To the homepage
    home


     Zakarpattia region Uzhgorod

       Berehovo district

Chetfalva (Chetovo)
Heten
Muzhievo

       Irshava district

Deshkovytsia
Ivashkovytsia
Lokit`

       Khust district

Danylovo
Krajnykovo
Oleksandrivka
Sokyrnytsia
Steblivka

       Mizhgir`ja district

Bukovets`
Izky
Kelechyn
Kolochava
Kuzhbyi
Mizhgir`ja
Nehrovets`
Nyzhnij Studenyj
Pavlovets`
Podobovets`
Pryslip
Pylypets`
Rekity
Repynne
Roztoka
Sukhyj
Synevyrs`ka Poliana
Torun`
Verkhnij Studenyj

       Mukachevo district

Rus`ka Kuchava
Vilkhovytsia

       Perechyn district

Likitsary

       Rakhiv district

Bohdan (Rogneska)
Dilove
Lazeschyna
Serednie Vodiane (lower)
Serednie Vodiane (upper)
Velykyj Bychkiv
Yasinia

       Svaliava district

Svaliava
Uklyn

       Tiachiv district

Kolodne
Nyzhnia Apsha (Dibrova)

       Velykyj Bereznzyj district

Bukivts`ovo
Chornoholova
Husnyj
Kostryna
Sil`
Sukhyj
Uzhok
Vyshka

       Volovets` district

Abranka
Bilasovytsia
Huklyvyj
Kotelnytsia
Pashkovets`
Pidpolozzia
Scherbovets`
Tyshiv
Yalove
Zadil`s`ke

       Vynohradiv district

Novoselytsia

Pryslip


Pryslip, Mizhgir`ja district, Zakarpattia region. Show on map

         St. Nicholas church, 1797

Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

Фото Карела Кучі (http://kostelyazvonice.wz.cz), травень 2006 р.


Присліп згадується у 1392 році. Перша церква була малою дерев'яною спорудою, вкритою соломою. Теперішня велика церква св. Миколи Чудотворця, збудована із смерекових брусів, є одним із барокових шедеврів Верховини. Переповідають, що жителі горішнього кінця ніяк не могли зійтися з жителями нижньої частини села щодо місця спорудження церкви. Тоді горішняни вночі зняли хрест зі старої церкви і закопали його на місці, де стоїть теперішня церква. Долішняни не зрозуміли хитрощів і погодилися на місце, облюбоване вищою силою. Церкву датують 1797 роком за написом на верхній поперечині одвірку. Від монументальних форм святині віє могутністю і старовиною. Церква має чудові художні деталі: різьблені стовпчики ґанку, фігурно вирізані випуски вінців зрубів, різьблені арочки верхніх і нижніх голосниць, двері й одвірок із різьбленням. Біля церкви стоїть велика дерев'яна дзвіниця, унікальна за своїми архаїчними формами. Нижній зрубний ярус вкритий крутими схилами опасання, в місці переходу до каркасу – ще один пояс даху, прикріплений майже вертикально і, нарешті, над верхніми голосницями, – могутній восьмисхилий шатровий верх. Відреставрована 1968 року, дзвіниця добре збереглася і разом з церквою творить гарний архітектурний ансамбль. З нагоди200-річчя храму його, на жаль, оббили бляхою, позолотили іконостас і спорудили новий престол. [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].


[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 125-126]:

Село Прислоп. Николаевская церковь. XVIII в.

В селе Прислоп сохранился интересный ансамбль деревянных сооружений - Николаевская церковь и колокольня, построенные в XVIII веке. Николаевская церковь напоминает торуньскую, но она намного больше и стройнее, с тонким рисунком силуэта башни и изящными линиями завершения. С трек сторон храм окружен аркадой на высоких резных фигурных столбах. В уменьшенном размере они повторяются в аркаде обхода. Двухъярусная колокольня с широким навесом опасанья и аркадой во втором ярусе, где размещены колокола, покрыта восьмискатной шатровой крышей. Формы колокольни намного древнее форм самого храма и резко контрастируют с ним.
Интерьер нефа Николаевской церкви в Прислопе напоминает музей. Здесь кроме основного иконостаса есть иконы еще одного разобранного когда-то иконостаса, по всей вероятности, из старой церкви, они относятся к первой половине XVII века. Живопись их плоскостно декоративная, без светотеневой моделировки. Контуры фигур, складки одежды обведены черной линией. Основной иконостас расписан в 1759 году. В нем нашли дальнейшее развитие живописные принципы предшествующих памятников. В изображениях появляется светотеневая моделировка, но нет характерной для эпохи барокко экзальтации и движения. Наряду с профессиональными художниками здесь видна рука народного живописца.


Вигляд з півдня [ПГА, т. 2, с. 186]

[ПГА, т.2, с.186]: Датируется по надписи на дверном обрамлении. Возведена мастерами, построившими церковь в с. Торунь. Деревянная, трехсрубная, с башней над бабинцем. Срублена из еловых брусьев, покрыта гонтом. К срубу нефа, близкому к квадрату, примыкает с востока прямоугольный объем, с запада - прямоугольный бабинец с двухъярусной каркасной галереей. Неф и бабинец покрыты высокой крышей, к которой примыкает с востока низкая крыша. Башня каркасная, с аркадой голосников завершается многоярусным барочным куполом. Окружена широким поддашием на выпусках венцов срубов. Стены нефа и восточного объема перекрыты коробовыми сводами, над бабинцем - плоское перекрытие. У западной стены нефа устроены хоры. В памятнике сохранились декоративная резьба XVIII в. в стиле барокко работы местного мастера, а также отдельные произведения станковой темперной живописи XVI-XVII вв.
К северо-западу от памятника находится двухъярусная, квадратная в плане колокольня. Первый ярус рубленый, второй - каркасной конструкции с аркадой голосников. В нижнем ярусе сохранились ворота. Реставрирована в 1968 г.





© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.







[an error occurred while processing this directive]