Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Закарпатська область Ужгород

       Берегівський р-н

Гетен
Мужієво
Четфалва (Четове)

       Великоберезнянський р-н

Буківцьово
Вишка
Гусний
Кострина
Сіль
Сухий
Ужок
Чорноголова

       Виноградівський р-н

Новоселиця

       Воловецький р-н

Абранка
Біласовиця
Гукливий
Задільське
Котельниця
Пашковець
Підполоззя
Тишів
Щербовець
Ялове

       Іршавський р-н

Дешковиця
Івашковиця
Локіть

       Міжгірський р-н

Буковець
Верхній Студений
Ізки
Келечин
Колочава
Кужбиї
Міжгір'я
Негровець
Нижній Студений
Павловець
Пилипець
Подобовець
Присліп
Рекіти
Репинне
Розтока
Синевирська Поляна
Сухий
Торунь

       Мукачівський р-н

Вільховиця
Руська Кучава

       Перечинський р-н

Лікіцари

       Рахівський р-н

Богдан (пол. Рогнєска)
Великий Бичків
Ділове
Лазещина
Середнє Водяне (нижня)
Середнє Водяне (верхня)
Ясіня

       Свалявський р-н

Свалява
Уклин

       Тячівський р-н

Нижня Апша (Діброва)
Колодне

       Хустський р-н

Данилово
Крайниково
Олександрівка
Сокирниця
Стеблівка

Присліп


с. Присліп, Міжгірський р-н, Закарпатська область. Показати на мапі

         Церква Св. Миколи Чудотворця, 1797

Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

Фото Карела Кучі (http://kostelyazvonice.wz.cz), травень 2006 р.


Присліп згадується у 1392 році. Перша церква була малою дерев'яною спорудою, вкритою соломою. Теперішня велика церква св. Миколи Чудотворця, збудована із смерекових брусів, є одним із барокових шедеврів Верховини. Переповідають, що жителі горішнього кінця ніяк не могли зійтися з жителями нижньої частини села щодо місця спорудження церкви. Тоді горішняни вночі зняли хрест зі старої церкви і закопали його на місці, де стоїть теперішня церква. Долішняни не зрозуміли хитрощів і погодилися на місце, облюбоване вищою силою. Церкву датують 1797 роком за написом на верхній поперечині одвірку. Від монументальних форм святині віє могутністю і старовиною. Церква має чудові художні деталі: різьблені стовпчики ґанку, фігурно вирізані випуски вінців зрубів, різьблені арочки верхніх і нижніх голосниць, двері й одвірок із різьбленням. Біля церкви стоїть велика дерев'яна дзвіниця, унікальна за своїми архаїчними формами. Нижній зрубний ярус вкритий крутими схилами опасання, в місці переходу до каркасу – ще один пояс даху, прикріплений майже вертикально і, нарешті, над верхніми голосницями, – могутній восьмисхилий шатровий верх. Відреставрована 1968 року, дзвіниця добре збереглася і разом з церквою творить гарний архітектурний ансамбль. З нагоди200-річчя храму його, на жаль, оббили бляхою, позолотили іконостас і спорудили новий престол. [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].


[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 125-126]:

Село Прислоп. Николаевская церковь. XVIII в.

В селе Прислоп сохранился интересный ансамбль деревянных сооружений - Николаевская церковь и колокольня, построенные в XVIII веке. Николаевская церковь напоминает торуньскую, но она намного больше и стройнее, с тонким рисунком силуэта башни и изящными линиями завершения. С трек сторон храм окружен аркадой на высоких резных фигурных столбах. В уменьшенном размере они повторяются в аркаде обхода. Двухъярусная колокольня с широким навесом опасанья и аркадой во втором ярусе, где размещены колокола, покрыта восьмискатной шатровой крышей. Формы колокольни намного древнее форм самого храма и резко контрастируют с ним.
Интерьер нефа Николаевской церкви в Прислопе напоминает музей. Здесь кроме основного иконостаса есть иконы еще одного разобранного когда-то иконостаса, по всей вероятности, из старой церкви, они относятся к первой половине XVII века. Живопись их плоскостно декоративная, без светотеневой моделировки. Контуры фигур, складки одежды обведены черной линией. Основной иконостас расписан в 1759 году. В нем нашли дальнейшее развитие живописные принципы предшествующих памятников. В изображениях появляется светотеневая моделировка, но нет характерной для эпохи барокко экзальтации и движения. Наряду с профессиональными художниками здесь видна рука народного живописца.


Вигляд з півдня [ПГА, т. 2, с. 186]

[ПГА, т.2, с.186]: Датируется по надписи на дверном обрамлении. Возведена мастерами, построившими церковь в с. Торунь. Деревянная, трехсрубная, с башней над бабинцем. Срублена из еловых брусьев, покрыта гонтом. К срубу нефа, близкому к квадрату, примыкает с востока прямоугольный объем, с запада - прямоугольный бабинец с двухъярусной каркасной галереей. Неф и бабинец покрыты высокой крышей, к которой примыкает с востока низкая крыша. Башня каркасная, с аркадой голосников завершается многоярусным барочным куполом. Окружена широким поддашием на выпусках венцов срубов. Стены нефа и восточного объема перекрыты коробовыми сводами, над бабинцем - плоское перекрытие. У западной стены нефа устроены хоры. В памятнике сохранились декоративная резьба XVIII в. в стиле барокко работы местного мастера, а также отдельные произведения станковой темперной живописи XVI-XVII вв.
К северо-западу от памятника находится двухъярусная, квадратная в плане колокольня. Первый ярус рубленый, второй - каркасной конструкции с аркадой голосников. В нижнем ярусе сохранились ворота. Реставрирована в 1968 г.





© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.







[an error occurred while processing this directive]