Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Київська область
Київ (Татарка)
Київ (Мамаєва Слобода)
Київ (скансен, Дорогинка)
Київ (скансен, Зарубинці)
Київ (скансен, Зелене)
Київ (скансен, Канора)
Київ (скансен, Кисоричі)
Київ (скансен, Клесів)
Київ (скансен, Кут-Товсте)

         Баришівський р-н

Бзів
Лехнівка
Лукаші
Лук'янівка
Перемога
Поділля
Селище

         Білоцерківський р-н

Олійникова Слобода
Сорокотяги
Сухоліси
Томилівка
Храпачі
Шкарівка
Щербаки

         Богуславський р-н

Бородані
Вільховець
Розкопанці

         Бориспільський р-н

Безуглівка
Іванків
Мала Стариця
Рогозів

         Бородянський р-н

Луб'янка
Шибене

         Броварський р-н

Велика Димерка
Гоголів-1
Гоголів-2
Заворичі
Плоске
Требухів

         Васильківський р-н

Васильків
Кожухівка
Липовий Скиток
Тростинка

         Володарський р-н

Березна
Зрайки
Ожегівка

         Згурівський р-н

Мала Березанка

         Іванківський р-н

Коленці
Красне
Мусійки
Прибірськ
Сидоровичі
Феневичі

         Києво-Святошин. р-н

Бузова
Михайлівка-Рубежівка

         Миронівський р-н

Владиславка
Тулинці

         Обухівський р-н

Витачів
Креничі
Підгірці

         Переяслав-Хмельн. р-н

Гайшин
Переяслав-Хмельницький
              (скансен, Андруші)

Переяслав-Хмельницький
              (скансен, Бушеве)
Переяслав-Хмельницький
              (скансен, В'юнище)
Переяслав-Хмельницький
              (скансен, Острійки)
Переяслав-Хмельницький
              (скансен, Пищики)

Переяслав-Хмельницький
              (скансен, Сухий Яр)

Строкова

         Поліський р-н

Вовчків

         Рокитнянський р-н

Бушеве
Житні Гори
Острів
Савинці
Синява

         Сквирський р-н

Кривошиїнці
Шаліївка

         Ставищенський р-н

Антонівка
Богатирка

         Таращанський р-н

Дубівка

         Тетіївський р-н

Росішки
Софіпіль

         Фастівський р-н

Борова
Веприк
Кожанка
Півні
Скригалівка
Фастів

         Яготинський р-н

Сулимівка

Строкова


с. Строкова, Переяслав-Хмельницький р-н, Київська область. Показати на мапі

         Церква св. ап. Йоана Богослова, 1899, згоріла 1914, відновлена 1919 року

Фото Олександра Михайлика, березень 2016 р.

Фото Олександра Михайлика, березень 2016 р.


Ця церква отримує Гран-Прі за версією сайту "Дерев'яні храми України" у змаганні на найпотворніше спотворення пам'ятки у Київській області. Обшиття якимось півкругляком чи то пластиком, "золотиє купола", пластикові вікна. Бачите, як дизайнер "поіграл шрифтами", тобто кольорами - темно-синє з коричневим і золотом, ммм! Навіть бетонний парканчик фігурно відлитий вибрали і пофарбували, щоб не порушував гармонію! Прощавай, пам'ятко архітектури, вітаємо нову споруду у розряді "жлобології".
Коли я відвідала цю церкву влітку 2017 року, то була морально не готова до такого потрясіння і навіть не змогла її сфотографувати, тому для сайту тепер запозичила світлини Олександра Михайлика.

Фото Олександра Михайлика, березень 2016 р.

А у ландшафт як вписалася!
Фото Олександра Михайлика, березень 2016 р.


Утім, ремонтом цим місцеві пишаються, церкву відновили за власними уявленнями з найкращих поривань, про що дізнаємося зі статті у газеті "Вісник Переяславщини". Наприклад, у ній схвально пишуть: "Ще здалеку видно, як на сонці виблискує новий купол з хрестом. Зовні строківську церкву не впізнати. Її стіни утеплили мінватою і оббили металевим блок-хаусом під колір і фактуру зістарених колод, тож на вигляд вона залишилася дерев’яною, але стала «поважнішою»". Ну ось що тут скажеш?!
Статтю ж наведу тут повністю, оскільки вона містить багато інформації з історії церкви.


[Стаття з громадсько-політично газети "Вісник Переяславщини", 3 квітня 2016]:

У СТРОКІВСЬКИЙ ЦЕРКВІ ВСТАНОВИЛИ УНІКАЛЬНИЙ ІКОНОСТАС З УКРАЇНСЬКИМИ ОРНАМЕНТАМИ
У Строкові (Переяслав-Хмельницький район, Київська область) завершують капітальну реставрацію місцевої церкви Івана Богослова. Їй майже сто років, і вона цілком дерев’яна, такою збереглася з давніх пір.
Та час «точить» все тлінне, і будівля потребувала оновлення. Тим більше, що меценати для такого благого діла є свої, місцеві. Брати Олександр та Віталій Яреми у 2015 році першими прийшли до сільського голови з ідеєю провести ремонт церкви. До справи долучилися й інші благодійники, тож із коштами не було особливих проблем, завдяки чому в такі короткі терміни будівлю переробили капітально.
Повністю замінили крокви і сволоки даху, перекрили верх металом «булат з позолотою», а головне – встановили купол з хрестами, бо досі його не було. Безкупольною строківська церква стояла із середини 1950-х, коли радянська влада поскидала з усіх храмів хрести і перетворила святі будівлі на склади та конюшні. У цьому селі в церкві зробили зерносклад, завдяки чому вона не зазнала великої руйнації. Збереглася ще й тому, що давні майстри добре знали свою справу і вміли будувати.
– Коли в церкві замінювали підлогу і дійшли до лагів, то подивувалися –дерев’яні тесані колоди по 10 метрів завдовжки і сантиметрів тридцять у товщину лежали такі, ніби вчорашні! Тож ці лаги ми залишили, – розповідає сільський голова Микола Жук. – Я подумав: це ж які тоді дуби росли?! Та й теслі знали, коли і яку деревину зрубати, щоб вона оце за сто років не пропала, хоча пролежала, вважайте, на землі. Церква стояла просто на каменях, фундаменту як такого не було.

Фото Олексія Нікіфорова, серпень 2013 р.

Вигляд церкви до реконструкції. Фото Олексія Нікіфорова, серпень 2013 р.


– Строківська церква колись була великою, але навіть не дерев’яною, а обплетена лозою – так казали старожили у селі, тому й згоріла вщент, – розповідає строківчанка Віра Ярема. – Я пам’ятаю вже новішу, з дерева, ще малою гралася біля неї разом з іншою дітворою, лазили під низ, де простір відкритий: з одного боку заліз під церкву, а з другого виліз – так ховалися.
Пожежа в церкві у 1914 році стала фатальною для всього села. Переказують, що храм підпалили діти через пустощі. Діло було в жнива, коли всі селяни на полі, тому нікому було вчасно загасити вогонь і від церкви зайнялися ще й хати. Так згоріло півсела. Старі люди пригадували, вогонь був такої страшної сили, що навіть цямрини в колодязях повигорали дотла. Через це чимало строківчан виселилися до родичів в інші села. Сільський голова каже, що в 1930 році в Строкові було майже дві тисячі жителів, зараз – 400 осіб.
Строківчани досить швидко відновили згорілий храм. Переказують історію, що невдовзі потому, коли чоловіки навіть уже дубові колоди заготовили для будівництва, це дерево побачив посильний з міста, наказав селянам готувати підводи і відвезти такий добротний матеріал до Переяслава. Тільки не на тих натрапив. Чоловіки схопилися за вила і сокири та загнали того гінця аж у болото, мовляв, не суньтеся до нас, бо біда вам буде! Селян і справді з повіту більше не займали.
Уже у 1919 році у відбудованому храмі строківчани відправили першу службу. Нова церква тоді вийшла, як казали, удвічі меншою від тої, що згоріла. Але її поставили на тому ж місці, на горбочку, на старих каменях. Набагато пізніше дерев’яну церкву зовні оббили для захисту металом, і так вона дочекалася нинішнього ремонту.
– Плануємо до Пасхи (1 травня) завершити всі роботи всередині приміщення, а після свят зайнятися благоустроєм території довкола, хочемо замінити й огорожу, – розповідає Микола Васильович дорогою до сільського храму.
Ще здалеку видно, як на сонці виблискує новий купол з хрестом. Зовні строківську церкву не впізнати. Її стіни утеплили мінватою і оббили металевим блок-хаусом під колір і фактуру зістарених колод, тож на вигляд вона залишилася дерев’яною, але стала «поважнішою».
Всередині кипить робота – майстри встановлюють новий іконостас. Він – особлива гордість ініціаторів цієї справи, бо є унікальним: різьблений з дуба українськими орнаментами. Створив його майстер із Золотоноші Олег Донченко. Каже, мав неабияке задоволення втілити тут ідею національної ідентичності українців. Такому задуму майстра з боку замовників не було ніяких заперечень, тож справа пішла легко і швидко – впоралися за півроку.
У новий різьблений кіот (оправа для головних ікон) помістять образи та картини на біблійні сюжети теж нові, виконанні сучасними технічними способами зображення. Старі ж ікони, які у храмі з давніх часів, розмістять на бокових стінах для поклоніння прихожан. Основний блакитний колір на внутрішніх дерев’яних стінах теж залишили. Так виходить, що церкву ніби і переробили, але зуміли зберегти «дерев’яну» автентичність та особливість облаштування. Коли роботи тут повністю завершаться, то до церкви в Строкову варто буде приїхати не лише як у духовний храм, а й подивуватися різьбленому іконостасу – справжньому витвору мистецтва.
Валентина БАТРАК


Фото Олександра Михайлика, березень 2016 р.

© 2017-2018, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.