Офіційна назва об'єкту - "Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine" ("Дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні"). Ознайомитись з його описом та критеріями, за якими об'єкт було відібрано до Списку світової спадщини, можна на його сторінці на сайті ЮНЕСКО. Там само наведено вимоги до збереження і охорони цих дерев'яних церков після того, як вони отримали найвищий пам'яткоохоронний статус. Про те, як відбувалося голосування на сесії ЮНЕСКО в Камбоджі 21 червня 2013 року, можна дізнатися з цікавого інтерв'ю свідка цієї події Василя Слободяна - одного з авторів подання на внесення українських церков до Списку світової спадщини.
Тут можна переглянути мапу розташування всіх 16-ти церков та довідатись їхні GPS-координати.
В офіційному повідомленні ЮНЕСКО про внесення об'єкту до Списку світової спадщини говориться: "Розташований на східній околиці Східної Європи, транснаціональний об'єкт включає вибірку з 16-ти церков, храмів, збудованих з горизонтальних дерев'яних колод у період між XVI і XIX ст. православними та греко-католицькими громадами. Вони репрезентують культурне самовиявлення чотирьох етнографічних груп та напрацьовані ними впродовж віків зовнішні, декоративні та технічні властивості. Церкви наслідують автентичну будівельну традицію, що має коріння у православному церковному зодчестві, переплетеному з елементами місцевої традиції та символічними посиланнями на космогонічну картину церковної громади". Церкви збудовані тридільними у плані й увінчуються чотири- або восьмигранними верхами й куполами. Їх доповнюють дерев'яні дзвіниці, іконостаси, поліхромічні стінописи, а також церковні брами, подвір'я і цвинтарі".
Внесення українських дерев’яних церков у Список світової спадщини ЮНЕСКО є сенсацію не лише у галузі дерев'яної архітектури, але й в цілому для України. До цього у Списку було лише три українські архітектурні об’єкти: Софійський собор і Києво-Печерська лавра (з 1990 р.), ансамбль історичного центру Львова (з 1998 р.), резиденція митрополитів Буковини й Далмації у Чернівцях (з 2011 р.), а також збережені пункти Геодезичної дуги Струве (в рамках міжнародного об'єкту) і одна пам’ятка природи – букові праліси Карпат (з 2007 р.).

ДЕРЕВ’ЯНІ ЦЕРКВИ - ПАМ'ЯТКИ ЮНЕСКО НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ:

Церква св. Юра в Дрогобичі,
XV-XVIII ст.

Церква Зішестя Св. Духа
в Потеличі, XVI ст.

Церква Святої Трійці
у Жовкві, 1720

Церква Різдва Богородиці
у Нижньому Вербіжі, 1808

ДЕРЕВ’ЯНІ ЦЕРКВИ - ПАМ'ЯТКИ ЮНЕСКО НА ТЕРИТОРІЇ ПОЛЬЩІ:

Церква св. Параскеви
у Радружі, 1583 р.
(Підкарпатське воєводство)

Церква св. арх. Михаїла
в Туринську, 1803 р.
(Підкарпатське воєводство)

Церква св. арх. Михаїла
в Смільнику, 1791 р.
(Підкарпатське воєводство)

Церква Різдва Богородиці
в Хотинці, 1731 р.
(Підкарпатське воєводство)

Церква св. арх. Михаїла
в Брунарах, 1830 р.
(Малопольське воєводство)

Церква св. Параскеви
у Квятоні, 1810 р.
(Малопольське воєводство)

Церква Покрови Богородиці
в Овчарах, 1653 р.
(Малопольське воєводство)

Церква св. Якова
у Поворознику, XVII ст.
(Малопольське воєводство)