Зокрема, автор пише, що іконостас зберігся майже у первісному стані, тож можна простежити історію його створення (1702-1806 рр.). Це чотириярусна конструкція, що, складається з предел, намісного, празникового, апостольського та пророчого рядів. Дерев'яний декор, різьблений у формі колон та арок, орнаментований мотивами виноградної лози, стилізованого аканту, квіток соняшника і лілій та декоративної плетінки.
В намісному ряді, окрім традиційних зображень Богородиці Одигітрії, Христа-Вчителя, св. Миколая Мирликійського, знаходиться найдавніша храмова ікона Богоявлення Господнього з дарчим підписом: "СЕЙ ОБРАЗ СПРАВИВ РАБ БОЖИЙ ВАСИЛІЙ РОСИН СО ЖЕНОЮ І ЧАДАМИ СВОЇМИ СПАСІННЯ РАДИ СВОГО В СЕЛІ КУГАЙОВІ ВО РОЦІ 1702". Поруч були дияконські двері, викрадені в 2011 р. На одвірках по обидва боки - Першомученник архидиякон Степан і Первосвященник Мелхісадек. Посередині - Царські врата з шістьма медальйонами: сценами Благовіщення Богородиці і чотирьох Євангелистів. В пределі, під Богоявленням — ікона Св. Василія Великого. Під іконою св. Миколая — св. пророк Ілля з вогненним мечем у одній руці та плащем в іншій. На іконі підпис: "FUNDATOR ELIASZ TARAS…Panua. 1806", отож фундатором був Еліаш Тарас (тут, очевидно, зображений один з його покровителів).

Вище розташований ряд празників з іконою Тайної вечері посередині. Твори виконані в іконописній стилістиці ХVІІІ ст. з виразними західно-європейськими впливами.
Над празниками — апостольський ряд, в центрі з Деісусом (Христос на троні з відкритим Євангелієм, Богородицею й Іваном Предтечею).
Над пророчим рядом підноситься Розп’яття з Пристоячими (Богородицею та Іваном Богословом). Розп’яття зображене на фоні міської архітектури. Причому архітектура міста, що мала б символізувати Єрусалим, дуже наближена до панорами Львова ХVІІ-ХVІІІ ст.
У стилістиці іконостасу поєднано маньєризм і рококо. Ікони виконували в різний час — над ними працювали не менше трьох малярів.
Найбільш схожим до кугаївського іконостасу є дещо давніший іконостас із церкви Успіння Пресв. Богородиці в Кліцьку.

На цій фотографії, зробленій Ігорем Скальським 2005 року, - чудові дияконські двері із зображенням св. арх. Михаїла, датовані 1727 роком. Через кілька років після того, десь у 2010 чи 2011-му, їх вкрали з церкви. Тоді в ній ще не було сигналізації. Один із учасників групи "Врятуємо церкву в Кугаєві" Борис Іванів, завідувач відділу реставрації у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, узявся створити копію цих дияконських дверей за наявними фотографіями та повернути їх в іконостас церкви (на громадських засадах, безкоштовно, як, власне, робиться все, що роблять учасники ініціативної групи).

Світлина Кугаївської церкви, зроблена до 1939 року. З видання [Ryszard Brykowski, "Drewniana architektura cerkiewna na koronnych ziemiach Rzeczpospolitej", Warszawa, 1995]

[ПГА, т.3, с.181]: БОГОЯВЛЕНСКАЯ ЦЕРКОВЬ, 1693 г., И КОЛОКОЛЬНЯ, XVIII в. На датировку указывает надпись на косяке западной двери. Деревянная, трехсрубная, одноверхая. Состоит из почти квадратного центрального сруба, к которому с запада и востока прирублены меньшие восточный сруб и бабинец. Срубы очень низкие, перекрыты пирамидальными шатрами с заломами (три залома над центральной частью, по два - над боковыми). Сооружение по периметру окружено поддашием на выпусках венцов. Отличается миниатюрностью. В компоновке масс подчеркнуто горизонтальное членение, усиленное сложным ритмом заломов.
К западу от памятника расположена колокольня. Деревянная, квадратная в плане, трехъярусная, с шатровым завершением каркасной конструкции.
Оба сооружения образуют самобытный ансамбль бойковской школы народной архитектуры.

© 2018, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.