|
|
Запоріжжя (Хортиця)
м. Запоріжжя, острів Хортиця, Запорізька область.
Показати на мапі
|
Фото Дмитра Леонтьєва
Фото Дениса Вітченка, 2007 р.
Початок будівництва історико-архітектурного комплексу одразу ж породив жваву дискусію в
суспільстві та науковому середовищі. Фахівці різних галузей і всі небайдужі висловлювали
протилежні думки щодо особистостей архітектури і функціонального наповнення комплексу, і навіть
самій доцільності будівництва. Все це не дивно, адже будівництво велося на тому місці, де власне,
Запорізької Січи ніколи не існувало! Однак, з боку прихильників будівництва лунали голоси, що
новостворена "Січ" може стати вдалим матеріалізованим доповненням позитивного українського
міфу про Хортицю. Наукові суперечки щодо архітектури і планування "Січі" цілком зрозумілі.
Про зовнішній вигляд Запорізьких Січей історична наука має досить незначні за обсягом
і розрізнені свідчення, більшість яких стосується останньої, або Нової Січи, які кожен може
інтерпретувати по своєму.[1 c.79-80]
Фото Дмитра Леонтьєва
При рекреаційно-туристичному використанні заповідних територій гостро постає обумовлена об'єктивними чинниками
проблема компенсації: недостатність або відсутність певних ціннісних якостей та елементів середовища
(наприклад архітектурно-художньої цілісності, домінант, композиційних акцентів) може
компенсуватися розвитком інших якостей і чинників. Останніми можуть бути посилення використання рекреаційних ресурсів.
Та набагато важливішу роль відіграє те, що серед неспеціалістів дістало найменування "відбудови" (відновлення) втрачених
пам'яток. Тут криється внутрішня суперечливість: адже згідно міжнародної практики кожна пам'ятки є унікальною,
не замінимою, неповторною і невідшкодованою, Тож відновити (відбудувати) її неможливо - ні теоретично, ні практично.
Але це не означає неможливості комплексної регенерації історичної забудови - накопичений за останнє століття європейський
досвід свідчить, що:
- Матеріально-технічну структуру пам'ятки відновити неможливо,
- Можна означити пам'ятку, місце, яке вона займала в просторі й культурі, за допомогою певного знаку (знакової системи).
Нині в багатьох історико-культурних заповідниках України постала проблема повністю чи частково втрачених пам'яток,
що вимагають певного означення на заповідних теренах.
Головний методичний принцип полягає в тому, що об'єкт історико-культурної спадщини, який колись існував, компенсується
(заміняється) знаком, що має більшу чи меншу міру умовності. Але цей знак ніколи не може і не повинен претендувати
на те, щоб реально замінити втрачений автентичний об'єкт (принцип відмови від фальсифікації).
Залежно від характеру об'єктів і конкретних умов можуть бути такі способи символічного означення як встановлення макетів
у натуральну величину (цілісних чи фрагментарних), виявлення обсягових контурів споруди в сучасних конструкціях і
матеріалах.[2 с.49-51]
Краєвид скансену з могили біля музею. Фото Дениса Вітченка, 2007 р.
У даному випадку річ йде не про відновлення пам'ятки на історичному місті існування, а про побудову певної
історико-архітектурної атракції, що використовує так звані "мотиви реконструкції" певної будівлі чи комплексу
за даними історичних свідчень чи археологічних розкопок без наявності іконографічної (зображень об'єкту) інформації.
Звісно ж таке відтворення носить умовний, гіпотетичний характер, а відбудова комплексу на новому місці,
віддаленому від дійсного місця розташування пам'ятки та застосування сучасних матеріалів (залізобетону в
конструкціях фундаментів, руберойду під ґонтовою та очеретяною покрівлею, сучасних скобяних виробів, тощо)
та технологій будівництва, остаточно надає йому характеру макету у натуральну величину, з елементами історичного
"діснейленду" - де в умовній ігровій формі подається побут певної історичної спільноти (у даному разі - запорізького
козацтва). Добре це чи погано - мабуть покаже час, можна тільки сказати що цей комплекс має більше відношення до
туристичного менеджменту, та розбудови матеріалізованих "історичних орієнтирів" офіційної ідеології (на кшталт
відтворення давніх споруд Вавилоні в Іраку часів С.Хуссейна) ніж до реставраційної справи.
Використані джерела:
1) Наталія Хортицька. Острів слави й ...невезіння // Губернія, №4-5, 2006
2) Вечерський В.В. Метод символічної реконструкції та його роль у регенерації історико-архітектурного довкілля //
Проблеми регенерації історичної забудови заповідних територій населених пунктів заповідних територій населених пунктів України.
Матеріали науково-практичної конференції, 8-10 червня 1994 р., Кам'янець-Подільський.
Краєвид скансену з греблі ДніпроГЕС. Фото Дениса Вітченка, 2007 р.
© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.
|
| |
| |
[an error occurred while processing this directive]
|