Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Черкаська область

         Городищенський р-н

В'язівок
Набоків
Орловець
Хлистунівка

         Драбівський р-н

Великий Хутір

         Жашківський р-н

Конельські Хутори

         Звенигородський р-н

Мизинівка
Стебне

         Золотоніський р-н

Антипівка
Драбівці
Скориківка

         Кам'янський р-н

Вербівка
Грушківка
Жаботин
Михайлівка
Ребедайлівка

         Канівський р-н

Прохорівка

         Катеринопільський р-н

Єрки
Суха Калигірка

         Корсунь-
             Шевченківський р-н

Кірове
Кошмак
Тараща

         Маньківський р-н

Тимошівка

         Монастирищенський р-н

Петрівка

         Смілянський р-н

Костянтинівка
Мельниківка
Сунки
Тернівка

         Уманський р-н

Городецьке
Максимівка
Пугачівка
Собківка
Умань

         Христинівський р-н

Мала Севастянівка

         Черкаський р-н

Білозір'я
Мошни
Нечаївка
Тубільці
Чорнявка

         Чигиринський р-н

Полуднівка
Стецівка

         Шполянський р-н

Васильків
Коротине
Надточаївка

Ще фото Сергія Криниці:

Фото Сергія Криниці, 2008 р.

Прямо на опасання церкви почепили "дзвони" - газові балони

Фото Сергія Криниці, 2008 р.

Дияконські двері

Фото Сергія Криниці, 2008 р.

Хата в Драбівцях















































































Фото Сергія Криниці, 2008 р.

Фото 2008 р.

Драбівці


с. Драбівці, Золотоніський р-н, Черкаська область. Показати на мапі.
GPS координати церкви:


Донедавна в селі існувало дві дерев'яні церкви XVIII ст. - пам'ятки національного значення. Тепер одну з них - Миколаївську (з присілка Сеньківці), - перенесено до скансена в селі Стецівка Чигиринського району, а в Драбівцях залишилась Троїцька церква, про яку йдеться на цій сторінці.

         Троїцька церква, XVIII ст.

Фото Сергія Криниці, 2008 р.

Фото Сергія Криниці, 2008 р.


Інформацію про сучасний стан церкви надав нам Сергій Криниця.
Троїцькій церкві, що походить з XVIII ст., випало помандрувати - її тричі переносили з місця на місце, остаточно - у 1905 року. Її неодноразово перебудовували (згадується навіть про дзвінницю над бабинцем). Під час останньої реставрації 1989-1990 рр., їй надали, наскільки це можливо, первісного вигляду - якщо не рахувати мурованої ризниці, а також нетрадиційного для дерев'яної архітектури Середнього Подніпров'я гонтового покриття. Це пояснюється тим, що проект реставрації розробили львівські фахівці з інституту "Укрзахідпроектреставрація". Нижче наводиться їхня стаття з обгрунтуванням проекту. І тепер, якби не знати, звідки церква, можна було б сказати, що, наприклад, з Тернопільщини, або ж з Галичини. На Черкащину не схоже. Зате гарно!

Фото Сергія Криниці, 2008 р. Фото Сергія Криниці, 2008 р.

В довіднику (див. нижче) зазначається, що церква є представником народної дерев'яної архітектури Придніпров'я з елементами класицизму. Втім, такі елементи, які мали місце після пізніших перебудов (наприклад - портики з боку вівтаря та бабинця), були прибрані під час реставрації. На фотографії 1980-х років [ПГА], наведеній нижче, їх добре видно.
В інтер'єрі церкви зберігся стінопис ХІХ ст. (йти проситися, щоб відкрили церкву, слід до хати, облицьованої силікатною цеглою, напроти церковної брами).
З кінця XVIII ст. церква належала РПЦ, нині - це діючий храм УПЦ.


Фото Сергія Криниці, лютий 2008 р.

Фото Сергія Криниці, лютий 2008 р.


[ПГА, т.4, с.246-247]: Сооружение трижды переносилось на новое место, окончательно в 1905 г. Капитально отремонтирована в 1928 г. мастерами И. Трощиным, И. Корчаком, И. Скориком.

Вигляд зі сходу [ПГА, т. 4, с. 246]


Деревянная, крестовая в плане, одноглавая, с колокольней, примыкающей к западному объему. Состоит из восьмигранного центрального сруба, к которому с востока примыкает граненая пятистенная алтарная часть с ризницей и дьяконником, а с остальных трех сторон - квадратные в плане срубы. Притвор соединяет церковь с двухъярусной колокольней типа восьмерик на четверике, завершенной куполом и главкой. Центральный объем с крупным световым барабаном, несущим купольное завершение, увенчанное декоративным шатром, организует уравновешенную композицию храма. Объем колокольни создает вторую вертикальную ось и сообщает композиции динамику. В объемно-пространственной структуре и декоративном оформлении сооружения прослеживаются черты классицизма, выявленные в четырехколонных портиках с треугольными фронтонами, акцентирующих западный, северный и южный фасады в форме завершений, развитых карнизах с резными подзорами, в кокошниках по периметру купола колокольни. Элементы классицизма храм получил во время перестройки при последнем переносе памятника. В интерьере пространство всех объемов объединено вокруг высотно раскрытой до верха фонарика главы, поставленной на высокий барабан, вырастающий из залома. Связи в основации подбарабанного шатра и сомкнутого срубного свода орнаментованы фигурной порезкой.
Памятник является характерным произведением деревянной архитектуры Поднепровья с элементами классицизма.


[Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1997, число 6, с.61-62. Проекти реставрації дерев'яних церков Черкаської області (за архівними матеріалами підготували О.Бойко і В.Слободян)]:
Церква була побудована в 1764-1765 pp. як традиційна тризрубна одноверха, з восьмигранним центральним зрубом та шестигранними вівтарем і бабинцем. Проте, до нашого часу споруда дійшла в спотвореному вигляді, внаслідок великої перебудови у 1864 р., що була пов'язана з необхідністю збільшити церкву - вона була підігнана до взірців типових так званих єпархіальних церков, що будувались у другій половині XIX ст. за шістьма проектами, затвердженими синодом у 1841 р.
Загальний вигляд церкви до реставрації. Фото 1982 р.

Загальний вигляд церкви до реставрації. Фото 1982 р.


Вигляд церкви після реставрації. Фото 1989 р.

Вигляд церкви після реставрації.
Фото 1989 р.


Проект реставрації. Південний фасад

Проект реставрації. Південний фасад.

Повздовжній перетин

Повздовжній перетин

План

План

До північної і південної стін нави приставили бічні крила, вирубавши в стінах прямокутні прорізи. Добудовуючи дзвіницю зрубали західну, південно-західну та північно-західну стіни бабинця. Одночасно змінили форму склепіння у вівтарі, а у бабинці - на пласке перекриття. Кінцево церква була спотворена ще й зовнішнім декором, прибудовою портиків при вході в дзвіницю та бічних крил, ліквідацією граней вівтаря і піддашшя, заміною форми дахів та бані. В цей час церква була ошальована.
В 1982 р. на основі натурних обстежень та архівних даних авторським колективом у складі архітекторів І.Могитича, Г.Крук, Я.Швеця, за участю Н.Сліпченко (рецензент П.Жолтовський) розроблено ескізний проект реставрації пам'ятки, яким передбачено повернути пам'ятці первісний вигляд:
- розібрати всі добудови;
- відкрити зруби стін до висоти першого вінцевого карнизу;
- відкоректувати пропорції завершення нави (відтворити баню, ліхтар, маківку);
- відтворити первісні перекриття бані, п'ятисхилі дахи над вівтарем і бабинцем;
- відтворити піддашшя;
- кожухувати барабан нави.
У 1990 р. бригадою Львівської реставраційної майстерні під керівництвом Миколи Якимовича церква була відреставрована (окрім форми бані), згідно з проектом і на сьогодні є чинною.
Архівні справи: ЧС 7-2, ЧС 7-3. ЧС 7-4.




© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.






Миколаївська церква з села Драбівці

[an error occurred while processing this directive]