Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Дніпропетровська область

         Новомосковський р-н

Новомосковськ

     Запорізька область Запоріжжя (Хортиця)

     Кіровоградська область

         Знам'янський р-н

Юхимове

         Новоархангельський р-н

Ятрань

         Олександрівський р-н

Бірки
Іванівка

     Луганська область Ровеньки

     Одеська область

         Балтський р-н

Обжиле

     Сумська область

         Конотопський р-н

Конотоп

         Лебединський р-н

Боброве
Лебедин

         Охтирський р-н

Бакирівка

         Роменський р-н

Плавинище
Пустовійтівка
Ріпки

         Шосткинський р-н

Пирогівка

     Херсонська область

         Бериславський р-н

Берислав

Фото Дениса Вітченка, вересень 2013 р.

Інтер'єр собору. Фото Дениса Вітченка, вересень 2013 р.

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Mvidyakin

Фото з Вікіпедії,
автор - користувач Mvidyakin























Фото Дениса Вітченка, вересень 2013 р.

Дзвіниця і собор, верхи якого саме перекривають міддю. Фото Дениса Вітченка, вересень 2013 р.

Новомосковськ


м. Новомосковськ (давня назва - Самарчик), Новомосковський р-н, Дніпропетровська область. Показати на мапі
GPS координати церкви: 48°37.4037, 35°15.4728. Адреса: вул. Перемоги, 1

В Новомосковську, крім Троїцького собору, зберігся також Самарський Пустинно-Миколаївський монастир XVIII ст., про який можна прочитати у довіднику [ПГА, т.2, с.132]

         Троїцький собор, 1775-1780

Фото 1886 р. Фото Ігоря Хоми, березень 2005 р.

Троїцький собор на фотографіях 1886 та 2005 років. Транспортні засоби під стінами храму мало змінилися.
Всі сучасні фото на цій сторінці зробив Ігор Хома у березні 2005 р.


Троїцький собор - абсолютно унікальна пам'ятка, без якої не обходиться жодна хрестоматія з історії вітчизняної архітектури. Це єдиний в українському дерев'яному зодчестві приклад хрещатого, дев'ятикамерного, дев'ятиглавого храму. Він був побудований народним майстром Яковом Погребняком, який, за переказами, для більшої наочності проектного задуму представив замовникам сплетену з лози модель майбутнього храму (зберігалася до 1812 р., а потім розсипалася). На мідній дошці 1883 р., знайденій під час реставраційних робіт під підлогою, - гравіровка: "Основался впервые 1775-го года". До 1880 р. через вітхість собору виникла потреба у заміні його на новий. 1888 року споруду було перекладено, як свідчать документи, «за старим зразком» за проектом арх.

Собор в Новомосковську. Майстер Яків Погребняк.
              Гуаш художника Ю.І.Химича

Собор в Новомосковську. Гуаш Юрія Химича. Ілюстрація з книги П. Г. Юрченка "Дерев'яна архітектура України", 1970 р.

Харманського. Насправді ж собор при цьому було суттєво змінено. Старое дерево виявилося майже зовсім зогнилим, і запланована заміна окремих колод в реальності перетворилася на побудову наново, з нового лісу. При цьому не було збережено первісний нахил всередину, спотворено форму бань та арок прорізів, вертикальне шалювання змінено на горизонтальне.

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Олегггниколаевич

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Олегггниколаевич

Фото 1942 р. Фото 1942 р.

Дві світлини 1942 р., зроблені німецькими солдатами


[Юрченко П.Г. Дерев'яна архітектура України. К., "Будівельник", 1970]:
С.8-9.
Коли ж у п'ятизрубній церкві заповнити зрубами западаючі кути, то буде дев'ятизрубна будова з квадратним горизонтальним окресленням. Над кожним зрубом височить свій верх, найвищий - над центральним зрубом, нижчі - над бічними і ще нижчі - над кутовими. Маємо оригінальну і надзвичайно виразну вертикально-центричну композицію з дев'ятьма верхами. Збереглася лише одна така пам'ятка XVIII ст. - дерев'яний собор у Новомосковську на Дніпропетровщині.
С.38-40.
Дослідники історії української архітектури не раз звертали увагу на певну спільність загальної композиції кам'яних та дерев'яних храмів XVII-XVIII ст. з храмами південних давньоруських земель. Пірамідальність загальної композиції - силуета споруди, вертикально-центрична система - це основні характерні риси Софії Київської, надбрамної церкви всіх святих у Лаврі і дерев'яної церкви у Новомосковську. Різні епохи, різні матеріали і різні стилістичні характеристики, а загальна структура- єдина. Коли така спільність давньоруських прийомів відчувається в українській архітектурі пізніших століть, то можна гадати про існування такого ж монументально-декоративного мистецтва в давньоруських дерев'яних храмах, як в кам'яних давньоруських храмах та українських дерев'яних храмах XVI-XVII ст.

Яків Погребняк. План Троицкого собора в Новомосковске Днепропетровской обл., 1781 г. 
          Обмер Ю. А. Нельговского

С.128-129. У церквах Слобідської України з розвинутими верхами восьмикутні підбанники самі по собі високі й значно більші у висоту за бані. Крім того, бані мають криволінійні профілі без явно вираженого ковніра. В цьому відношенні вони схожі на високі ступінчасті споруди в стилі класицизму. Дерев'яні церкви з такими верхами будували на Слобожанщині в другій половині XVIII ст., навіть на рубежі XVIII-XIX ст., коли в монументальній архітектурі панував стиль класицизму. Спорідненість верхів церков будовам класицизму виявлялась не лише в загальних пропорціях, а й у самих формах бань. Це свідчить про те, що народні майстри активно засвоювали те нове, що виникало в монументальному будівництві.
Найбільшою дерев'яною будовою XVIII ст. - заввишки близько 65 м, що має своєрідну просторову композицію з дев'ятьма банями, є Троїцький собор у Новомосковську. Спорудив його в 1773-1779 рр. народний майстер Яким Погребняк з Нової Водолаги, який, за переказами, перед тим, як будувати церкву, зробив модель з ситняку. Будівля схожа на дев'ятикамерні кам'яні церкви XVIII ст. типу церкви у Сорочинцях. Це єдиний в українському дерев'яному будівництві приклад дев'ятикамерної церкви з дев'ятьма банями. В 1888 р. Новомосковську церкву було перекладено, як свідчать документи, "по старому образцу" за планом архітектора Харманського. Насправді ж церкву перебудували не за старим зразком, а з помітними змінами. В арсеналі творчих засобів теслярів були окремі секрети і хитрощі, пов'язані в більшості з оптичними ілюзіями, які надавали будинкові особливої виразності, краси, і в даному випадку архітектор з цим не рахувався. Модернізація негативно відбилася на архітектурі будови, ЇЇ плані й пропорціях.


Фото з Вікіпедії, автор - користувач Mvidyakin

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Mvidyakin


[ПГА, т.2, с.132-133]: (Пл. Сучкова, 1). Построен народным мастером А. Погребняком, который по преданию для большей наглядности проектного замысла представил заказчикам сплетенную из лозы модель будущего храма (хранилась до 1812 г., а затем рассыпалась).
На медной доске 1883 г. найденной во время реставрационных работ под полом, выгравировано: «Основался впервые 1775-го года». К 1880 г. собор сильно обветшал, возникла необходимость заменить его новым. В 1888 г. здание было переложено, как свидетельствуют документы, «по старому образцу» по проекту архит. Харманского. В действительности собор при этом претерпел существенные изменения.
Старое дерево оказалось почти совершенно истлевшим, и предполагаемая замена отдельных бревен на деле превратилась в постройку заново из нового леса. Не был сохранен первоначальный уклон к центру, исказилась форма куполов и арок вырезов, вертикальная шалевка заменена горизонтальной.
Деревянный, на каменном фундаменте. Это единственный в украинском деревянном зодчестве пример крещатого, девятикамерного, девятиглавого храма. В решении его пространственно-композиционной структуры доведен до высшей точки принцип многокамерности. Нарастающая к центру высота срубов, заломы завершенных главками куполов подчеркивают пирамидальность композиции. Большие размеры придают сооружению монументальный характер. Единство интерьера достигается объединением боковых срубов с центральными фигурными арками.
Памятник используется Днепропетровским художественным музеем для экспозиции отдела декоративно-прикладного искусства.

Фото Ігоря Хоми, березень 2005 р.
Вигляд із заходу [ПГА, т. 2, с. 132]

КОЛОКОЛЬНЯ, XIX в. Расположена к западу от собора. Деревянная, квадратная в плане, трехъярусная, с постепенным уменьшением площади ярусов, завершена граненым куполом. Во втором ярусе прорезаны окна-голосники, в третьем - установлены часы. Колокольня, тяжелая по пропорциям с сухими архитектурными формами, стилистично не связана с барочной и динамичной архитектурой девятиглавого собора. К колокольне примыкает ограда территории собора.
С 1981 г. ведутся ремонтно-реставрационные работы.


[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. - К. : 1976 р., с. 177-180]:

Зовнішній вигляд собору. Фото 1886 р. [с. 247] За планом пам’ятка належить до хрещатих дев’ятидільних, з дев’ятьма верхами.
Дату закладення новомосковського Троїцького собору дослідники подають неоднаково. Г. Надхин [Надхин Г. П. Церковные памятники Запорожья. М., 1877] і Д. Яворницький [Запорожье в остатках старины. СПб., 1888, стор. 69] зазначають 1773 р., а Ф. Макаревський [Макаревский Ф. Материалы для описания церквей Екатеринославской епархии. Екатеринослав, 1880, т. 1, стор. 309] показує 1775 р. Документи з архіву Запорізької Січі дають такі відомості: 1 травня 1773 р. кошовий Січі Калнишевський звернувся в Київ до генерал-губернатора Ф. М. Воейкова з "Доношением", в якому просить дозволити посланим від Січі нарочним купити "надобное число в плитах дерева на церков к постройке способное". 3 іншого документа того ж архіву ми дізнаємось, що посланці Січі купили "чотири плоти деревні" (всього 559 колод). Дерево було сплавлено Дніпром до гирла річки Самари. В листопаді 1773 р. самарський полковник звернувся до кошового Калнишевського з "Доношением", в якому пише: "оная деревня необходима следующей зимой", висловлюючи побоювання, що дерево "водою подойтись и росплистись может", просить дозволити перевезти його в Самару. Отже, плитове дерево потрапило до Новоселиці лише взимку 1773-1774 рр.
Церкву будували протягом 1775-1778 р. В 1780 р. закінчено виготовлення іконостаса, бокових престолів, про що свідчить "Опис церковного майна за 1781 рік", про який згадує Надхин. План [с. 247]
Церкву збудовано з соснових, а частково й з дубових брусів. Церква була соснова на дубових підвалинах висотою понад 30 саженів.
За рік закінчення будування церкви Надхин приймає 1778, бо в січні 1779 р. майстру Якиму Погрібнякові було видано "Атестат". Надхин так оцінює пам’ятку: "Достоинство ее - в необыкновенном изяществе общих очертаний и в смелой до дерзости постановке. Надо взглянуть на эту церковь днем, едучи по харьковской дороге из Конграда, откуда в первый раз открывается самарская долина. Это издали что-то поражающее. Надо посмотреть на нее в ясный летний вечер с берега Самари, когда нельзя распознать, из какого материала она построена; тогда представится на горе в розовом отблеске потухающей зари величественный монументальный силуэт ее, который поспорит красотою рисунка со многими..."
В 80-х рр. XIX ст. Новомосковська церква потребувала ремонту. Виникла потреба замінити її новою, синодального стилю. Місцеві діячі культури на чолі з Надхиним і Яворницьким розгорнули широку кампанію в пресі і у відповідних установах, домагаючись збереження пам’ятки. В 1887 р. було здобуто "высочайший указ", за яким церкву мали "возобновить в точности, с сохранением всех особенностей". "Разборка стен началась 2 октября прошлаго года и окончена к концу того же месяца. И в обновленном виде собор будет деревянным и девятиглавым, каким он был в первоначальной постройке. Старое дерево, из которого построен был собор, по разборке оказалось почти совершенно истлевшим, особенно в нижних частях собора; и предполагавшаяся первоначально лишь перекладка и пересыпка стен собора с заменою нескольких прогнивших колод новыми, превратилась в постройку заново, из почти всего нового леса... Неразобранным пока остался каменный фундамент, подведенный под деревянные стены собора в сравнительно недавнее время. Разобран он будет весною 1888 г. и на его место заложится новый" [25, т. XX].
Фотографії існуючої новомосковської церкви, фото зруйнованої в 1887 р., зведеної в XVIII ст. церкви, обмірні креслення та наші нотатки, складені в 1928 р. під час обслідування церкви в натурі, переконують нас в тому, що від старої, збудованої Я. Погрібняком в 1773-1778 р. церкви, до нас дійшло тільки фото; існуюча, збудована в 1888 р., церква схожа на попередню, але в якій саме мірі, ми не знаємо, тому вважати її відтворенням попередньої немає ніяких підстав.

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Олегггниколаевич

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Олегггниколаевич



© 2007-2014, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.




[an error occurred while processing this directive]