездоганно завершений художній твір, ідеально вписаний у навколишній розкішний ландшафт."

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р. Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Довжина церкви становить 15 метрів, ширина – 7, висота вежі від фундаменту – 14. Внаслідок надбудови каркасної вежі-дзвіниці (у кінці XVIII ст., або, за іншою версією, 1898 р.) церква набула певної динамічності з наростанням форм зі сходу на захід, що максимально наблизило її до церков лемківського стилю.

За століття своєї історії селу кілька разів пощастило. По-перше, 1703 року громада купила надзвичайно гарну церкву, збудовану 1645 року в селі Сянки сусіднього Турківського району Львівщини. Народний переказ стверджує, що, вибираючи місце для церкви, селяни довго вагалися і переносили деревину з урочища Кошарки в урочище Дорошавиця і навпаки, аж поки не поставили храм на Дорошавиці. По-друге, церква не зазнала радикальних перебудов, а надбудована вежа не применшила її шарму. По-третє, ще у 1865 році громада замовила план нової мурованої церкви і вибрала ділянку. Очевидно, через відсутність коштів кам’яну базилічну церкву довго не будували. Нарешті вирішили спорудити її на місці дерев’яної і приступити до роботи 1914 року, але розпочалася Перша світова війна. Після війни гроші, зібрані на будівництво, знецінилися, і дерев’яна красуня була врятована.

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р. Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

"Наочний приклад" вертикального і горизонтального візуального членування -
старі липи на подвір'ї і заломи верхів церкви


Нарешті, пощастило і по-четверте. З 1891 до 1901 року в Кострині слу жив греко-католицький священик Михайло Лендєл, який за ці 10 років дуже талановито і детально написав хроніку духовного та господарського життя сіл Кострино і Сіль. Багато фактів місцевої історії було записано від унікального костринського чоловіка, довгожителя Георгія Чурея, який прожив 130 років (помер у 1897 році) і, за висловом священика, був верховинським Нестором-літописцем. З цих записів довідуємося, що першу смерекову церкву в Кострині було збудовано в 1451 році, друга постала 1602 року, а теперішня є вже третьою. Як і в багатьох інших селах, найбільший дзвін було конфісковано на військові потреби під час визвольної війни угорців на чолі з Лайошом Кошутом у 1848–1849 роках. Нову партію дзвонів виготовив 1899 року ливарник Шандор Ласло в Малих Ґеївцях біля Ужгорода.

Біля церкви видніються поховання священиків, з яких особливо запам’яталися ревний і невтомний Олександр Данилович (служив з 1848 до 1853 року), який переважно власним коштом збудував фару, насадив фруктовий сад, запроваджував прогресивні методи землеробства; Василь Леґеза (1855–1893), який розбудовував парохію, Августин Ґулович (1874–1884), який заснував пасіку, спорудив у Кострині і Солі кам’яні школи і, звичайно, Михайло Лендєл (1891–1901), який залишив нащадкам безцінну хроніку сіл Кострино і Сіль [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].


[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 20-22]:

Из Вышки вновь возвращаемся на шоссе и следующую остановку делаем в Кострине. В центре села, на пригорке, поблескивает чешуей гонта оригинальный памятник бойковского деревянного зодчества - храм Покрова, возведенный в 1761 году. Поднимаемся по тропинке на уступ холма, что возвышается за церковью, и перед нами открывается картина столь внезапная, захватывающая, что мы долго не в силах оторвать от нее своего взгляда. Отсюда весь храм как на ладони: живописные пирамидальные крыши его верхов вырастают на фоне прекрасной декорации - крутых склонов горного хребта с темными пятнами лесов и проталинами пастбищ. Внизу змейкой вьется вспененный Уж, а рядом с ним вдаль бежит лента шоссе. Церковь Покрова в Кострине представляет большой интерес как переходный тип от бойковского к лемковскому зодчеству. Особенностью лемковского зодчества является весьма своеобразная динамическая композиция объемов, постепенно нарастающих от небольшого алтаря через центральный многозаломный верх к высокой, стремительно взлетающей ввысь башне-звоннице западного типа. В храме в Кострине эта тенденция еще только намечена, и строители его все еще сохраняют в колокольне форму шатровых верхов бойковских храмов. Строгий геометризм архитектурных форм, наблюдательная галерея колокольни сближают ее с деревянным оборонительным зодчеством. Село Кострино. Церковь Покрова. 1761 г. Фото Богдана Ходанича, 2006 р.

Церква на ілюстрації з путівника (1971 р.) і на фото 2006 р. (Богдан Ходанич)

Вигляд з південного заходу [ПГА, т. 2, с. 174] Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Церква на ілюстрації з ПГА (1970-ті рр.) і на фото 2008 р. (Олена Крушинська)


[ПГА, т.2, с.174]: Из с. Сянки Львовской области перевезена и поставлена на настоящем месте в 1703 г. Над срубом верха бабинца в 1761 г. надстроена каркасная колокольня. Деревянная, трехсрубная, трехверхая. Угловые соединения выполнены врубками в простой замок с потайным прямым шипом. В плане все три сруба близки к квадрату, центральный сруб шире остальных срубов. Все три объема церкви перекрыты шатровыми завершениями с двумя заломами. Над бабинцем устроены эмпоры. Окружена поддашием на выпусках сруба. Срублена из еловых брусьев. Верхи, поддашие и стены над опасанием покрыты гонтом. Сохранилась деревянная резьба XVIII в. Памятник тяготеет к бойковской архитектурной школе. Однако надстройка колокольни над западной частью, которая по высоте превзошла центральный сруб, нарушила равновесие архитектурных масс и придала сооружению черты, типичные для лемковской архитектуры.


[Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. М.: Искусство, 1973. с. 64]:

с.65. илл. 33. Церковь Покрова в селе Кострино. 1761 В расположенном на главной трассе селе Кострино, на холме, прямо нависающем над дорогой, возвышается церковь Покрова (1761, илл. 33), повторяющая наиболее древние образцы храмов лемковской школы. Три квадратные в плане сруба, перекрытые тремя шатровыми верхами, создают удивительно живописную и лаконичную композицию. Хотя бани над алтарем и нефом имеют по два залома, но они не одинаковой высоты: над нефом верх много выше. Над бабинцем поднимается колокольня, значительно превосходящая высотой и среднюю баню. Мастер церкви Покрова энергично очерчивает массы и смело их компонует. Выразительные формы объемов храма и особенно бань вторят динамичному нагромождению окружающих гор, тонущих в синей дымке.
В бабинец церкви ведет дверь, обрамление которой в центре имеет остроконечное очертание, напоминающее по форме готическое. Интересно решает мастер интерьер храма. Низенький темный бабинец как бы по контрасту усиливает просторность и светлость высотно раскрытого пространства среднего помещения, акцентирует внимание на иконостасе с его мерцающим блеском позолоты.


Фото з книжки [Макушенко П.И. Народная деревянная архитектура Закарпатья 
          (XVIII - нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976]

Фото з книжки [Макушенко П.И. Народная деревянная архитектура Закарпатья
(XVIII - нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976].








© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.





Туристична марка, присвячена церкві в Кострині

Церква в Кострині - туристично-маркове місце (ТМ №20)


[an error occurred while processing this directive]