|
|
Одна з найпривабливіших, на нашу думку, церков на Київщині, незважаючи
на її відносно молодий вік та "єпархіальну" архітектуру. Насамперед тому, що їй вдалося
зберегти свою автентичність. От пофарбують її не сьогодні-завтра (тьху-тьху-тьху) синьою фарбою,
і до побачення. Тож варто з'їздити і подивитися на неї таку, яка вона є зараз,
оцінити і гармонійні пропорції, і віконця зі ставнями на фігурних навісах, і ганки
з різьбленими консолями дашків.
читати і дивитись далі...
Читаємо про метаморфози давнього храму св. Юрія у Седневі, який датують
не пізніше, ніж 1747 роком. Наприкінці ХХ ст. - поч. ХХІ ст. він занепав до стану руїни, втратив верх
- але, на щастя, був відроджений. Але ж як дивно...
І ще дивимось, чим дерев'яні храми подібні до дитячого конструктора "Лєго".
читати і дивитись далі...
Церква Різдва Богородиці, 1764, і дзвіниця, 1865 на фотографіях 2002 (ліворуч) і
2005 (праворуч) років
Церква знаходиться у фантастичному місці, без перебільшення - в одному з найгарніших в Україні.
Заросле травою плато на високій горі понад Південним Бугом з давніх-давен вподобали люди.
На стратегічно вигідному місці колись було велике городище. А десь у товщі скелястої гори
заховані входи до древніх печер-сховищ, які й дали назву містечку. На цьому ж плато, зовсім
поруч з місцем, де стоїть тепер церква, у 1682-1685 рр. побудував свій замок молдавський
господар Дука. Після перевороту в Молдавії Дука втік, а його наступник Юрій Хмельницький,
призначений турками, переніс резиденцію до Немирова. Покинутий Дукою мурований замок швидко
занепав, і у 1764 році камінь з нього пішов на фундаменти і
огорожу церкви Різдва Богородиці, а століттям пізніше із залишків збудували дзвіницю.
читати і дивитись далі...,
Церква до пожежі.
Фото Андрія Маслюха, травень 2007 р.
3 січня 2008 року усі інформагентства повідомили про те, що
згоріла церква Успіння Богородиці в м. Яворів (Львівська область),
 пам'ятка архітектури національного значення:
новини "Львівського порталу",
новини 1+1.
Згоріла центральна частина храму, переважно у верхній своїй частині.
Яворівчани гадають, що до церкви залізли грабіжники, які винесли все цінне,
а потім підпалили дерев’яні стіни. Втім, нас насторожує такий факт: мер міста заявив про те,
що, вірогідно, рештки церкви розберуть, а на її місці поставлять новий храм. Чомусь
нам здається, що це буде великий мурований храм, який вміщатиме більше парафіян
- адже за останні роки комбінація подій "загибель у пожежі давнього
дерев'яного храму/побудова нового мурованого" стала недоброю традицією,
яку важко вважати випадковістю.
Інформація про церкву з довідника:
[ПГА, т.3, с.229]:
Сооружение деревянное, трехсрубное, одноверхое. К квадратному центральному срубу с запада
примыкает меньший, квадратный в плане бабинец, а с востока - граненый пятистенный объем с
небольшим боковым помещением. Центральный верх имеет два залома: нижний - квадратный в
основании, верхний - восьмигранный, перекрыт шлемовидной главой с перехватом у основания.
Низкая восточная часть и сруб бабинца с одним заломом накрыты скатными крышами,
коньки которых увенчаны маковками. Широкий свес поддашия опирается на вынос
фигурно вырезанных выпусков венцов. В интерьере высотно раскрыто пространство центрального верха, боковые объемы перекрыты сомкнутыми срубными сводами. У западной стены бабинца, открытого в средний объем арочным вырезом, размещены хоры. В 1981 г. в здании открыт музей истории религии и атеизма.
Памятник принадлежит к произведениям народной архитектуры галицкой школы.
Інформація за виданням [Слободян В. Церкви України :
Перемиська єпархія. - Льв. : 1998 р., с. 746 - 747]:
Розташована на колишньому Великому передмісті. Збудована, згідно з написом на одвірку західних дверей: «Созданъ бысть храмъ сей а от рождества Хва АХО индикта И въ лето создания мира ЗРОИ мця Іюня дня ЄІ», у 1670 р. з дубових брусів. У 1672 р. права церкви підтвердив польський король Ян III Собєський. В ХІХ ст. інтер’єр церкви розписаний.
Тризрубна, одноверха. Нава перекрита невисоким верхом з двома заломами (восьмерик на четверику),
завершена шоломовою банею з ліхтарем і маківкою. Зберігся триярусний іконостас з царськими
вратами XVII ст., дияконськими XVIII ст., бокові престоли XVIII ст. В бабинці на північній
стіні знаходиться пам’яткова таблиця зі списком парохів.
...
Зачинена у 1959 - 1989 pp., деякий час використовувалася на музей атеїзму.
|
