Михайло Сирохман пише:
У великому селі Ракошині варто повернути ліворуч і, проїхавши села Кальник і Кузьмино,завітати в Руську Кучаву , де збереглася, хоч і відчутно перероблена та вкрита металом, але, все-таки, справжня лемківська церква, присвячена св. Архангелу Михаїлу.
Колись це був чудовий архітектурний твір з усіма ознаками лемківського стилю – високою вежею з бароковим завершенням над бабинцем, шатровими дахами над навою та вівтарем. Сьогодні збереглася гарна галерея з різьбленими стовпчиками, що обходить з трьох сторін бабинець і наву (це характерна ознака закарпатських лемківських церков). Мандрівна лемківська доля не оминула і цю святиню. Збудовано її в селі Руське у XVIII сторіччі (хоч переказують, що в Руське церкву теж звідкись привезли)і перевезено в Руську Кучаву в першій половині ХІХ сторіччя. Можливо, саме тоді шатрові лемківські верхи, що їх видно в інтер'єрі,було закрито двосхилим дахом. Пізніше сильна буря знесла барокову верхівку, яку більше не відновлювали, а вкрили вежу бляшаним чотирикутним наметом. У 1986 році церкву оббито бляхою. Зараз споруда виглядає невтішно: повипадали різьблені стовпчики ґанку, дах над вівтарем підперто стовпами, колоди зрубу сильно попсовано часом і шкідниками. Якщо церква занепаде, то картина лемківського будівництва Закарпаття, і так доволі бідна, збідніє ще більше, а ми втратимо ще один дерев'яний шедевр. А можна не миритися з втратами, повернути церкві первісний вигляд і збагатитися ще на одну лемківську церкву.
Бойківські церкви розташовані серед гір, на високих схилах. Тому гори служать ніби природним постаментом для невеликих церков. Храми не сперечаються з горами, а радше розважливо увінчують схили, ніби виростаючи з них. Лемківські церкви прикрашають села передгір'я. Найчастіше вони стоять на невеличких підвищеннях або й на рівнині. Бездоганний смак не зраджує майстрам. Можливо, саме середовище підказало необхідність високої вежі, яка, за відсутності натуральних підвищень, стає оптичною й естетичною домінантою місцевості. Розташування церкви в Руській Кучаві – ще одне цьому підтвердження. [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].

© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.