Фото Сергія Криниці, листопад 2008 р.

[ПГА, т.4, с.253-254]:
В XIX в. к алтарному срубу пристроены ризница и дьяконник, в XX в. пристроены приделы, колокольня соединена с храмом притвором. Таким образом, первоначально трехсрубная трехверхая церковь с отдельно стоящей колокольней превращена в крестовую в плане с сохранением в новом объеме первоначальной структуры.

Построена из тесаных дубовых брусьев, соединенных замком с односторонним вырезом без остатка, пристройки сложены из пиленых сосновых брусьев. К квадратному в плане центральному срубу с востока и запада примыкают меньшие, равновеликие объемы, а с севера и юга - квадратные в плане, равные по ширине центральному, но пониженные срубы. Первоначальные срубы имеют заметный наклон стен внутрь, перекрыты квадратными в основании шатровыми верхами, переходящими в слепые восьмерики, причем высота сруба равна высоте верха. Завершены шатры вытянутыми главками на восьмериках. Карнизы срубов декорированы резьбой. С запада к церкви примыкает квадратная в плане, двухъярусная колокольня, типа два восьмерика на четверике, с шатровым верхом, увенчанным луковичной главкой на длинной шее. Компоновка масс сооружения отмечена безукоризненным пропорциональным соотношением.
В интерьере глубинно раскрытое пространство объемов сочетается с высотно раскрытыми до зенита срубных сводов верхами, установленными на четверики с помощью восьмериков с одним заломом и парусов. Сруб бабинца с хорами у западной стены открывается в центральный объем высокой фигурной аркой-вырезом. Паруса нефа и бабинца, а также наличник двери, ведущей из алтаря в дьяконник, украшены фигурной порезкой. В ромбовидном оконном проеме алтарного сруба и прямоугольных проемах центрального сруба сохранились кованые фигурные решетки.
Памятник является произведением народной архитектуры Правобережья XVIII в.

Фото Олени Крушинської, жовтень 2012 р.

[Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1997, число 6, с.63-64. Проекти реставрації дерев'яних церков Черкаської області (за архівними матеріалами підготували О.Бойко і В.Слободян)]:
Первісно збудована з тесаних дубових брусів як традиційна тризрубна триверха будівля, оточена піддашшям з ґанком та окремо стоячою дзвіницею. З клірових відомостей 1865, 1879, 1887 рр. відомо, що церква дерев'яна, з такою ж дзвіницею. Лише у клірових відомостях за 1913 р. говориться "зданием деревянная с колокольнею вместе", а це дає можливість зробити висновок, що дзвіниця була доставлена наприкінці XIX ст.

Загальний вигляд церкви до реставрації. Фото 1979 р.

Церква в процесі реставрації. Фото 1987 р.

Очевидно, тоді до вівтаря були прибудовані ризниці. На початку XX ст. добудовані бокові рамена, дзвіниця з'єднана з храмом.

Проект реставрації. Розріз Проект реставрації. Фасад План

Первісні зруби мають помітний нахил стін до середини, перекриті квадратовими при основі шатровими верхами, що переходять в сліпі восьмерики, причому висота зрубу рівновисока верху. Завершені шатра маківками на сліпих восьмибічних ліхтарях. Від заходу до церкви прилягає квадратова в плані двоярусна дзвіниця типу два восьмерики на четверику з шатровим верхом, увінчаним цибулястою маківкою на витягненому ліхтарі. В інтер'єрі глибинно розкритий простір об'ємів поєднується з висотно розкритими до зеніту зрубних склепінь верхами, що встановлені на четверики з допомогою восьмериків з одним заломом та парусів. Будівля вирізняється бездоганним пропорційним співвідношенням об'ємів. За своїм типом, пропорційним і конструктивним вирішенням церква св.Трійці належить до характерних зразків старого українського монументального дерев'яного будівництва. У 1980 р. на основі натурних обстежень та архітектурно-археологічних обмірів авторський колектив у складі архітекторів І.Могитича, Б.Кіндзельського, Г.Крук та мистецтвознавця В.Вуйцика (рецензент П.Жолтовський) виконав проект реставрації церкви, яким передбачено проведення ремонтно-реставраційних робіт з метою відтворення пам'ятки на період її побудови: - просторове вирішення об'ємів залишити без змін, заклавши прорізи у північній та південній стіні; - дзвіницю, не змінюючи її первісного вигляду, перенести у північно-західний кут церковного подвір'я; - реставрувати покрівлю; - відкрити зруби стін, знявши шалівку; - відтворити піддашшя; - влаштувати ґанок при західній стіні бабинця; - влаштувати ґанок при південній стіні вівтаря; - розібрати північне і південне рамена; - розібрати прибудову між бабинцем і дзвіницею.

На сьогодні церква частково відреставрована бригадою Київської реставраційної майстерні. Реставрація не закінчена через тертя з громадою, яка вимагає відтворити синодальну дзвіницю, що була до реставрації.
Архівні справи: ЧС 1-2.

© 2007-2014, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.