Фото Дмитра Леонтьєва

При рекреаційно-туристичному використанні заповідних територій гостро постає обумовлена об'єктивними чинниками проблема компенсації: недостатність або відсутність певних ціннісних якостей та елементів середовища (наприклад архітектурно-художньої цілісності, домінант, композиційних акцентів) може компенсуватися розвитком інших якостей і чинників. Останніми можуть бути посилення використання рекреаційних ресурсів. Та набагато важливішу роль відіграє те, що серед неспеціалістів дістало найменування "відбудови" (відновлення) втрачених пам'яток. Тут криється внутрішня суперечливість: адже згідно міжнародної практики кожна пам'ятки є унікальною, не замінимою, неповторною і невідшкодованою, Тож відновити (відбудувати) її неможливо - ні теоретично, ні практично. Але це не означає неможливості комплексної регенерації історичної забудови - накопичений за останнє століття європейський досвід свідчить, що:
- Матеріально-технічну структуру пам'ятки відновити неможливо,
- Можна означити пам'ятку, місце, яке вона займала в просторі й культурі, за допомогою певного знаку (знакової системи).
Нині в багатьох історико-культурних заповідниках України постала проблема повністю чи частково втрачених пам'яток, що вимагають певного означення на заповідних теренах. Головний методичний принцип полягає в тому, що об'єкт історико-культурної спадщини, який колись існував, компенсується (заміняється) знаком, що має більшу чи меншу міру умовності. Але цей знак ніколи не може і не повинен претендувати на те, щоб реально замінити втрачений автентичний об'єкт (принцип відмови від фальсифікації). Залежно від характеру об'єктів і конкретних умов можуть бути такі способи символічного означення як встановлення макетів у натуральну величину (цілісних чи фрагментарних), виявлення обсягових контурів споруди в сучасних конструкціях і матеріалах.[2 с.49-51]

Краєвид скансену з могили біля музею. Фото Дениса Вітченка, 2007 р.

У даному випадку річ йде не про відновлення пам'ятки на історичному місті існування, а про побудову певної історико-архітектурної атракції, що використовує так звані "мотиви реконструкції" певної будівлі чи комплексу за даними історичних свідчень чи археологічних розкопок без наявності іконографічної (зображень об'єкту) інформації. Звісно ж таке відтворення носить умовний, гіпотетичний характер, а відбудова комплексу на новому місці, віддаленому від дійсного місця розташування пам'ятки та застосування сучасних матеріалів (залізобетону в конструкціях фундаментів, руберойду під ґонтовою та очеретяною покрівлею, сучасних скобяних виробів, тощо) та технологій будівництва, остаточно надає йому характеру макету у натуральну величину, з елементами історичного "діснейленду" - де в умовній ігровій формі подається побут певної історичної спільноти (у даному разі - запорізького козацтва). Добре це чи погано - мабуть покаже час, можна тільки сказати що цей комплекс має більше відношення до туристичного менеджменту, та розбудови матеріалізованих "історичних орієнтирів" офіційної ідеології (на кшталт відтворення давніх споруд Вавилоні в Іраку часів С.Хуссейна) ніж до реставраційної справи.
Використані джерела:
1) Наталія Хортицька. Острів слави й ...невезіння // Губернія, №4-5, 2006
2) Вечерський В.В. Метод символічної реконструкції та його роль у регенерації історико-архітектурного довкілля // Проблеми регенерації історичної забудови заповідних територій населених пунктів заповідних територій населених пунктів України. Матеріали науково-практичної конференції, 8-10 червня 1994 р., Кам'янець-Подільський.

Краєвид скансену з греблі ДніпроГЕС. Фото Дениса Вітченка, 2007 р.

© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.