To the homepage
    home


     Zakarpattia region Uzhgorod

       Berehovo district

Chetfalva (Chetovo)
Heten
Muzhievo

       Irshava district

Deshkovytsia
Ivashkovytsia
Lokit`

       Khust district

Danylovo
Krajnykovo
Oleksandrivka
Sokyrnytsia
Steblivka

       Mizhgir`ja district

Bukovets`
Izky
Kelechyn
Kolochava
Kuzhbyi
Mizhgir`ja
Nehrovets`
Nyzhnij Studenyj
Pavlovets`
Podobovets`
Pryslip
Pylypets`
Rekity
Repynne
Roztoka
Sukhyj
Synevyrs`ka Poliana
Torun`
Verkhnij Studenyj

       Mukachevo district

Rus`ka Kuchava
Vilkhovytsia

       Perechyn district

Likitsary

       Rakhiv district

Bohdan (Rogneska)
Dilove
Lazeschyna
Serednie Vodiane (lower)
Serednie Vodiane (upper)
Velykyj Bychkiv
Yasinia

       Svaliava district

Svaliava
Uklyn

       Tiachiv district

Kolodne
Nyzhnia Apsha (Dibrova)

       Velykyj Bereznzyj district

Bukivts`ovo
Chornoholova
Husnyj
Kostryna
Sil`
Sukhyj
Uzhok
Vyshka

       Volovets` district

Abranka
Bilasovytsia
Huklyvyj
Kotelnytsia
Pashkovets`
Pidpolozzia
Scherbovets`
Tyshiv
Yalove
Zadil`s`ke

       Vynohradiv district

Novoselytsia

Lokit`


Lokit`, Irshava district, Zakarpattia region. Show on map

         Presentation of the Blessed Virgin church, XVIIІ c., 1734

Фото Олени Крушинської, квітень 2009 р. Фото Олени Крушинської, квітень 2009 р.

Фото Олени Крушинської, квітень 2009 р.


Михайло Сирохман пише:
Наступне село на головній дорозі Загаття, звідки, повернувши на північ, через кілька кілометрів можна потрапити в село Локоть , оточене пишною, майже не зіпсованою цивілізаційними процесами природою. Перша згадка про церкву в селі походить з 1690 року. На 1710 рік, внаслідок війн трансильванського князя Ракоці, село, як і вся околиця, були спустошені. Стара дерев'яна церква згоріла, а 1733 року тривало спорудження нової церкви. У 1798 році, коли населення становило 112 осіб, церква описувалася як маленька і темна.
Тризрубна, збудована з дубових колод церква Введення Пресвятої Богородиці збереглася донині і датується за написом на дошці 1734 роком. Зарубки та сліди кутових з'єднань на брусах свідчать, що церкву перенесли в Локоть з іншого села. Місцевий краєзнавець В.Керечанин вважає, що церкву було споруджено в 1784 році в Заріччі і перенесено у 1800. Вівтарний зруб – п'ятигранний. Двосхилий дах, нижчий над вівтарем і вищий над навою, вкриває аркові склепіння східної та центральної частин та плоске перекриття бабинця. Над ним – невисока квадратна башта з глухим підсябиттям, увінчана стрімким шпилем. Опасання обходить зруби, спираючись на випуски вінців, і на західній стіні бабинця утворює невеликий відкритий ґанок на різьблених стовпчиках. Шпилеподібне завершення дозволяє зарахувати церкву до групи «готичних» храмів Закарпаття. У 1937 році проводився ремонт церкви і, можливо, тоді дерев'яне покриття дахів замінено етернітом. Попри це споруда зберігає своє стародавнє обличчя. [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008]


Вигляд з півночі [ПГА, т. 2, с. 185]

[ПГА, т.2, с.185]: Датируется по надписи на доске. Деревянная, трехсрубная, с башней. Памятник возведен из дубовых брусьев. Принадлежит к распространенному типу закарпатских храмов с невысокой башней над бабинцем. Равноширокие срубы нефа и бабинца шире пятигранного восточного сруба. Все срубы опоясывает поддашие, опирающееся на выпуски венцов срубов и переходящее у западной стены бабинца в крыльцо на резных столбиках. Под высокой крышей церкви, общей над нефом и бабинцем, скрыты коробовые своды восточного объема и нефа и плоское перекрытие бабинца. Над бабинцем возвышается широкая квадратная в плане башня со слабо выраженным глухим подсебитьем. Башня завершена высоким конусным шпилем с четырехскатным фартуком.





© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.















[an error occurred while processing this directive]