На тому ж сайті Артем Свиридов подає наступний коментар:
"Під час одного з ремонтів в радянський час висоту верхів церкви зменшили. Внаслідок цього верхня частина іконостасу нахилена досередини церкви.
Є неперевірена інформація, що церкву збудували на місці більш старої однокупольної церкви, яка згоріла. Якщо вірити написові на тильному боці іконостасу, то він виготовлений у 1771: "Сей иконостасъ построенъ 1771 г." М. Жарких висловлює думку, що незвична конфігурація церкви пояснюється тим, що центральний верх було розібрано після якогось руйнування. Ця думка видаєтся мені вірною. Дерев'яні прибудови до бабинця і нави з'явилися, ймовірно, у ХІХ ст., а цегляні прибудови до вівтарної частини - у ХХ ст. Напис на дверному косяку дзвіниці свідчить, що вона була збудована у 1804 майстром Шаповаленком на кошти прихожан та стараннями ктитора Григорія. Таким чином, дзвіниця, скоріше за все, збудована не одночасно з церквою, а на 64 роки пізніше."

Верхній ярус іконостасу Різьблена деталь

Царські врата Здається, це той самий дзвін, що на фото нижче (1988 р.) лежить у траві?

Фотографії з архіву Миколи Жарких, липень 1988 року

[ПГА, т.1, с.142]: Расположена на пригорке в центре села. Деревянная на каменном фундаменте трехсрубная с невысокими боковыми приделами и притвором с пристройками по бокам апсиды трехглавая. Карниз разделяет наклонные вертикально ошалеванные стены очень высоких срубов на два яруса. В интерьере сохранились росписи XIX в. Композиция здания необычна - главы расположены лишь над восточным и западным срубами. [на думку М.Жарких, центральний верх було розібрано після якогось руйнування, можливо, під час Великої вітчизняної війни]
К юго-западу от церкви находится деревянная двухъярусная колокольня. Второй ярус ее прорезан отверстиями-голосниками. Здание является любопытным памятником украинской деревянной архитектуры Правобережья.

© 2007, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)