Звернення від автора

Мене звуть Олена Крушинська, і я вітаю вас на своєму сайті "Дерев'яні храми України" (ДХУ) - першому веб-ресурсі, присвяченому дерев'яній архітектурі, який був започаткований ще 2006 року. Відтоді його розбудова триває. На цій сторінці ви знайдете інформацію про мій проект "Дерев'яні храми України", його історію, мету й завдання та результати роботи за попередні роки. Про сам сайт, що є важливою складовою проекту, можна детальніше дізнатися тут. А відповіді на питання, хто я і чому займаюся дерев'яними храмами, ви побачите на сторінці Про автора

Проект "Дерев'яні храми України"

- це авторський проект, над яким я працюю з 2005 року і дотепер. Він присвячений усім пам'яткам сакральної дерев'яної архітектури - церквам, костелам, кірхам, синагогам, тому в назві вжито узагальнююче слово "храми".

 Метою проекту є пошук, структуризація, поширення і популяризація інформації про пам'ятки дерев'яної архітектури України, привернення уваги суспільства до проблем їхньої охорони і збереження.

  Завдання, які ставила для себе:

- здійснення експедицій до дерев'яних храмів: деталізована фотозйомка, спілкування з настоятелями і місцевими мешканцями для збору додаткової інформації. По можливості - делікатна роз'яснювальна робота щодо дбайливого ставлення до пам'ятки;

- створення електронного фотоархіву на основі власних і наданих колегами й волонтерами фотографій;

- залучення до співпраці фахівців і аматорів, створення спільноти шанувальників дерев'яної архітектури, згуртованої навколо сайту;

- розбудова сайту "Дерев'яні храми України", що є обличчям проекту;

- публікація статей у пресі й книжок на тему дерев'яної архітектури;

- залучення їх до туристичних маршрутів через співпрацю з турфірмами та навколотуристичними проектами;

- інформаційна підтримка ініціативних груп, що займаються порятунком дерев'яних храмів: церковних громад, спонсорів, громадських організацій.

  Історія створення

Ідея створення сайту народилася 2005 року. На той момент спроба пошуку в інтернеті на слова "дерев'яна церква" давала мізерні результати, про ці пам'ятки практично не було жодної інформації. Вони були несправедливо ігноровані, загубившись на тлі більш ефектних на перший позір об'єктів - замків, палаців, монастирів. Утім, навіть загальновідомі сьогодні об’єкти тоді, у середині 2000-х, заледве починали відвідуватись мандрівниками. Бракувало видань на тему дерев'яних храмів, а поодинокі статті у ЗМІ лише констатували загибель у пожежі чергової пам'ятки. Потрібно було ліквідувати цю інформаційну порожнечу. Тому я вирішила підготувати проект на тему "Створення інтернет-порталу та фотокаталогу пам'яток дерев'яної архітектури "Дерев'яні храми України" і подати його на конкурс Міністерства у справах сім'ї і молоді. Після експертизи і конкурсного відбору проект виборов один із грантів Президента України для обдарованої молоді на 2006 рік.

  Виконавці

Над проектом працює одноосібно його авторка, тобто я, а не команда людей, як часто вважають. Робота по всіх напрямках проекту, наведених вище, виконується власноруч, включно з опрацюванням матеріалів і писанням html-кодів для сайту. А друзі й колеги допомагають у здобутті матеріалів для нього. З першими ми разом мандруємо, поділяючі радість від зустрічей з улюбленими пам'ятками й романтичні труднощі подорожей українськими автошляхами. Найбільше пригод ми пережили разом з Владіміром Гуліним-Мігальцем, Карлом Кучею, Ігорем "Лазером" Скальським, Сергієм Криницею, учасниками еколого-культурологічної експедиції "Дністер", нині вже покійними Дмитром Малаковим і Дмитром Гармашем.
З колегами - як фахівцями, так і аматорами в галузі дерев'яної архітектури, ми активно співпрацюємо. Вони надають матеріали для публікації на сайті, допомагають порадами і загалом морально підтримують проект, за що я щиро їм вдячна.

  Фінансування

"Дерев'яні храми України" - це незалежний, некомерційний, позаконфесійний і позаполітичний проект.

Упродовж 2006 року робота над проектом велася за кошти гранту Президента України для обдарованої молоді. Від 2007 року і дотепер уся робота проводиться без жодної фінансової підтримки, власними силами і коштами авторки проекту.

  Проект підтримали:

Петро Власенко, надавши домен і хостінг для сайту;

Сергій Бондар, подарувавши для експедиційних потреб GPS-навігатор.

Щиро їм дякую за допомогу!

  Основні результати роботи над проектом за 2005-2020 рр.

Порахувати кількість експедиційних поїздок і тисячі подоланих кілометрів вже, напевно, неможливо, зате можна підрахувати обсяг електронного фотоархіву, де зібрано світлини з власних подорожей і надані колегами й волонтерами. Станом на грудень 2011 року він містив понад 30 000 фотографій близько 850 дерев'яних храмів (нині, станом на 2021 рік, їх набагато більше, але задля точної статистики треба попрацювати над упорядкуванням фотоархіву експедиційних подорожей). Зокрема, було виявлено численні "забуті" пам'ятки, досі відсутні у реєстрах. Для прикладу: у найбільш повному на сьогодні каталозі існуючих дерев'яних храмів для Черкаської області наведено список з 22 об'єктів, нами ж зібрано і представлено на сайті - 43.

Багато матеріалу, зібраного у фотоархіві, ще чекає своєї черги на на опрацювання і публікацію на сайті "Дерев'яні храми України", створення і розбудова якого є одним з найважливіших досягнень проекту. Детальніше - на спеціальній сторінці Про сайт.

2007 року вийшла книжка авторки проекту Сорок чотири дерев'яні храми Львівщини - не лише перший путівник дерев’яними храмами Львівщини, а й узагалі перший український путівник, присвячений виключно пам’яткам дерев’яної архітектури. Багато інформації про дерев'яні церкви містять і всі наступні книжки й часописи, автором або упорядником яких я виступила. Їх зібрано на сторінці Мої видання. Також за ці роки вийшли численні статті у часописі "Міжнародний туризм", "Газете по-киевски" та інших виданнях, зокрема, серія статей "Wooden Churches of Ukraine" була опублікована в англомовному часописі "Welcome to Ukraine" (2008-2010).

Авторку проекту не раз запрошували до участі у конференціях та круглих столах з проблем збереження дерев'яних храмів, на прямі радіоефіри тощо. Надано низку інтерв'ю та коментарів для друкованих й інтернет-видань.

Започатковано співпрацю з фахівцями в галузі архітектури, мистецтвознавства і краєзнавства, зокрема, деякі проекти міжнародної співпраці. Фото авторки проекту "Дерев'яних храмів України" увійшли до енциклопедичного двотомного видання Jiří Langer, Karel Kuča. Dřevěné kostely a zvonice v Evropě (2009), яке вибороло престижну книжкову премію Europa Nostra, до кількох книжок Михайла Сирохмана про дерев’яні церкви Закарпаття (2014-2020). Приємно також, що поради від авторки ДХУ стали у нагоді режисерові Юрію Криливцю у створенні фільму Дерев'яні храми України. Закарпаття.

Восени 2014 року організатори конкурсу "Вікі любить пам’ятки" присвятили спеціальну номінацію дерев’яній архітектурі та запросили проект "Дерев'яні храми України" стати інформаційним партнером, а мене - зібрати і очолити журі спецномінації. Увійти до нього погодились мої друзі і колеги - дослідник закарпатських дерев'яних церков Михайло Сирохман (Ужгород) і переможець минулих сезонів "Вікі любить пам’ятки", фотограф Сергій Криниця (Черкаси). Розглянувши майже 1300 фотографій, ми шляхом голосування визначили трьох призерів, а також ввели кілька додаткових номінацій. Детальніше про спецномінацію та її переможців - у статті на сайті конкурсу "Вікі любить пам'ятки".

Завдяки співпраці нашого проекту з проектом Туристичні марки - Україна ціла низка дерев'яних храмів, зокрема й маловідомих, була залучена до міжнародної системи туристично-маркових місць.

По мірі можливостей надавалася інформаційна підтримка і допомога у пошуку фахівців для консультування для ініціативних груп, що намагаються врятувати той чи інший дерев'яний храм, зокрема, церкву у Стеблівці. Відбулася, хоч і не дуже вдала, спроба проекту "Дерев'яні храми України" організувати реставрацію дерев'яного храму, а саме костелика в Язлівчику, за рахунок спонсорських коштів. Авторка проекту є членом ініціативної групи "Врятувати церкву в Кугаєві", і сайт "Дерев’яні храми України" є офіційним інформаційним майданчиком для висвітлення перебігу цієї громадської акції - їй присвячено окрему сторінку.

А найбільшим досягненням проекту можна вважати те, що люди справді відгукнулися на нього, що і його заслуга є в тому, як сильно виріс за останні 15 років інтерес до теми дерев'яних храмів. Хтось уперше почув про них, хтось зацікавився, а хтось уже полюбив ці прекрасні пам'ятки. До них почали подорожувати, про них почали писати, про їхні проблеми, нарешті, заговорили вголос - а отже, з'явився шанс їх врятувати.

І для цього "Дерев'яні храми України" продовжують свою роботу.

© 2007-2021, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)