До глибини душі нас дивує не лише сам костел, а й ставлення до цієї унікальної споруди. Старші люди ще пам'ятають, як до храму ходили німці і поляки, з Турки приходив католицький священик, але перед Другою світовою війною все припинилося. Тепер костел зовні виглядає надзвичайно, але якщо підійти ближче, вжахають його зогнилі опорні колоди, діри у стінах, вивалене з підмурків каміння. Двері буквально висять на одвірку, лишаючи прохід вільним для всіх бажаючих. Як довго ще простоїть споруда, що так ефектно вписується у ландшафт карпатських передгір'їв? Для місцевих мешканців це "не наше", польське. Поляки ж пропонували свою допомогу у реставрації кілька років тому, але їхні наміри, як водиться, наштовхнулися на байдужий бюрократичний бар'єр. Парадокс полягає в тому, що костел, подібних до якого в Україні наразі не лишилося, через свою "молодість" і "чужорідне походження" взагалі не має статусу пам'ятки, хоча б місцевого значення. Отже, коли одного дня він впаде, винних не знайдеться...

Кадри з фільму жахів. Так виглядає нижня частина стін розлуцького костелу

Тепер - суто науковий, беземоційний опис архітектури костелу та його сучасного стану, складений Ольгою Мер'є:

Храм розташований в історичному центрі села (оскільки, в малих німецьких колоніях під храм відводили одну з центральних ділянок у поселенні з обов'язковою орієнтацією його вівтарної частини на схід (з незначним відхиленням на північ або південь)) - на пагорбі, над південним берегом потоку. Вівтарем зорієнтований на південний схід. А завдяки стрімкому неоґотичному завершенню вежі, об'єкт є домінантою в навколишньому середовищі. Розпланувальна система села - ландшафтна.
Первісно навколо храму був цвинтар, огороджений плотом (тепер на цій території - сільська забудова), а біля головного входу була Різьба Матір Божа - кам'яна, на стовпі, напевно "народна" (втрачена). Тепер територія навколо святині не впорядкована, обмежена із заходу - потоком та центральною вулицею села - вул. Шевченка, з півночі та сходу - садибами, з південного заходу - стежкою та потоком від території дерев'яної початкової школи. Ліворуч від головного входу до храму росте старий ясен. Загалом, територія поросла травою.

За типологією - сакральна споруда. Загальні розміри об'єкта - 18,86 х 8,57 м; висота - 19,44 м. Храм дерев'яний, зрубної конструкції ("у ластівчиний хвіст"), верхній ярус вежі - каркасної, ззовні шальований; на кам'яному підмурівку. Тип перекриття - дерев'яні балкові. Тридільний в плані - з видовженою навою (однонавовий) та вужчим гранчастим вівтарем, зверненим на південний схід. З півночі до вівтаря прилягає прямокутна захристія (добудована у 1933 р.), всередині декорована багатопрофільованим карнизом. Вхідний отвір та вікно до захристія - прямокутні. З заходу до костелу примикає крухта (притвір), над якою здіймається квадратна в плані двоярусна вежа. Головний вхідний отвір притвору - прямокутний, завершений уступом, в профільованому обрамуванні. Над ним - двосхилий дашок, опертий на кронштейни, декорований гостроколами, а вище - кругле вікно. Другий ярус вежі з віконними отворами з лучковим завершенням, що замикаються віконницями; завершує його багатопрофільований карниз, над яким чотири щити, оздоблені псевдомасверковим декором, що складається з мотивів чотирилисника, а також високого восьмигранника між ними, звінчаного хрестом. На чотирьох щитах завершення вежі, на дашку над входом до нави та даху нави - металеві хрести. Над навою дах двосхилий, над вівтарем - п'ятисхилий, над захристієм - трисхилий. Усі дахи вкриті бляхою. Стіни екстер'єру членує горизонтальний пояс на рівні 0,92м над відміткою ±0,000м. Стіни інтер'єру горизонтально почленовані завдяки пофарбуванню. Наву та вівтарну частину розмежовують широка "веселкова" балка і балюстрада. Музичний хор - дерев'яний, доступний стрімкими сходами. Нава і вівтар перекриті склепінням із багато різьбленими поліхромованими гостроколами. В захристії і крухті - пласкі стелі. Вікна - прямокутні, замкнені гострим луком (у вівтарі вужчі, ніж у наві), по два в стінах нави і по одному в стінах вівтаря, верхніми рівнями врізані в підсклепінну фасету. Вікна мають пласке обрамування. В західній стіні - два круглі віконечка; на осі апсиди також віконце з псевдомасверковим декором у формі чотирилисника. Вище, на крайніх фрагментах східної нави є два круглі вікна.

Наявність творів мистецтва та їх опис:
     Дерев'яна різьба: гостроколи головного порталу та склепінчастого перекриття інтер'єру (поліхромовані); хорів; проповідальниці (дерев'яна, поліхромована, кош - восьмигранний, низом багатопрофільований "плетінками" у формі простих масверків); балюстрада між навою та вівтарем.
     Поліхромія інтер'єру - стилізована, характерна для храмів німецьких колоністів.
     Головний вівтар. ХVІІІ ст. Дерево, столярська робота, різьблення, золочення. Висота - бл. 3,5 м. Походить з іншого римо-католицького храму. Типовий витвір львівської або перемиської шкіл другої половини ХVІІІ ст. Виконаний у стилі бароко. Композиційним акцентом виступає заглиблена ніша з вівтарним образом (тепер втраченим), виділена значними виступами бічних крил вівтаря, оформлених спареними пілястрами та золоченими колонами. Верхню частину вівтарної конструкції оформлює розвинений профільований антаблемент з типово бароковим завершенням. Крім вівтарного образу - Серце Ісуса, втрачені всі скульптурні елементи та різьблений декор. Стан твору незадовільний.
     Сповідальниця - дерев'яна.
Втрачені: кам'яна скульптура - Матір Божа на стовпі, напевно - витвір народного митця, що знаходилась біля головного фасаду; дерев'яні скульптури з інтер'єру - св. Тереза та Христос у гробі; образи (11), з них - один великий (олійний, на полотні) і 10 старих на папері; дзвони (2): а) вагою 32 кг, ще з періоду до І світової війни; б) вагою 21 кг, фундований Ігнацієм Хеуґером, напевно 1934 р.

Фасади. План. Обміри та креслення виконані О. Мер'є, 2003 р.

АНАЛОГИ:

Окрім костелу в Розлучі, в Перемиській дієцезії були зведені ще два дерев'яні неоґотичні храми: один збережений - у Вовчому (1900 р.), а один розібраний 1946 р., відомий лише за виглядом екстер'єру - в Сянках (зведений перед 1907 р.). Аналогами цих святинь були три відомі храми німецьких колоністів на теренах сучасної Івано-Франківської області у: с. Боднарів Коломийського districtу - дерев'яний костел Пресвятого Серця Ісуса кінця 80-х років ХІХ ст., згорів у 40-х рр. ХХ ст.; с. Підмихайля Калуського districtу - дерев'яний костел 1880-1881 рр., освячений 1882 р. під титулом св. Архангела Михаїла, згорів у 80-х роках ХХ ст.; обидва зведені старанням о. Адальберта Кляйна; смт Вигода Долинського districtу Івано-Франківської обл. - дерев'яний костел Божого Тіла (1900 р.), арх. Юзеф Вехрштайн зі Старого Мізуня.

ДЕРЕВ'ЯНІ ОДНОВЕЖЕВІ ХРАМИ НІМЕЦЬКИХ КОЛОНІСТІВ ГАЛИЧИНИ У:
а) с. Підмихайля Калуського districtу Івано-Франківської обл. (1880-1881 рр.), фото 30-х років ХХ ст.;
б) с. Боднарів Коломийського districtу Івано-Франківської обл. (кінця 80-х років ХІХ ст.), фото 30-х років ХХ ст.;
в) смт Вигода Долинського districtу Івано-Франківської обл. (1900 р.);
г) с. Вовче Турківського districtу Львівської обл. (1900 р.), фото О. Мер'є, 2007 р.;
д) с. Сянки Турківського districtу Львівської обл. (перед 1907 р.), архівні фото.

Література:

1. Гайда Ю., Шуптар В. Турківщина: історія населених пунктів. Монографічний опис. - Ужгород: Патент, 2002. - с. 454.
2. Мер'є О. Дерев'яні костели Львівщини першої половини ХХ ст. // Вісник Укрзахідпроектреставрації, 2005, число 15, С.54-61
3. Мер'є О. Архітектура дерев'яних храмів німецьких колоністів Турківщини поч. ХХ ст. // Вісник НУ "ЛП" №585. - Львів, 2007. - С. 91-96.
4. Quirini-Poplawski R. Kosciol filialny p.w. Sw. Franciszka Borgiasza w Rozluczu. // Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach Wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Redakcja naukowa Jan K. Ostrowski. Czesc I. Tom 5. Koscioly i klastory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa Ruskiego. - Krakow: Miedzynarodowe Centrum Kultury w Krakowie, 1995. - S. 135.
5. Ruszczyk G. Drewniane koscioly w Polsce. Tradycja i nowoczesnosc. Warszawa, Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk. 2001. - S. 74.
6. Slownik geograficzny krolewstwa Polskiego i innych krajow slowianskich. T. ІХ. - Warszawa, 1888. - S. 839-841.

© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.