To the homepage
    home


     Zakarpattia region Uzhgorod

       Berehovo district

Chetfalva (Chetovo)
Heten
Muzhievo

       Irshava district

Deshkovytsia
Ivashkovytsia
Lokit`

       Khust district

Danylovo
Krajnykovo
Oleksandrivka
Sokyrnytsia
Steblivka

       Mizhgir`ja district

Bukovets`
Izky
Kelechyn
Kolochava
Kuzhbyi
Mizhgir`ja
Nehrovets`
Nyzhnij Studenyj
Pavlovets`
Podobovets`
Pryslip
Pylypets`
Rekity
Repynne
Roztoka
Sukhyj
Synevyrs`ka Poliana
Torun`
Verkhnij Studenyj

       Mukachevo district

Rus`ka Kuchava
Vilkhovytsia

       Perechyn district

Likitsary

       Rakhiv district

Bohdan (Rogneska)
Dilove
Lazeschyna
Serednie Vodiane (lower)
Serednie Vodiane (upper)
Velykyj Bychkiv
Yasinia

       Svaliava district

Svaliava
Uklyn

       Tiachiv district

Kolodne
Nyzhnia Apsha (Dibrova)

       Velykyj Bereznzyj district

Bukivts`ovo
Chornoholova
Husnyj
Kostryna
Sil`
Sukhyj
Uzhok
Vyshka

       Volovets` district

Abranka
Bilasovytsia
Huklyvyj
Kotelnytsia
Pashkovets`
Pidpolozzia
Scherbovets`
Tyshiv
Yalove
Zadil`s`ke

       Vynohradiv district

Novoselytsia

Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Фото Олени Крушинської,
червень 2008 р.

Sil`


Sil`, Velykyj Bereznzyj district, Zakarpattia region. Show on map

         St. Basil church, 1703, XX c.

Фото Томаша Главачка, травень 2006 р.

Фото Томаша Главачка (http://kostelyazvonice.wz.cz), травень 2006 р.


Якщо їхати в напрямку від Ужгорода, то церква знаходиться на пагорбі ліворуч від траси - якщо пильнувати, її можна помітити з дороги.

Першу церкву, присвячену Успінню Пресвятої Богородиці, збудували з дерева в 1479 році на великому пагорбі при центральній дорозі. Ця церква згоріла і, можливо, саме те місце називають у селі Згарищем. Історія теперішньої церкви Св. Василя Великого подібна до історії костринської церкви. У 1707 році до Солі перевезли дерев’яну церкву бойківського стилю з галицького села Сянки. За іншою версією, церкву збудували в Сянках 1703 року як триверху, бойківського стилю, і перевезли у Сіль разом з іконостасом чотирма парами волів у кінці XVIII сторіччя (ймовірно, у 1777 році).

илл.28. Церковь св. Василия. Село Соля, Великоберезнянский район

Ілюстрація з фотоальбому [Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970. илл.28]

Випадкова зустріч з художниками біля церкви в с. Сіль, червень 2008 р.

Коли ми приїхали до церкви, то випадково зустріли там художників на пленері, який відбувався в рамках міжнародного симпозіуму на Закарпатті. На фото: авторка сайту і художники з Ужгорода, Тирасполя і Кишинева зі своїми роботами - три різні погляди на Василівську церкву з с. Сіль


Спочатку церква зберігала бойківську триверху форму з домінуючим центральним верхом, але в 1834 році її перебудували. Церква отримала чотирисхилий дах, над бабинцем збудували невелику башту з бароковим завершенням, над вівтарем – мініатюрну вежу з конічним шатриком. Дах над центральним зрубом має значний вигин, чітко виявляючи місце, де колись височів центральний пірамідальний верх із заломами. Опасання, що оперізує церкву з усіх боків, спирається на випуски вінців, а на головному фасаді – на чотири стовпи відкритого ґанку. Висота вежі становить 13 метрів.

Фото Карела Кучі, травень 2006 р. Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

Фото Карела Кучі (http://kostelyazvonice.wz.cz), травень 2006 р.


У 1849 році підлогу викладено плоcким камінням. Роль іконостасу виконувало зібрання різних ікон. Так апостольський ряд було подаровано з церкви малоберезнянського монастиря чину св. Василя Великого найімовірніше у 1707 році, намісна ікона св. Василя Великого походила із Ставного, а п’ять пророків та інші ікони – з Сухого. Вівтарний образ зображував зняття з хреста Ісуса Христа. 1893 року священик Михайло Лендєл організував ремонт церкви та виготовлення нового іконостасу. Отець Михайло також згадує про дати, вирізані старослов’янськими літерами всередині та зовні на вівтарному зрубі. На думку священика, ці дати не мали стосунку до часу спорудження церкви, а лише позначали роки попередніх ремонтів – 1750 та 1820.
У 1970-х роках було розтесано вікна. Тоді ж розібрали старий іконостас, і від нього нічого не збереглося. Замінили також традиційні двері, що були припасовані до дерев'яного одвірку з арковим завершенням і легкою зубчастою насічкою [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].


[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 22-23]:

Несколько километров по шоссе отделяют Кострино от села Соль. Но сохранившийся здесь деревянный храм приобретает иные, чуждые бойковскому типу формы. Васильевская церковь, построенная, по всей вероятности, в начале XVIII века, в 1834 году подверглась значительной перестройке, в результате которой второй ярус шатра алтарной части и нефа был покрыт сплошной двускатной крышей, а над бабинцем возведена барочная колокольня, формы которой полностью заимствованы из каменного зодчества. Но в интерьере храма сохраняется принцип трех пространств. Вследствие такой механической перестройки этот памятник потерял пропорции бойцовского храма, выработанные на протяжении столетий, формы его стали тяжеловесными. Так бойковский тип храмов, продвигаясь на юг, перенимает у западных архитектурных стилей - готики, барокко - свойственный им фасад с колокольней.


[ПГА, т.2, с.174]: Построена в с. Сянки Львовской области как трехсрубная, трехглавая, бойковского типа. В 1834 г. ее перевезли в с. Соль и перестроили. В таком виде она дошла до наших дней. Деревянная, срублена из еловых брусьев со значительным наклоном стен внутрь. Трехсрубная с более широким центральным срубом и меньшими по размерам прямоугольными остальными срубами. Покрыта четырехскатной крышей, мягко охватывающей разноширокие срубы и так же мягко переходящей в пониженную часть. Над бабинцем возвышается каркасная квадратная в плане башня-колокольня с многоярусным барочным завершением. Квадратная башенка над восточным срубом покрыта полусферическим верхом. Поддашие, опоясывающее церковь, опирается на выпуски венцов сруба, а у западной стены бабинца - на столбы открытой одноярусной галереи. Стены над поддашием и башни шалеваны вертикально досками, все крыши покрыты гонтом. Неф перекрыт шатровым срубом, остальные перекрытия - плоские. Над бабинцем устроено помещение с выходом на хоры в нефе памятника.

Село Соль. Васильевская церковь. XVIII - XIX вв.

Фото з путівника (1971 р.)

Фото Богдана Ходанича, серпень 2006 р.

Фото Богдана Ходанича, 2006 р.

Вигляд з південного заходу [ПГА, т. 2, с. 174]

Фото з [ПГА] (кін. 1970-х років)

Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

Фото Карела Кучі, травень 2006 р.


илл.27. Церковь св. Василия. Село Соля, Великоберезнянский район илл.29. Церковь св. Василия. Село Соля, Великоберезнянский район

Ілюстрації з фотоальбому [Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970. C.28]




© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.







[an error occurred while processing this directive]