Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Київська область
Київ (Татарка)
Київ (Мамаєва Слобода)
Київ (скансен, Дорогинка)
Київ (скансен, Зарубинці)
Київ (скансен, Зелене)
Київ (скансен, Канора)
Київ (скансен, Кисоричі)
Київ (скансен, Клесів)
Київ (скансен, Кут-Товсте)

         Баришівський р-н

Бзів
Лехнівка
Лукаші
Лук'янівка
Перемога
Поділля
Селище

         Білоцерківський р-н

Олійникова Слобода
Сорокотяги
Сухоліси
Томилівка
Храпачі
Шкарівка
Щербаки

         Богуславський р-н

Бородані
Вільховець
Розкопанці

         Бориспільський р-н

Безуглівка
Іванків
Мала Стариця
Рогозів

         Бородянський р-н

Луб'янка
Шибене

         Броварський р-н

Велика Димерка
Гоголів-1
Гоголів-2
Заворичі
Плоске
Требухів

         Васильківський р-н

Васильків
Кожухівка
Липовий Скиток
Тростинка

         Володарський р-н

Березна
Зрайки
Ожегівка

         Згурівський р-н

Мала Березанка

         Іванківський р-н

Коленці
Красне
Мусійки
Прибірськ
Сидоровичі
Феневичі

         Києво-Святошин. р-н

Бузова
Михайлівка-Рубежівка

         Миронівський р-н

Владиславка
Тулинці

         Обухівський р-н

Витачів
Креничі
Підгірці

         Переяслав-Хмельн. р-н

Гайшин
Переяслав-Хмельницький
              (скансен, Андруші)

Переяслав-Хмельницький
              (скансен, Бушеве)
Переяслав-Хмельницький
              (скансен, В'юнище)
Переяслав-Хмельницький
              (скансен, Острійки)
Переяслав-Хмельницький
              (скансен, Пищики)

Переяслав-Хмельницький
              (скансен, Сухий Яр)

Строкова

         Поліський р-н

Вовчків

         Рокитнянський р-н

Бушеве
Житні Гори
Острів
Савинці
Синява

         Сквирський р-н

Кривошиїнці
Шаліївка

         Ставищенський р-н

Антонівка
Богатирка

         Таращанський р-н

Дубівка

         Тетіївський р-н

Росішки
Софіпіль

         Фастівський р-н

Борова
Веприк
Кожанка
Півні
Скригалівка
Фастів

         Яготинський р-н

Сулимівка

Красне


с. Красне (покинуте), Іванківський р-н, Київська область. Показати на мапі

         Церква св. арх. Михаїла, 1905

Фото Сергія Скромного, серпень 2015 р.

Фото Сергія Скромного, серпень 2015 р.


Село Красне (старі назви - Красно, Красне Селище), що за 6 км від Чорнобильської АЕС, після катастрофи опинилося у зоні відчуження й внаслідок сильного радіаційного забруднення було виселене 1986 року. Мешканці були переселені у села Гавронщина та Плахтянка Макарівського району Київської області. Село Красне офіційно було зняте з обліку 1999 року. До 1986 року воно належало до Чорнобильського району Київської області й підпорядковувалося Товстоліській сільській раді. Нині це територія Іванківського району.
Церква у с. Красне - останній дерев'яний храм, що зберігся в зоні відчуження після того, як 1996 року згорів передостанній - церква у с. Товстий Ліс.

Фото Сергія Скромного, серпень 2015 р.

Фото Сергія Скромного, серпень 2015 р.

Фото з альбому [Під полиновою зорею, К., 1996] Фото з альбому [Під полиновою зорею, К., 1996]

Фото з альбому "Під полиновою зорею" (К., Сєда-стиль, 1996]


Інформацію про церкву надав Олександр Михайлик:
Одна з перших писемних згадок про село датована 1685 роком. Давніше церква була у селі Машеве, згодом її перенесли ближче до річки Прип'ять, у Красне. На місці давнішого храму 1800 року було споруджено дерев'яну церкву Архистратига Михаїла. Замість цієї церкви 1905 року збудували новий, великий дерев'яний храм у "єпархіальному" стилі - він зберігся дотепер.
Кількість парафіян на 1882 р. становила 1947 осіб, на 1913 р. - 3484 особи. До парафії станом на 1913 рік належали села Городчан, Зимовище, Машеве, Миколаївка, Усів, Хоромне (з приписною церквою). Причт складався зі священика, псаломника та просфорниці. У парафії діяло дві церковно-парафіяльні школи.
Достеменно не відомо, що було з церквою за радянських часів до Другої світової війни, відомо лише, що під час німецької окупації богослужіння у ній поновили. Після аварії на ЧАЕС, коли 1986 року мешканців села було відселено, церква залишилася у покинутому селі. Раз на рік, на поминальні дні, її відвідують колишні мешканці, відбувається богослужіння.

Фото Сергія Скромного, серпень 2015 р.

Фото Сергія Скромного, серпень 2015 р.

Фото Сергія Скромного, серпень 2015 р.

[Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Собрал Л.Похилевич. Издание Киево-Печерской Лаврі, 1864 год. Перевидання: Біла Церква, видавець О.В.Пшонківський, 2007. - С.449]:
КРАСНО село на левой стороне Припети, напротив с. Шепелич, а от Чернобыля в 30-ти верстах. Жителей обоего пола православных 254, римских католиков 10, евреев 15. Село расположено на низменном месте, между болотами и озерами. Крестьяне живут в курных избах, как везде за Припетью.
Церковь во имя Архистратига Михаила деревянная, построена в 1800 году на место древнейшей; состоит в 5-м классе; земли имеет указную пропорцию. К ней причислены следующие деревни:
Усов в 6-ти верстах выше Красного, на левой стороне Припети. Жителей обоего пола 168.
Зимовище в таком же расстоянии ниже по реке. Жителей обоего пола 233.
Машов на возвышенности, сопровождающей реки с левой стороны, а от Красна в 3-х верстах. Жителей обоего пола 345. Здесь в давнее время стояла приходская церковь, перенесенная впоследствие ближе к реке в село Красно.
Городчане в 16-ти верстах от села Красного, при реке Несвиче, составляющей границу Киевской с Минской губернией. Жителей обоего пола: православных 112, римских католиков 7, евреев 12. Городчане и деревня Хоромне в 4-х верстах отстоящая с 6044 десятинами земли, большей частью лесистой, составляют частное имение, принадлежащее помещику Виктору Данькевичу, живущему в Городчанах.

Фото Сергія Скромного, серпень 2015 р.

Фото Сергія Скромного, серпень 2015 р.


Є ще така інформація з книжки Сергія Паскевича та Дениса Вишневського "Чернобыль. Реальный мир" (Эксмо, 2011), що стосується долі церкви після аварії на ЧАЕС:
Судьба церкви сложилась весьма драматично. В 1926 году она была закрыта, а священник был сослан в Сибирь. До 1942 года, когда церковь была открыта вновь, дважды предпринимались попытки сжечь ее, но селяне вставали стеной и оба раза спасали святыню. И все же в 1986 году уберечь церковь не удалось…
В первые же после аварии на ЧАЭС дни, наполненные всеобщей неразберихой и паникой, Михайловский храм в выселенном селе Красно был полностью разграблен. Древние иконы, другие ценные и уникальные предметы церковного обихода исчезли навсегда. Даже холсты с изображением святых, размещенные на стенах на большой высоте, были сорваны.
В последнее время силами церковной общины Свято-Ильинского храма и администрации зоны выполнена реставрация куполов и кровли церкви. Светло-зеленые купола церкви Архистратига Михаила сегодня можно видеть в ясную погоду с гостиницы «Полесье» города Припять.





© 2017-2018, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.