to the homepage
    home


     Cherkasy region

         Cherkasy district

Bilozir`ja
Chorniavka
Moshny
Nechaivka
Tubil`tsi

         Chyhyryn district

Poludnivka
Stetsivka

         Drabiv district

Velykyj Khutir

         Horodysche district

Khlystunivka
Nabokiv
Orlovets`
Viazivok

         Kamianka district

Hrushkivka
Mykhajlivka
Rebedajlivka
Verbivka
Zhabotyn

         Kaniv district

Prokhorivka

         Katerynopil` district

Sukha Kalyhirka
Yerky

         Khrystynivka district

Mala Sevastianivka

         Korsun-
        Shevchenkivskyj district

Kirove
Koshmak
Tarascha

         Man`kivka district

Tymoshivka

         Monastyrysche district

Petrivka

         Shpola district

Korotyne
Nadtochaivka
Vasyl`kiv

         Smila district

Kostiantynivka
Melnykivka
Sunky
Ternivka

         Uman` district

Horodets`ke
Maksymivka
Puhachivka
Sobkivka
Uman`

         Zhashkiv district

Konel`s`ki Khutory

         Zolotonosha district

Antypivka
Drabivtsi
Skorykivka

         Zvenyhorodka district

Myzynivka
Stebne























Photo by Olena Krushynska, May 2007
Photo by Olena Krushynska, May 2007
Photo by Olena Krushynska, May 2007
Photo by Olena Krushynska, May 2007
Photo by Olena Krushynska, May 2007

Moshny


Moshny, Cherkasy district, Cherkasy region. Show on map.
GPS (the church):

         The building of the hospital, 1894 (arch. Vladyslav Horodetskyj)

Photo by Olena Krushynska, May 2007

Photo by Olena Krushynska, May 2007


Коли ми відвідали Мошни у травні 2007 року, то з величезною приємністю познайомилися з місцевим краєзнавцем Миколою Якименком. Він не лише розповів нам про історію Мошен, втрачені і збережені пам'ятки містечка, але й без побоювань надав мені для роботи матеріали своєї тоді ще неопублікованої книжки про Мошни. Нещодавно вона вже вийшла з друку.
При написанні статті і створенні цієї сторінки були використані матеріали з книжки Дмитра Васильовича Малакова "Архітектор Городецький" (К., "Кий", 1999) та інформація, надана Миколою Якименком.

Photo by Olena Krushynska, May 2007 Photo by Olena Krushynska, May 2007 Photo by Olena Krushynska, May 2007

Наступний текст подаю за своєю статтею "Лікарня Городецького" в моїй рубриці "Дивні пам'ятки України" ["Міжнародний туризм", №6(78)`07, с.111]:
"На центральній вулиці Мошен, за кількасот метрів від Преображенської церкви, серед старих дерев ховається ще одна дивна пам'ятка. Великий дерев'яний будинок, оздоблений колоритним різьбленням "а ля ізбушка-на-курячих-ніжках" - колишня земська лікарня, в якій не було б нічого особливо дивного, якби не автор її проекту. Цікаво, чи здогадуються поодинокі туристи, які зупиняються біля лікарні для фотографування, що перед ними не просто симпатичний будиночок, а витвір самого Владислава Городецького, славнозвісного київського архітектора?
Тоді ще молодий і мало відомий, він мав "постійного клієнта" в особі російського дворянина, обер-єгермейстера Височайшего двору Миколи Балашова, що володів величезними маєтностями на Київщині й Поділлі і замовляв Городецькому проекти різноманітних промислових і житлових споруд. Коли дружина Балашова Катерина Андріївна (уроджена Шувалова) у 1884 році успадкувала від свого дядька князя Воронцова маєтності при містечках

Мошни і Городище, вона теж розгорнула активну господарську діяльність. Їй вдалося розбудувати багатющий маєток, що простягався на 60 верстов від Дніпра, обіймав два згаданих містечка й 17 сіл. Ділова господиня найняла досвідчених фахівців, і за десять років мошногородищенський маєток став зразковим багатогалузевим господарством. Не забувала Катерина Андріївна й про благочинність: вона власним коштом відкрила в Мошнах пансіон благородних дівиць, а коли захотіла 1890 року замислила збудувати лікарню, замовила її проект саме Городецькому. Того ж року почали заготівлю матеріалу, а урочисте відкриття відбулося 9 листопада 1894 року - у день срібного весілля Балашових.

Архітектор Владислав Городецький

Владислав Городецький

Photo by Olena Krushynska, May 2007 Photo by Olena Krushynska, May 2007

Декор фасадів - в традиційно російському "земському" дусі: дерев'яне різьблення підзорів, лиштов, одвірків


Одноповерхова дерев'яна лікарня, декорована у "земському" стилі, містила усі необхідні приміщення: приймальний передпокій, аптеку, кабінет лікаря, операційну, кухню, чотири палати на десять ліжок, ванну і туалет. Аптеку й лікарню обслуговували один лікар, два фельдшери і дві повивальні бабки. Цікаво, що Мошенська лікарня й досі розташована саме тут. Новий цегляний корпус стоїть на місці двох дерев'яних, однотипних з тим, що будувався першим за проектом Городецького. Два інші дерев'яні корпуси (1909 р.) існують дотепер - один пофарбований у білий колір, зате другий, той, що на фото, зберіг свій первісний вигляд. У ньому мешкають кілька сімей лікарів і фельдшерів - і близький до аварійного стан їхньої історичної оселі бентежить їх трохи з іншої точки зору, ніж охорона пам'яток."

Архівне фото

Один з корпусів лікарні. Архівне фото, надане Миколою Якименком


У 1935 році в селі діяла лікарня на 25 ліжок та амбулаторія. Після Великої Вітчизняної війни у лікарні було додатково відкрито відділення на 10 ліжок для хворих на туберкульоз. До 1967 року жителів Мошен та довколишніх сіл обслуговували 5 лікарів, 25 медсестер; діяли терапевтичне, хірургічне та пологове відділення. Упродовж наступних 20 років кількість ліжок зросла до 125, а лікарів до 23 осіб. Кваліфіковану допомогу лікарня надавала понад 25 тисячам жителів.

Архівне фото

Співробітники Мошнівської дільничної лікарні, 1951 р.

Photo by Olena Krushynska, May 2007
Photo by Olena Krushynska, May 2007


Про лікарню все, але для того, щоб було зрозуміло, яке відношення мають Воронцови і Балашови до Мошен, наводжу на додаток текст другої статті (опублікована в тому самому номері "Міжнародного туризму"), де розповідається про історію містечка і про найхимернішу пам'ятку Мошен:


Photo by Olena Krushynska, May 2007 Першу дивну пам'ятку, розташовану в центрі селища Мошни (Cherkasy district), видно здалеку. Спочатку над деревами показується лише верхівка 50-метрової вежі-дзвіниці, але що ближче підходиш до споруди, то більше з'являється гідних подиву архітектурних деталей: приземкувата баня-цибулина в оточенні тендітних башточок, стрілчасті вікна, зубчасті стіни... І лише тим, хто раніше бував у Криму, химерний силует Преображенської церкви починає щось віддалено нагадувати. Палац в Алупці, ось що! Але що ж спільного, крім архітектури, між розкішним кримським палацом і православним храмом у серці Черкащини? Відповідь проста - їхній власник, світлійший князь Михайло Воронцов.
Він народився у Петербурзі 1782 року, до двадцятиріччя виховувався у Лондоні, де його батько служив послом; рідна сестра Воронцова, княгиня Катерина Дашкова, згодом стане першим президентом Російської академії наук. Повернувшись у Росію, князь зробив блискучу кар'єру на військовій службі завдяки своїй неймовірній сміливості: він воював з кавказцями, турками, французами, брав участь у Бородинській битві, крім того, заборонив тілесні покарання для солдат і займався поширенням освіти серед бійців, був автором одного з ранніх проектів скасування кріпацтва. У 1819 році Воронцов, одружившись із Єлизаветою Ксаверівною Браницькою, отримав Мошни як посаг і блискучо, як завжди, узявся за справи. За його наказом тут осушили велику площу болота, а 1823 року кріпаки-умільці побудували перший на Дніпрі пароплав "Пчёлка" із паровою машиною на 6,5 кінських сил. За Воронцова Мошни стали центром великого маєтку, а згодом і містечком.
1823 року Михайло Воронцов став "господарем Півдня", тобто був призначений генерал-губернатором Новоросії (півдня України) й Бесарабії. Його кримською резиденцією став Алупкінський палац - результат більш ніж двадцятирічної праці архітекторів та будівельників за проектом англійця Едуарда Блора й під керівництвом іншого англійця Вiльяма Ханта. Втім, показово, що працювати над оздобленням палацу Воронцов довірив артілі мошенських ліпників Романа Фортунова, яку спеціально викликав до Криму.
Постійно дбаючи про розвиток Одеси і Криму, Воронцов не забував і про свій маєток у Мошнах - "піднімав" там промисловість, а італійському архітектору Торрічеллі замовив проект Преображенської церкви, яка й була збудована у 1830-1840 роках. Стиль споруди фахівці визначають як романтичну суміш східних мотивів і тюдорівської готики - і тим не менше, в плані це класична хрещата церква, об'єднана з дзвіницею. Такого синтезу форм не знайдеш деінде. Інтер'єр храму досить скромний, його пожвавлює лише кольорові промінчики світла, що падає крізь вітражі у вікнах. Привертає увагу незвичайна конструкція стелі, яка перекликається із зовнішнім декором споруди.
Нині Преображенська церква є діючим храмом. Поблизу часто можна зустріти екскурсантів, яким розповідає про неї місцевий краєзнавець Микола Якименко, автор книжки з історії Мошен. Він у деталях може розповісти, де знаходилися споруди знаменитого воронцовського маєтку. Тут, на мальовничих лісистих пагорбах Мошногір'я було закладено найбільший у Європі англійський парк, посеред нього - розкішний триповерховий палац господаря на 80 кімнат і менші гостьові палаци. Парк прикрасили "малими архітектурними формами", облаштували "Звіринець" для кінних прогулянок, а дорога, яка йшла гребенем гори, виконувала роль панорамної алеї, звідки відкривався неповторний краєвид. 1837 року завершилося будівництво найдивовижнішої споруди маєтку - Святославової вежі, звідки в ясну погоду, кажуть, через підзорну трубу можна було бачити Полтаву, Канів і золото дзвіниці Києво-Печерської лаври. В народі вежу називали "стовпом"; в її основі лежав трикутний двоповерховий будинок із трьома наріжними баштами, на нього спирався п'ятигранний стовбур, увінчаний скляним ліхтарем. Коли господарі були вдома, ліхтар горів і служив за маяк для пізніх гостей. До ліхтаря спіраллю вели 160 дубових східців, а заввишки вежа мала 27 сажнів - це майже 60 метрів!
Після смерті Михайла Воронцова маєтності у Мошнах успадкував його син Семен, а оскільки він не мав дітей, наступною спадкоємицею стала його племінниця Катерина Балашова. Про те, як вона господарювала в маєтку, йтиметься у наступному епізоді. А от після революції, у 1919 році, воронцовський маєток був повністю винищений, усі споруди поруйновані. Встояла лише Святославова вежа (ліхтар, звісно, розбили). Багато років місцеві мешканці розтягали з маєтку цеглу, але вежа простояла до 1943 року, коли її підірвали німці як спостережний пункт партизанів. До нашого часу дійшли лише сліди колишнього парку, що вже зрісся із лісом, Софійчин стовп - складений з цегли пам'ятник, і, звісно, Преображенська церква, що нагадує про часи розквіту містечка Мошни - тепер, без Воронцова, знову звичайного селища.

© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.





Туристична марка, присвячена будинку лікаря у Мошнах

Будинок лікаря у Мошнах - туристично-маркове місце (ТМ №233)


Інша споруда, фундована Катери-ною Балашовою - церква в с. Тубільці

[an error occurred while processing this directive]