To the homepage
    home


     Zakarpattia region Uzhgorod

       Berehovo district

Chetfalva (Chetovo)
Heten
Muzhievo

       Irshava district

Deshkovytsia
Ivashkovytsia
Lokit`

       Khust district

Danylovo
Krajnykovo
Oleksandrivka
Sokyrnytsia
Steblivka

       Mizhgir`ja district

Bukovets`
Izky
Kelechyn
Kolochava
Kuzhbyi
Mizhgir`ja
Nehrovets`
Nyzhnij Studenyj
Pavlovets`
Podobovets`
Pryslip
Pylypets`
Rekity
Repynne
Roztoka
Sukhyj
Synevyrs`ka Poliana
Torun`
Verkhnij Studenyj

       Mukachevo district

Rus`ka Kuchava
Vilkhovytsia

       Perechyn district

Likitsary

       Rakhiv district

Bohdan (Rogneska)
Dilove
Lazeschyna
Serednie Vodiane (lower)
Serednie Vodiane (upper)
Velykyj Bychkiv
Yasinia

       Svaliava district

Svaliava
Uklyn

       Tiachiv district

Kolodne
Nyzhnia Apsha (Dibrova)

       Velykyj Bereznzyj district

Bukivts`ovo
Chornoholova
Husnyj
Kostryna
Sil`
Sukhyj
Uzhok
Vyshka

       Volovets` district

Abranka
Bilasovytsia
Huklyvyj
Kotelnytsia
Pashkovets`
Pidpolozzia
Scherbovets`
Tyshiv
Yalove
Zadil`s`ke

       Vynohradiv district

Novoselytsia














 Фото Томаша Главачка,  2006 р.

Фото Томаша Главачка, 2006 р.

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Фото Олени Крушинської, 2008 р.










 Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Фото Олени Крушинської, 2008 р.

 Фото Карела Кучі,  2006 р.
 Фото Карела Кучі,  2006 р.

Фото Карела Кучі, 2006 р.

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.
Табличка - очевидно, про ремонт храму
Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Фото Олени
Крушинської, 2008 р.

Nyzhnia Apsha (Dibrova)


Nyzhnia Apsha (Dibrova), Tiachiv district, Zakarpattia region. Show on map


         St. Nicholas church, 1604, XVIIІ c., and a belfry

Нижня Апша. Веселка над церквою

Веселка над красунею-церквою. Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.


На відміну від дерев'яних храмів хустської групи (Крайнікове, Данилове, Сокирниця, Олександрівка), а також своїх найближчих "сусідів" з Середнього Водяного і Колодного, церква в Нижній Апші вкрай рідко згадується у путівниках Закарпаттям, інформацію про неї можна зустріти переважно в спеціалізованій літературі. Чому так?!! Адже вона нічим не поступається згаданим пам'яткам. А її легкий, тонкий силует на вершині стрімкого пагорба, що височіє над селом, неможливо сплутати з будь-яким іншим.
Очевидно, пам'ятці просто не вистачає піару - спробуємо виправити цю прикру несправедливість.

Листівка, кінець 1930-х
Cтаре чорно-біле фото (рік невідомий)
Фото Карела Кучі, 2006 р.

Листівка з набору "Підкарпатська Русь" (кінець 1930-х), старе чорно-біле фото (рік невідомий) і сучасний вигляд (фото Карела Кучі, 2006 р.)


За матеріалами, наданими Михайлом Сирохманом:
У селі Нижня Апша (Діброва) збереглася дерев'яна церква Св. Миколи Чудотворця, споруджена 1604 року (за іншими даними – 1561) з наступними перебудовами у XVIII сторіччі, та значно перероблена церква св. Василя Великого, XVIII сторіччя.
У 1751 році згадується лише одна церква (з гарною вежею, гарними образами прикрашена, з двома дзвонами). Нижня церква належить до дуже вузького кола кількох найдавніших дерев'яних пам'яток Закарпаття. Церква чудово вирішена в пропорціях – храм гордо увінчує вершину пагорба, догори злітає висока вежа зі шпилем – найдосконаліша за гармонією і рівновагою частин. Вишуканий стрункий силует церкви і одноярусна каркасна дерев'яна мінідзвіниця під восьмисхилим шатром сприймаються з будь-якого боку як довершений архітектурний ансамбль.

Фото Михайла Сирохмана (1990-ті рр.) Фото Томаша Главачка, 2006 р. Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Церква-хамелеон.
Фото Михайла Сирохмана (1990-ті), Томаша Главачка (2006 р.), Олени Крушинської (2008 р.)


Споруда менша за готичні церкви сусідньої Хустщини, але так само складається з двох дубових ідеально обтесаних зрубів. Тригранний вівтарний зруб з маленьким арковим віконцем є найдавнішою частиною. Такі ж архаїчні віконця прорізають бічні стіни. Усі частини церкви вкрито спільним двосхилим дахом з виносом над входом і стрімким поворотом площини над вівтарем. Центральну і східну частини перекрито арковими склепіннями, над бабинцем – плоске перекриття. Церква довго стояла закритою і була перетворена на музей народного побуту. Реставрацію проведено у 1969 році. У 1994 році церкву повернуто греко- католицькій громаді. [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].

Фото Карела Кучі, 2006 р.
Фото Карела Кучі, 2006 р.
Фото Карела Кучі, 2006 р.
Фото Карела Кучі, 2006 р.

Кутові врубки

Опасання над вівтарним зрубом

Гонтове покриття

Фото Карела Кучі, 2006 р.

Фото Карела Кучі (http://kostelyazvonice.wz.cz), травень 2006 р.



Вигляд з північного заходу [ПГА, т. 2, с. 199] [ПГА, т.2, с.198]: По исследованиям реставраторов дата основания - 1604 г. От первоначальной церкви сохранились срубы стен и перекрытия над бабинцем. Современный вид получила в первой половине XVIII в. Деревянная, двухсрубная, трехчастная, с башней. Возведена из дубовых брусьев, покрыта дубовым лемехом. К пятистенному срубу нефа и бабинца примыкает маленький прямоугольный с трехгранной восточной частью сруб. Все объемы покрыты общей крутой крышей с усеченным фронтоном с запада и гранеными скатами над восточной частью. Над бабинцем поднимается каркасная квадратная в плане башня с подсебитьем и круговой аркадой голосников под четырехгранной шатровой крышей, переходящей в восьмигранный шпиль. По четырем углам шатра возвышаются маленькие башенки со шпилями. Окружена поддашием на выпусках венцов срубов. Центральный и восточный объемы перекрыты коробовыми сводами, над бабинцем - плоское перекрытие. В памятнике сохранилась живопись 1825 г. худож. М. Маньковича и резьба П. Томашка.
К западу от памятника находится деревянная, одноярусная, квадратная в плане, каркасная колокольня с шатровой крышей, покрытой лемехом. Нижняя часть колокольни зашита вертикально досками. В 1969 г. памятники реставрированы.


Червень 2008 р. Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

илл.79. Церковь XVIII в. Село Дубрава, Тячевский район илл.81. Церковь XVIII в. Село Дубрава, Тячевский район илл.80. Церковь XVIII в. Село Дубрава, Тячевский район

Ілюстрації з фотоальбому [Д.И.Гоберман. Памятники деревянного
зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970. C.28]


Листівка з набору "Підкарпатська Русь" (кінець 1930-х)

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.Якщо ще сотню років тому дерев'яна церква була логічним продовженням, кульмінацією народної дерев'яної архітектури, традиційної для даної місцевості, то сьогодні вона виглядає на тлі сільської забудови, перепрошую на слові, як "майская роза в помойном вєдрє". Де-не-де в Нижній Апші ще можна зустріти традиційні румунські хати з галереями (на фото праворуч), щоправда, вже спотворені рубероїдом. Але загалом...

Нижня Апша разом із сусідніми Середнім Водяним і Солотвино можуть позмагатися за звання "найпотворніше село в Україні". За сучасною місцевою модою геть усі вулиці щільно забудовані величезними цементно-цегляними будинками неймовірних кольорів, від погляду на які починають боліти зуби, із сяючими металевими парканами, статуями і фонтанами. Більшість з монстрів стоять порожні, а в тих, де все-таки живуть господарі, вони займають одну-дві кімнатки. Решта кімнат не використовується або слугує за склад для краму, якими торгують власники, користуючись перевагами прикордонної зони (звідси і гроші). Справа у тім, що ці палаццо будуються не для затишного життя-буття в родинному колі, а для демонстрації фінансового статусу перед сусідами.

Фото Карела Кучі, 2006 р. Фото Карела Кучі, 2006 р.

Нижня Апша сьогодні - "циганська розкіш" серед сміття і калюж. Чеський дослідник дерев'яної архітектури Карел Куча також був вражений сучасною забудовою Нижньої Апші, і, на відміну від автора сайту, не полінувався її зазнімкувати. Фото 2006 р.

Але найогидніше те, що ці неоковирні монстри, в які вбухано сотні і сотні тисяч, стоять впритул одне до одного і нависають над неасфальтованими розбитими дорогами, більше схожими на стічні канави. І власники дорогих іномарок продовжують ними їздити щодня - очевидно, їм шкода скинутися на "нічию" дорогу...

Илл. 25. Ворота в селе Диброва Тячевского района Илл. 26. Ворота в селе Диброва Тячевского района

Колись такі брами були "брендом" Нижньої Апші. Ці дві увійшли до книжки [Макушенко П.И. Народная деревянная архитектура Закарпатья (XVIII - нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976]. Тепер побачити такі дерев'яні брами можна лише біля церков, а сучасні будинки обгороджують металевими гостроколами з сяючими воротами із спеціальної "дзеркальної" нержавійки


Про це пишуть і автори одного з сучасних путівників Закарпаттям: "Села в долине - Диброва (Нижняя Апша), Середнее Водяное (Середняя Апша), Верхнее Водяное (Верхняя Апша) были основаны на "валашском праве" выходцами из балканской Валахии. Население здесь и сейчас говорит на румынском языке.
...
Нельзя не обратить внимание на оригинальные жилые постройки в селах Апшицы. Они донесли до наших дней черты валашского зодчества - высокие остроконечные крыши домов с широким выносом с двух сторон, образующим галерею на резных столбах. Двор окружен высокой деревянной оградой с резной крытой калиткой и крытыми воротами в виде арки. Эти деревянные постройки резко контрастируют с современными двух- и трехэтажными каменными коттеджами, которые выросли за последние два десятка лет в древних валашских селах" [Д.Поп, И.Поп. Путешествие по архитектурным памятникам Подкарпатской Руси. Ужгород, 2007. с. 156-157]

© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.







[an error occurred while processing this directive]