Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Закарпатська область Ужгород

       Берегівський р-н

Гетен
Мужієво
Четфалва (Четове)

       Великоберезнянський р-н

Буківцьово
Вишка
Гусний
Кострина
Сіль
Сухий
Ужок
Чорноголова

       Виноградівський р-н

Новоселиця

       Воловецький р-н

Абранка
Біласовиця
Гукливий
Задільське
Котельниця
Пашковець
Підполоззя
Тишів
Щербовець
Ялове

       Іршавський р-н

Дешковиця
Івашковиця
Локіть

       Міжгірський р-н

Буковець
Верхній Студений
Ізки
Келечин
Колочава
Кужбиї
Міжгір'я
Негровець
Нижній Студений
Павловець
Пилипець
Подобовець
Присліп
Рекіти
Репинне
Розтока
Синевирська Поляна
Сухий
Торунь

       Мукачівський р-н

Вільховиця
Руська Кучава

       Перечинський р-н

Лікіцари

       Рахівський р-н

Богдан (пол. Рогнєска)
Великий Бичків
Ділове
Лазещина
Середнє Водяне (нижня)
Середнє Водяне (верхня)
Ясіня

       Свалявський р-н

Свалява
Уклин

       Тячівський р-н

Нижня Апша (Діброва)
Колодне

       Хустський р-н

Данилово
Крайниково
Олександрівка
Сокирниця
Стеблівка

Середнє Водяне


с. Середнє Водяне, Рахівський р-н, Закарпатська область. Показати на мапі

         Церква Св. Миколи ("верхня", або "горішня"), 1428, XVIIІ ст.

Фото Томаша Главачка, травень 2006 р.

Фото Томаша Главачка (http://kostelyazvonice.wz.cz), 2006 р.


Михайло Сирохман пише:
Верхня Миколаївська церква у Середньому Водяному належить до найбільш старовинних дерев'яних храмів Потисся і України. Найдавнішими частинами є два дубові зруби, що датуються 1428 роком, а надбудова над ними, ймовірно, 1600 роком. Близько 1760 року наву перекрили трапецієподібним перекриттям, розтесали стрілчасті вікна, збудували високу, каркасну башту, вкриту стрімким чотирисхилим шатром, над зрубами здійнялися високі двосхилі дахи. Опасання, що обходить церкву з усіх боків, спирається на випуски вінців зрубів. Біля церкви немає дерев і вони не закривають суворих стриманих монументальних форм храму, що нагадує середньовічні романські споруди,вимальовується мужнім силуетом на тлі неба.

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р. Фото Томаша Главачка, травень 2006 р.

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р., і Томаша Главачка, травень 2006 р.


Церква належить до тих небагатьох культових споруд, що мають настінне малювання, хоч частина його пошкоджена, а частина – заклеєна. У 1601 році було розмальовано наву, у XVIII сторіччі – бабинець. Ці видатні твори народного малярства на початку 1990-хх років було невміло перемальовано. Серед зображень святих у бабинці поміщено цілком реалістичний портрет «ієрея Никори» – очевидно, фундатора перебудови храму. Чотириярусний іконостас походить з 1761 року. Біля церкви стоїть одноярусна каркасна дзвіниця під шатровим дахом і цікаве деревяне Розп'яття. У 1930-х роках недалеко від дерев'яної церкви було збудовано муровану за проектом інженера Еґреші. За роки радянської влади церква служила колгоспним складом, а з 1995 року відновлена споруда належить православній громаді. [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.


[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 109-110]:

Село Середнее Водяное. Николаевская церковь. Верхняя. XVII вв. В 25 километрах от слияния Теребли с Тисой мы попадаем в долину речки Ашпицы. Здесь расположено несколько сел, основание которых связано с "валашской колонизацией" XIV-XV веков. В этот период через Мараморош прошло несколько волн пастушеской колонизации, захватившей всю территорию Карпат и достигшей северной Моравии, где до сих пор сохранилась название "Моравская Валахия". В ней приняли участие не только выходцы из Валахии, но и значительная часть украинского населения Карпат, родственного им по занятию.
Село Середнее Водяное, в котором мы останавливаемся, было основано на "валашском праве" выходцами из Валахии. Население здесь и сейчас говорит на румынском языке. В селе возвышаются два холма, увенчанных темными силуэтами деревянных храмов с высокими, оригинального завершения башнями. Оба храма одинаковы по типу и посвящены одному и тому же святому - Николаю. Одна церковь называется Николай Верхний, а другая Николай Нижний. По всей вероятности, они построены одной артелью в середине XVII века, но во вторую постройку, храм Николая Нижнего, мастера внесли некоторые изменения.
Храмы в Середнем Водяном сохранили много черт суровой архитектуры XIII-XV веков оборонительного типа. В них нет никаких украшений на срубе и на косяках дверей. Оконца маленькие и, скорее, похожи на бойницы. Над бабинцем вздымается высокая башня с открытой галереей и пирамидальным завершением. Широкое опасанье создает глубокую тень и как бы прижимает вниз основной сруб, потому крыша крутой формы кажется еще выше. Все это придает храмам в Середнем Водяном суровый, мужественный вид, который роднит их с оборонительным романским зодчеством. Их силуэты на фоне окружающего пейзажа, невысоких холмов, покрытых лесом, кажутся вытесанными из серого карпатского гранита.


Вигляд з півнiчного сходу [ПГА, т. 2, с. 196]

[ПГА, т.2, с.196]: Относится к наиболее древним закарпатским храмам потисской группы. Около 1600 г., вероятно, были надстроены срубы над спасанием всех трех частей и перекрыты по сволокам. Над бабинцем в границах сруба над опасанием устроены эмпоры с плоским перекрытием, входные двери низкие (120 см). Около 1760 г. в центральном объеме были заменены плоские перекрытия на трапециевидные из дубовых брусьев, растесаны стрельчатые окна в нефе, в бабинце устроено подшивное перекрытие из сосновых досок, построена высокая каркасная башня. Деревянная (дубовые брусья), двухсрубная, с равноширокими бабинцем и нефом, перекрытыми общей двускатной крышей. Более узкий и низкий восточный объем покрыт меньшей, но такой же крутой крышей. Над бабинцем возвышается квадратная в плане башня с шатровым завершением и подсебитьем. На южной и северной стенах бабинца сохранились узкие окна готической стрельчатой формы. Поддашие, опоясывающее церковь со всех сторон, опирается на выпуски венцов срубов.
В 1601 г. расписаны стены центрального объёма. Росписи созданы под влиянием украинской фрески 14 - 15 вв., монументальны и эпичны по своему характеру. Бабинец расписан в 18 в.
Памятник реставрирован в 1968 г. (архит. И.Р. Могытыч).
Рядом с памятником с юго-западной стороны находится низкая деревянная, каркасная, одноярусная колокольня, перекрытая шатровой крышей.





© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.







[an error occurred while processing this directive]