Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Дніпропетровська область

         Новомосковський р-н

Новомосковськ

     Запорізька область Запоріжжя (Хортиця)

     Кіровоградська область

         Знам'янський р-н

Юхимове

         Новоархангельський р-н

Ятрань

         Олександрівський р-н

Бірки
Іванівка

     Луганська область Ровеньки

     Одеська область

         Балтський р-н

Обжиле

     Сумська область

         Конотопський р-н

Конотоп

         Лебединський р-н

Боброве
Лебедин

         Охтирський р-н

Бакирівка

         Роменський р-н

Плавинище
Пустовійтівка
Ріпки

         Шосткинський р-н

Пирогівка

     Херсонська область

         Бериславський р-н

Берислав

Фото Дениса Вітченка, вересень 2013 р.

Інтер'єр собору. Фото Дениса Вітченка, вересень 2013 р.

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Mvidyakin

Фото з Вікіпедії,
автор - користувач Mvidyakin























Фото Дениса Вітченка, вересень 2013 р.

Дзвіниця і собор, верхи якого саме перекривають міддю. Фото Дениса Вітченка, вересень 2013 р.

Фото Олени Крушинської, квітень 2017 р.

Фото Олени Крушинської,
квітень 2017 р.

Новомосковськ


м. Новомосковськ (давня назва - Самарчик), Новомосковський р-н, Дніпропетровська область. Показати на мапі
GPS координати церкви: 48°37.4037, 35°15.4728. Адреса: вул. Перемоги, 1

В Новомосковську, крім Троїцького собору, зберігся також Самарський Пустинно-Миколаївський монастир XVIII ст., про який можна прочитати у довіднику [ПГА, т.2, с.132]

         Троїцький собор, 1775-1780, і дзвіниця, ХІХ ст.

Фото 1886 р. Фото Ігоря Хоми, березень 2005 р.

Троїцький собор на фотографіях 1886 та 2005 років (автор фото - Ігор Хома)


Троїцький собор - абсолютно унікальна пам'ятка, без якої не обходиться жодна хрестоматія з історії вітчизняної архітектури. Це єдиний в українському дерев'яному зодчестві приклад хрещатого, дев'ятикамерного, дев'ятиглавого храму. Він був побудований народним майстром Яковом Погребняком, який, за переказами, для більшої наочності проектного задуму представив замовникам сплетену з лози модель майбутнього храму (зберігалася до 1812 р., а потім розсипалася). На мідній дошці 1883 р., знайденій під час реставраційних робіт під підлогою, - гравіровка: "Основался впервые 1775-го года". До 1880 р. через вітхість собору виникла потреба у заміні його на новий. 1888 року споруду було перекладено, як свідчать документи, «за старим зразком» за проектом арх.

Собор в Новомосковську. Майстер Яків Погребняк.
              Гуаш художника Ю.І.Химича

Собор в Новомосковську. Гуаш Юрія Химича. Ілюстрація з книги П. Г. Юрченка "Дерев'яна архітектура України", 1970 р.

Харманського. Насправді ж собор при цьому було суттєво змінено. Старое дерево виявилося майже зовсім зогнилим, і запланована заміна окремих колод в реальності перетворилася на побудову наново, з нового лісу. При цьому не було збережено первісний нахил всередину, спотворено форму бань та арок прорізів, вертикальне шалювання змінено на горизонтальне.

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Олегггниколаевич

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Олегггниколаевич

Фото 1942 р. Фото 1942 р.

Дві світлини 1942 р., зроблені німецькими солдатами


[Юрченко П.Г. Дерев'яна архітектура України. К., "Будівельник", 1970]:
С.8-9.
Коли ж у п'ятизрубній церкві заповнити зрубами западаючі кути, то буде дев'ятизрубна будова з квадратним горизонтальним окресленням. Над кожним зрубом височить свій верх, найвищий - над центральним зрубом, нижчі - над бічними і ще нижчі - над кутовими. Маємо оригінальну і надзвичайно виразну вертикально-центричну композицію з дев'ятьма верхами. Збереглася лише одна така пам'ятка XVIII ст. - дерев'яний собор у Новомосковську на Дніпропетровщині.
С.38-40.
Дослідники історії української архітектури не раз звертали увагу на певну спільність загальної композиції кам'яних та дерев'яних храмів XVII-XVIII ст. з храмами південних давньоруських земель. Пірамідальність загальної композиції - силуета споруди, вертикально-центрична система - це основні характерні риси Софії Київської, надбрамної церкви всіх святих у Лаврі і дерев'яної церкви у Новомосковську. Різні епохи, різні матеріали і різні стилістичні характеристики, а загальна структура- єдина. Коли така спільність давньоруських прийомів відчувається в українській архітектурі пізніших століть, то можна гадати про існування такого ж монументально-декоративного мистецтва в давньоруських дерев'яних храмах, як в кам'яних давньоруських храмах та українських дерев'яних храмах XVI-XVII ст.

Яків Погребняк. План Троицкого собора в Новомосковске Днепропетровской обл., 1781 г. 
          Обмер Ю. А. Нельговского

С.128-129. У церквах Слобідської України з розвинутими верхами восьмикутні підбанники самі по собі високі й значно більші у висоту за бані. Крім того, бані мають криволінійні профілі без явно вираженого ковніра. В цьому відношенні вони схожі на високі ступінчасті споруди в стилі класицизму. Дерев'яні церкви з такими верхами будували на Слобожанщині в другій половині XVIII ст., навіть на рубежі XVIII-XIX ст., коли в монументальній архітектурі панував стиль класицизму. Спорідненість верхів церков будовам класицизму виявлялась не лише в загальних пропорціях, а й у самих формах бань. Це свідчить про те, що народні майстри активно засвоювали те нове, що виникало в монументальному будівництві.
Найбільшою дерев'яною будовою XVIII ст. - заввишки близько 65 м, що має своєрідну просторову композицію з дев'ятьма банями, є Троїцький собор у Новомосковську. Спорудив його в 1773-1779 рр. народний майстер Яким Погребняк з Нової Водолаги, який, за переказами, перед тим, як будувати церкву, зробив модель з ситняку. Будівля схожа на дев'ятикамерні кам'яні церкви XVIII ст. типу церкви у Сорочинцях. Це єдиний в українському дерев'яному будівництві приклад дев'ятикамерної церкви з дев'ятьма банями. В 1888 р. Новомосковську церкву було перекладено, як свідчать документи, "по старому образцу" за планом архітектора Харманського. Насправді ж церкву перебудували не за старим зразком, а з помітними змінами. В арсеналі творчих засобів теслярів були окремі секрети і хитрощі, пов'язані в більшості з оптичними ілюзіями, які надавали будинкові особливої виразності, краси, і в даному випадку архітектор з цим не рахувався. Модернізація негативно відбилася на архітектурі будови, ЇЇ плані й пропорціях.


Фото з Вікіпедії, автор - користувач Mvidyakin

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Mvidyakin


[ПГА, т.2, с.132-133]: (Пл. Сучкова, 1). Построен народным мастером А. Погребняком, который по преданию для большей наглядности проектного замысла представил заказчикам сплетенную из лозы модель будущего храма (хранилась до 1812 г., а затем рассыпалась).
На медной доске 1883 г. найденной во время реставрационных работ под полом, выгравировано: «Основался впервые 1775-го года». К 1880 г. собор сильно обветшал, возникла необходимость заменить его новым. В 1888 г. здание было переложено, как свидетельствуют документы, «по старому образцу» по проекту архит. Харманского. В действительности собор при этом претерпел существенные изменения.
Старое дерево оказалось почти совершенно истлевшим, и предполагаемая замена отдельных бревен на деле превратилась в постройку заново из нового леса. Не был сохранен первоначальный уклон к центру, исказилась форма куполов и арок вырезов, вертикальная шалевка заменена горизонтальной.
Деревянный, на каменном фундаменте. Это единственный в украинском деревянном зодчестве пример крещатого, девятикамерного, девятиглавого храма. В решении его пространственно-композиционной структуры доведен до высшей точки принцип многокамерности. Нарастающая к центру высота срубов, заломы завершенных главками куполов подчеркивают пирамидальность композиции. Большие размеры придают сооружению монументальный характер. Единство интерьера достигается объединением боковых срубов с центральными фигурными арками.
Памятник используется Днепропетровским художественным музеем для экспозиции отдела декоративно-прикладного искусства.

Фото Олени Крушинської, квітень 2017 р.

Вид на церкву з дзвіниці.
Фото Олени Крушинської, квітень 2017 р.

Фото Ігоря Хоми, березень 2005 р.
Вигляд із заходу [ПГА, т. 2, с. 132]

КОЛОКОЛЬНЯ, XIX в. Расположена к западу от собора. Деревянная, квадратная в плане, трехъярусная, с постепенным уменьшением площади ярусов, завершена граненым куполом. Во втором ярусе прорезаны окна-голосники, в третьем - установлены часы. Колокольня, тяжелая по пропорциям с сухими архитектурными формами, стилистично не связана с барочной и динамичной архитектурой девятиглавого собора. К колокольне примыкает ограда территории собора.
С 1981 г. ведутся ремонтно-реставрационные работы.


[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. - К. : 1976 р., с. 177-180]:

Зовнішній вигляд собору. Фото 1886 р. [с. 247] За планом пам’ятка належить до хрещатих дев’ятидільних, з дев’ятьма верхами.
Дату закладення новомосковського Троїцького собору дослідники подають неоднаково. Г. Надхин [Надхин Г. П. Церковные памятники Запорожья. М., 1877] і Д. Яворницький [Запорожье в остатках старины. СПб., 1888, стор. 69] зазначають 1773 р., а Ф. Макаревський [Макаревский Ф. Материалы для описания церквей Екатеринославской епархии. Екатеринослав, 1880, т. 1, стор. 309] показує 1775 р. Документи з архіву Запорізької Січі дають такі відомості: 1 травня 1773 р. кошовий Січі Калнишевський звернувся в Київ до генерал-губернатора Ф. М. Воейкова з "Доношением", в якому просить дозволити посланим від Січі нарочним купити "надобное число в плитах дерева на церков к постройке способное". 3 іншого документа того ж архіву ми дізнаємось, що посланці Січі купили "чотири плоти деревні" (всього 559 колод). Дерево було сплавлено Дніпром до гирла річки Самари. В листопаді 1773 р. самарський полковник звернувся до кошового Калнишевського з "Доношением", в якому пише: "оная деревня необходима следующей зимой", висловлюючи побоювання, що дерево "водою подойтись и росплистись может", просить дозволити перевезти його в Самару. Отже, плитове дерево потрапило до Новоселиці лише взимку 1773-1774 рр.
Церкву будували протягом 1775-1778 р. В 1780 р. закінчено виготовлення іконостаса, бокових престолів, про що свідчить "Опис церковного майна за 1781 рік", про який згадує Надхин. План [с. 247]
Церкву збудовано з соснових, а частково й з дубових брусів. Церква була соснова на дубових підвалинах висотою понад 30 саженів.
За рік закінчення будування церкви Надхин приймає 1778, бо в січні 1779 р. майстру Якиму Погрібнякові було видано "Атестат". Надхин так оцінює пам’ятку: "Достоинство ее - в необыкновенном изяществе общих очертаний и в смелой до дерзости постановке. Надо взглянуть на эту церковь днем, едучи по харьковской дороге из Конграда, откуда в первый раз открывается самарская долина. Это издали что-то поражающее. Надо посмотреть на нее в ясный летний вечер с берега Самари, когда нельзя распознать, из какого материала она построена; тогда представится на горе в розовом отблеске потухающей зари величественный монументальный силуэт ее, который поспорит красотою рисунка со многими..."
В 80-х рр. XIX ст. Новомосковська церква потребувала ремонту. Виникла потреба замінити її новою, синодального стилю. Місцеві діячі культури на чолі з Надхиним і Яворницьким розгорнули широку кампанію в пресі і у відповідних установах, домагаючись збереження пам’ятки. В 1887 р. було здобуто "высочайший указ", за яким церкву мали "возобновить в точности, с сохранением всех особенностей". "Разборка стен началась 2 октября прошлаго года и окончена к концу того же месяца. И в обновленном виде собор будет деревянным и девятиглавым, каким он был в первоначальной постройке. Старое дерево, из которого построен был собор, по разборке оказалось почти совершенно истлевшим, особенно в нижних частях собора; и предполагавшаяся первоначально лишь перекладка и пересыпка стен собора с заменою нескольких прогнивших колод новыми, превратилась в постройку заново, из почти всего нового леса... Неразобранным пока остался каменный фундамент, подведенный под деревянные стены собора в сравнительно недавнее время. Разобран он будет весною 1888 г. и на его место заложится новый" [25, т. XX].
Фотографії існуючої новомосковської церкви, фото зруйнованої в 1887 р., зведеної в XVIII ст. церкви, обмірні креслення та наші нотатки, складені в 1928 р. під час обслідування церкви в натурі, переконують нас в тому, що від старої, збудованої Я. Погрібняком в 1773-1778 р. церкви, до нас дійшло тільки фото; існуюча, збудована в 1888 р., церква схожа на попередню, але в якій саме мірі, ми не знаємо, тому вважати її відтворенням попередньої немає ніяких підстав.

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Олегггниколаевич

Фото з Вікіпедії, автор - користувач Олегггниколаевич



© 2007-2014, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.




[an error occurred while processing this directive]